Сонячне затемнення

Сонячне затемнення відбувається, коли Земля, Місяць і Сонце перебувають на одній осі. Під час затемнення, що відбувається в момент молада місяця (початок місяця в єврейському календарі), Місяць перебуває між Землею і Сонцем і закриває Сонце або його частину від очей спостерігачів, які перебувають на Землі. Повне затемнення відбувається в якомусь місці на поверхні Землі в середньому раз на 18 місяців, а кожна точка на поверхні Землі удостоїться повного сонячного затемнення раз на 370 років. Щонайменше двічі на рік (і не більш ніж п'ять разів) сонячне затемнення відбувається в якомусь місці у світі.
Затемнення
Сонячне затемнення відбувається, коли Місяць проходить на своїй місячній орбіті між Сонцем і Землею і закриває Сонце, або частину його, від Землі.
Наприкінці й на початку кожного єврейського місяця, коли Місяць не видно на небі, він перетинає на своїй орбіті небесне склепіння між Землею і Сонцем. Разом із тим, не щомісяця відбувається сонячне затемнення, оскільки Місяць може пройти на південь від Сонця або на північ від нього. Чим більше проходження Місяця збігається з положенням Сонця на небі Землі, тим «повнішим» і тривалішим буде затемнення.
Багато народів упродовж історії виробили різні й різноманітні уявлення про сонячні затемнення. Ці уявлення перетворилися на міфи, що стали наріжним каменем культур цих народів. Більшість народів вважали, що сонячне затемнення — лиха прикмета, яка віщує неминучі лиха.
Особливе сонячне затемнення відбулося 6 ава 5769 (27 липня 2009), видиме зі східної частини Азії. Це найтриваліше сонячне затемнення, яке буде видно в поточному столітті (точніше, до 2132 року), і його тривалість на піку — 6 хвилин і 39 секунд.
Спостереження за сонцем за допомогою непридатних пристосувань, таких як сонцезахисні окуляри, фотоплівки, скло тощо, небезпечне і може призвести навіть до сліпоти.
У Письмі та в Гемарі
Уже в Пророках ми знаходимо ставлення до цих страхів, і так каже пророк Ірміягу (розділ 10): «Так сказав Г-сподь: шляхів народів не навчайтеся і знамень небесних не страшіться, бо страшаться їх народи». Тобто синам Ізраїлю не слід боятися затемнення світил, і лише народам слід цього боятися.
У Гемарі[1] пояснюється, що цей вірш сказано «коли Ізраїль виконує волю Всюдисущого», і тоді їм не потрібно боятися затемнення сонця чи місяця. Однак загалом у цьому є лихі знаки, і як наводиться там у Гемарі, що «коли сонце затемнюється – лихий знак для всього світу. Притча: на що це схоже? На царя з плоті й крові, який улаштував трапезу для своїх слуг і поставив перед ними світильник, розгнівався на них і сказав своєму слузі: прибери світильник від них і посади їх у темряві».
Натомість рабі Меїр вважає, що це не лихий знак для всього світу, а «для ненависників Ізраїлю [мовою „сагі нагор“] – бо вони звикли до своїх ударів. Притча про сойфера [учителя], який прийшов до школи, і ремінь у руці його, хто тривожиться? Той, хто звик отримувати удари щодня, – він тривожиться». Але в продовження слів рабі Меїра Гемара проводить різницю між сонячним і місячним затемненням і каже: «Коли сонце затемнюється – лихий знак для ідолопоклонників, місяць затемнюється – лихий знак для ненависників Ізраїлю».
Далі в Гемарі сказано такий уривок: «Через чотири речі сонце затемнюється: через голову рабинського суду, який помер і не оплаканий належним чином тощо . . І через чотири речі світила [місяць і зорі] затемнюються: через тих, хто пише підроблені документи тощо».
Сонячне затемнення спричиняється певними гріхами, і коли люди чинять ці гріхи – відбувається сонячне затемнення.
У Хабаді
У наших Ребе
У вченні хасидуту сказано багато пояснень про світло сонця і світло місяця (стисло викладено в «Сефер га-ерхім» том 3, с. 294-325; та ін.).
Його святість Ребе Магарашаб (хай перебуває душа його в раю) торкається явища затемнення в «Сефер га-маамарім» 5654 (с. 134) і пише:
«І подібним чином це вгорі в аспекті Зеїр Анпіна і Мал[хут], бо місяць — це аспект Малхут, бо в Малхут немає власного світла, щоб світити вниз, а лише те, що вона отримує від сонця Гаває, аспекту Зеїр Анпіна»
У Ребе
Ребе передбачив сонячне затемнення в юному віці, яке не було видно в його місті, і це підтвердилося згодом, коли воно відбулося в різних точках світу.
Ребе пише[2], що на сонячне затемнення не промовляють благословення, і що «зрозуміло, що згадане явище природне, але разом із тим у цьому є і знак, і подібно до теми веселки.»
29 тамуза 5751 (11 липня 1991) відбулося сонячне затемнення. Під час своєї сіхи перед дружинами й дочками Ізраїлю Ребе[3] говорив про велич впливу Тори, аж до того, що й небеса проймаються Торою, оскільки у воїнстві небесному помітний бітуль перед Всевишнім на додачу до самого руху і ходу воїнства небесного, що вчить, що у світу є Правитель, як було в праотця Аврагама.
У місяці тевет 5752 (грудень 1991 – січень 1992) відбулося ще одне сонячне затемнення. Рав Гершл Кринський запитав Ребе, чи варто у світлі його сіхи для «Жінок Хабаду» про урок у служінні Всевишньому, який слід винести із затемнення, опублікувати час затемнень, і Ребе відповів[4]:
«Адже публікація, і особливо по часі, пробудить побоювання – що не має жодної підстави! І збиває зі служіння Всевишньому в радості й з добрим серцем! Згадаю на святій могилі.»
Зовнішні посилання
- Що каже Ребе про сонячне затемнення

- Сонячне затемнення в США: так це виглядає перед «Бейт хаєйну»

- Вони думали, що Ребе помилився, але ні!

- Так виглядає сонячне затемнення

- Відео про сонячне затемнення
