Перейти до вмісту

Вище знання і нижче знання

Матеріал з Хабадпедії

Суть знання загалом — це сильний зв'язок розуму з певним предметом, доки він не приходить у «відчуття», — і в цьому є два способи: вище знання — коли розум зв'язується з тим, що вище за нього (силою того, хто осягає, що є у волі), і нижче знання — коли він зв'язується з тим, що нижче за нього (з мідот).

У кожного з цих двох способів зв'язку є два «наслідки»: а. що «відчувається», б. який «характер» мають мідот, що народжуються з цього знання. Ці чотири теми пояснюються в хасидуті як у силах душі (у знанні людини), так і в Б-жественності (у вищих світах). Тобто загалом[1] у хасидуті пояснюються в цьому вісім тем: що відчувається і який характер мають мідот, що народжуються з нижчого знання в душі, як виражаються ці дві теми у вищому знанні в душі, і які вони в нижчому та вищому знанні в Б-жественності (у вищих світах).

У душі

Загалом поняття «даат» (деа) — це зв'язок (як написано: і людина пізнала Хаву, дружину свою), і сила зв'язку душі складається з двох аспектів: нижчий спосіб — коли людина зв'язує те, що вона зрозуміла, із собою (що «каже їй» поняття, яке вона вивчила й зрозуміла), тобто поєднання розуму з почуттям. А піднесеніший спосіб — це зв'язок розуму сильним бажанням із джерелом розуму, щоб прилипнути до нього і зрозуміти річ, яка ще вища за його розум, тобто притягнення сутності душі в розум (у Хохму і Біну)[2]. А докладніше:


Нижній Даат[3]

Нижче знання в душі — це знання, що зв'язує розум із почуттям, породжує мідот і поширюється в них. Тобто людина шукає в чистому розумі[4], яким вона займається, зв'язок із собою (що це поняття «каже» їй). Цей зв'язок (коли вона зв'язує своє знання з розумом) і є тим, що породжує почуття і «оживляє» його.

Але оскільки це знання походить з розуму (і тому перебуває нижче за нього), воно може вабити людину як до добра, так і до зла, і тому називається «Деревом пізнання добра і зла».

Мідот, що народжуються з цього аспекту

Зовнішнє споглядання (лише в Хохмі та Біні) породжує «зовнішні» мідот, а знання — це те, що притягує і розкриває внутрішню сторону мідот. Різниця між зовнішніми і внутрішніми мідот виражається у двох моментах:

а. Внутрішні мідот (що притягуються знанням) стійкіші, як, наприклад, різниця між немовлям або жінкою (у яких немає знання/ чиє знання легковажне — і їх легко спокусити[5]) і дорослою людиною (яку, навіть якщо вона не мудра, важко зрушити з її думки).

б. Знання діє так, щоб саме захоплення мідот було внутрішнім (а не лише зовнішнім), щоб мідот були істинними і «чистими» від домішки зла. Наприклад: коли людина захоплюється в молитві любов'ю, як іскри вогню, але відразу після молитви може збудитися (образитися й розсердитися), коли зачіпають її честь або її майно, — це доказ того, що й під час молитви її захоплення було лише зовнішнім (адже якби воно було «чистим», гранично очищеним, тільки заради одного Всевишнього, звідки б у неї відразу взялося захоплення чужою справою або гнів через її честь і майно?)[2]

Вище знання

Вище знання в душі — це те, що називається мохін де-гадлут, коли людина може вмістити у своєму розумі навіть те, що протилежне її волі, і при цьому зовсім не розсердитися. Бо через велич знання від неї не виходить збудження, аж до ступеня, коли вона ні від чого не збуджується.

Про це «знання» сказано в Зогарі[6] про старця, чиє знання приховане, бо цей аспект — «Моха стімаа» у душі[7]. Тобто вище знання притягує в душу розкриття аспекту єхіда, зв'язок сутності душі з Б-жественністю.

Їхнє єднання

Ці два «знання» в душі не відокремлені одне від одного, але вище знання завжди світить у нижчому знанні. Бо в кожного з них є перевага і вада, і їхнє єднання доповнює одне іншим:

Перевага вищого знання в тому, що зло не може від нього живитися, але вада його в тому, що воно — аспект «макіф», занадто піднесене, щоб пробудити почуття і вплинути на нього. Перевага нижчого знання в тому, що воно може спуститися до почуття, пробудити й оживити його, але вада його в тому, що через нього людина може збудитися і від зла (бути захопленою пристрастями й забороненим).

І тому вище знання «світить» у нижчому знанні: після того як людина поміркувала про велич Всевишнього (під час молитви і тому подібного) так, що в ній народилася любов до Всевишнього (або будь-яка інша свята якість), у цьому почутті світить сутність душі[8] і охороняє його, щоб воно не припинилося і щоб від нього не живилися зовнішні сили.

Їхня дія

Суть вищого знання — «зв'язок», і його дія — поєднувати Хохму з Біною[9]. Сама точка Хохми — це «винахід», блискавка, що спалахує в мозку, ширяє і не обмежена, — і тому сама по собі вона не може прийти до сталості. Сила знання (коли людина зв'язує себе з точкою поняття) обмежує точку Хохми, і завдяки цьому вона може прийти до сталості в посудині Біни.

А нижче знання — це те, що поєднує мохін і мідот, тобто коли після того, як у неї утвердилася точка розуму, людина продовжує зв'язуватися з нею і входить у внутрішню суть осягнення предмета, доки не відчує цей предмет (тобто від відчуття предмета потім виникає і відчуття в серці).

У вищих світах (у Б-жественності)

Джерело поняття

У Зогарі

Про вірш «Е-ль знань — Г-сподь»[10] Зогар запитує[11], як можна говорити в множині про знання Всевишнього[12]? І відповідає, що два знання — це два відтінки в знанні: його схильність до Хеседу і його схильність до Гвури.

У писаннях Арі

У писаннях Арі тема вищого і нижчого знання наводиться в багатьох місцях[13], але пояснюється інакше (на перший погляд), ніж у Зогарі: вище знання — це те, що поєднує Хохму і Біну, а нижче знання — це мохін, що поширюються в мідот[14].

Нововведення Алтер Ребе

Тлумачення Алтер Ребе[15] ґрунтується на тлумаченні Зогару[16] (який запитує про вірш «Е-ль знань — Г-сподь»[10], що означає, що у Святого, благословенний Він, є множинність (два) знань), але «бере» саме пояснення Арі[17], тільки заглиблюється в його сенс настільки, що «Аводат га-Леві»[18] висловлюється про це: «як пояснено в його святому дусі нан на вірш „бо Е-ль знань — Г-сподь“:

Тобто вище і нижче знання [це не лише «поєднання» між лівим і правим, як вони нагорі (у мохін) і внизу (у мідот), а] як відчувається світ з боку мохін (які вищі за світ) і з боку мідот (які — корінь світу).

У хасидуті[19]

Пояснення хасидуту про дві теми — вище знання і нижче знання — ґрунтується на вірші «Е-ль знань — Г-сподь»[10], що є (так би мовити) два знання в Б-жественності — знання того, хто дає, і знання того, хто отримує[20]. У найпростішому вигляді вище знання — згори донизу: що нагорі — є, а внизу — немає, а нижче знання — знизу догори (знання творінь): через приховування й утаювання вони відчувають себе сущими, а Творця зовсім не осягають, і в їхньому відчутті Він — «немає».

Глибше, корінь цих двох знань — у самій Б-жественності, у якій самій є два «знання»: а. знання на ступені Б-жественності, яка вища за зв'язок із творінням (щодо неї все як ніщо, і світ не займає жодного місця), і б. знання на ступені Б-жественності, яка стає джерелом для творіння (щодо неї світ займає місце, і в ній зважають на рамки кожного творіння).

А в корені їхнього кореня ці два знання — буквально одне (і це «Е-ль знань — Г-сподь»: аспект Е-ль включає в себе обидва знання разом).

Вище знання

Це знання — на ступені Б-жественності, яка цілковито вища за зв'язок із творінням. Щодо цього ступеня все як ніщо, і світ не займає жодного місця[21]. Цей ступінь — корінь чудес (у яких Святий, благословенний Він, не зважає на шати природи, а керує творінням за Своєю волею).

Це знання пов'язане з Ім'ям Гаває, як написано: «Хай хвалять Ім'я Гаває, бо Він повелів — і вони були створені». Тобто Ім'я Гаває — це Б-жественне світло в Тіферет (яка є сукупністю мідот, вище за Малхут — вище за корінь творінь), і тому творення від цього Імені відбувається «саме собою», без зайнятості: Всевишній лише повелів — і світи «були створені» (ніби самі собою, не через зайнятість їхнім створенням), сила, що приводить до буття, не вдягається в дію приведення до буття (а піднесена й відокремлена від неї), і дія приведення до буття не займає місця щодо неї.

Нижній Даат

Це знання — на ступені Б-жественності, яка стає джерелом для творіння. Щодо цього ступеня світ займає місце)[22] і він — корінь природного керування (у якому зважають на рамки кожного творіння.

Це знання пов'язане з Ім'ям Елокім, як написано: «Спочатку створив Елокім». Тобто Елокім у гематрії — «природа», і це Ім'я в Малхут[23] (корінь творінь), і це виражається у вірші в слові «створив». Тобто творення через Ім'я Елокім відбувається не само собою (як вище, у вищому знанні), а через вдягання і зайнятість. Сила, що приводить до буття, ніби спускається зі своєї суті й вдягається в дію приведення до буття, і дія приведення до буття має цінність і значущість щодо неї.

Їхнє місце у світах

У простому сенсі

Загалом вище знання — в Ацилут, а нижче — у БЕА, але докладніше (у самому вищому знанні) Ацилут — це нижче знання порівняно з аспектом знання, який вищий за Ацилут[24].

Їхній корінь

Корінь двох знань — у самій Б-жественності (в Ацилут). Вище знання — це те, як відчувається світ з боку мідот (ЗА[25]) — Ім'я Гаває, а нижче знання походить з боку завіси, що приховує Б-жественність від творінь, — Ім'я Елокім (сфіра Малхут)[26]. Або в дещо іншому стилі: вище знання — це відчуття в Совев коль алмін, а нижче знання — це відчуття в Мемале коль алмін[27].

Корінь їхнього кореня і кінцева мета їхнього задуму

Корінь їхнього кореня[28] двох знань — від Імені Е-ль, яке є першим виправленням із 13 виправлень бороди[29]: оскільки це Ім'я вище за два знання, воно включає їх обидва, а оскільки воно включає їх обидва, воно може їх поєднати. Тобто[30] кінцева мета задуму — щоб було поєднання між двома знаннями: щоб світло Ейн Соф розкрилося і внизу і щоб низ не приховував вищого знання. Ця тема пояснюється в хасидуті на багатьох прикладах, таких як чудо, що вдягається в природу, сходження Моше у своєму тілі на гору Синай, притягнення світла Ейн Соф у внутрішню сторону через чотири види (і подібно до цього — решта практичних заповідей), — усе це приходить через Тору (суть якої — скасування перегородки між вищими і нижчими та поєднання їх в одне).

Коли Кетер зараховується, Даат не зараховується

Вище знання — це ступінь зовнішньої сторони Кетера, що породжує сфіру Хохма[31], а причина того, що цей аспект називається знанням, буде зрозуміла з прикладу людини, яка вчиться[32]: коли вона дуже заглиблюється в навчання дуже, тоді в її розумі виникають запитання до первинного розуміння, і в неї народжується цілком нове розуміння. І причина цього в тому, що це заглиблення — піднесення знання до його джерела в Кетері, і саме воно породжує й оновлює поняття.

Цим буде зрозуміла причина, з якої каббалісти іноді зараховують Кетер до числа десяти сфірот (і не зараховують Даат), а іноді зараховують Даат (а не Кетер): адже коли говорять про зовнішню сторону сфірот, тоді зараховують Кетер (тобто зовнішню сторону Кетера, яка є вищим знанням), а нижче знання не зараховують[33], а коли зараховують внутрішню сторону мідот, тоді зараховують нижче знання (яке є внутрішнім) — а не Кетер[34].

Зображення сфірот залежить від вищого і нижчого знання

Згідно зі сказаним вище (у попередньому абзаці) буде зрозуміло, чому іноді зображують сфірот у порядку сходження (одну під одною), а іноді — у три лінії. Ці два зображення — два способи розкриття сфірот, і вони залежать від знання, яке їх породжує:

Нижче знання перебуває між розумом і мідот, і воно породжує мідот[35], і тому, коли говорять про «порядок сходження» (коли мохін породжують мідот, а мідот — думку, мовлення і дію), сфірот зображуються одна під одною.

Але вище знання — це те, що зв'язує Хохму і Біну із сутністю душі й поєднує їх між собою, і тому його зображують не під ними, а між ними і вище (адже обидві вони отримують від нього). А оскільки це знання притягує сутність душі, воно діє так, що й мідот будуть не обмеженими (за розумом, який їх породив), а необмеженими: велика любов і вищий трепет. І оскільки ці мідот необмежені, вони зображуються у дві лінії (а не одна під одною): Гвура і Год під Біною, Хесед і Нецах під Хохмою[2].

Десять сфірот у 3 лінії, права, ліва і середня
Десять сфірот одна під одною

Див. також

Примітки

  1. ^ Виділення слова «загалом» натякає на те, що в подробицях тут значно більше пояснень. Наприклад, в одному лише вищому знанні в Б-жественності є кілька пояснень (тем): а. що «нижнє» — це творіння, а «вище» — Ацилут. б. що в самій Б-жественності є нижнє і вище. в. і в цьому самому — кілька пояснень, одне вище за інше.
  2. ^ 1 2 3 «Маамарім» 5569, роз'яснення до «Маїм рабім».
  3. ^ «Лікутей Тора», Балак, 69г, Пісня пісень, у роз'ясненні на вірш «Ти полонила серце моє» (29г і далі), і вказане там.
  4. ^ Під «чистим розумом» мається на увазі «об'єктивне», предметне розуміння: що означають слова, що правильно, а що ні. Без впливу почуття й упереджених думок.
  5. ^ Шабат 33б і в багатьох місцях.
  6. ^ Ідра раба, аркуш 128б.
  7. ^ І навіть вище за це — з аспекту «Авіра де-хафья акрума де-моха», як сказано в «Мево шеарім» Арі (брама 3, частина 2, розділ 3), і коротко в «Ец хаїм», брама Аріх Анпіна, початок розділу 4, і пояснюється в «Лікутей Тора», Матот, у роз'ясненні на «Гехалцу меіттехем».
  8. ^ Це «світіння» не означає, що людина його відчуває, а подібне до сказаного «душа, яку Ти дав мені, і т. д., Ти вдихнув у мене, і Ти бережеш її в мені». Адже хоча сама сутність душі не може оживляти тіло (оскільки вона занадто піднесена, щоб вдягнутися в матеріальне тіло), саме вона охороняє душу, що оживляє тіло, щоб та не вийшла з нього.
  9. ^ «Сефер га-маамарім» 5688, с. 82 і далі.
  10. ^ 1 2 3 Шмуель I, 2, 3.
  11. ^ Ч. 3, аркуш 291а, в Ідрі зуті.
  12. ^ Адже на перший погляд Всевишній — проста Єдність (єдиний і єдиний), і такі ж Його мідот, які єдині з Ним у повній єдності.
  13. ^ «Ец хаїм», брама 29, розділ 1, брама 20, розділ 7, брама 25, друш 1, у «Шаар га-каванот» та в інших місцях.
  14. ^ Точніше: Малхут де-Хохма і Малхут де-Біна, сукупність обох яких стає мохін для мідот.
  15. ^ «Тора ор», Берешит, маамар, що починається словами «Арда на ве-ерее», і наводиться в хасидуті в незліченних місцях.
  16. ^ Ідра зута, Гаазіну, 291-292.
  17. ^ А не відповідь Зогару. Більше того, відповідь Зогару ніде в хасидуті не наводиться.
  18. ^ У його роз'ясненні до «Ігерет га-кодеш» 20 — «Іху ве-хаюгі».
  19. ^ За конспектом маамару «Патах Еліягу» в брошурі «Легавін у-легаскіль» р. Йоеля Кагана.
  20. ^ «Ор га-Тора», Друшім ле-Сукот, 1730.
  21. ^ І причина цього в тому, що на цьому ступені Б-жественне світло світить на повну силу, і тому відчувається Б-жественна істина такою, якою вона є, — що «кула камей ке-ла хашів», і ніщо, крім Б-жественності, не займає місця.
  22. ^ Причина того, що на цьому ступені світ займає місце, у тому, що тут ідеться про Б-жественне світло, як воно скоротилося і спустилося, доки не стало коренем для виникнення буття, яке поза ним, і тому з боку цього аспекту в цього буття є місце.
  23. ^ Як відомо, у кожній зі сфірот світить інше Ім'я: Ім'я Е-ль — у Хеседі, Ім'я Елокім — у Гвурі, Ім'я Гаває — у Тіферет, Ім'я Цва-от — у Нецаху і Годі («Шаарей ора» р. Й. Джикатільї), Ім'я Ш-дай — в Єсоді (як наводиться кілька причин цього в «Торат Леві-Іцхак» і «Кітвей Леві-Іцхак») та Імена Ад-най і Елокім — у Малхут.
  24. ^ Гемшех 5672, с. 224.
  25. ^ Зеїр Анпін.
  26. ^ «Ор га-Тора», Ваетханан, 423-424.
  27. ^ «Лікутей Тора», Ваетханан, аркуш 5 і далі.
  28. ^ «Біурей га-Зогар», 213.
  29. ^ Є кілька способів, якими лічать 13 атрибутів милосердя; один зі способів — що два Імені Гаває на початку — це звертання, з яким Моше воззвав до Всевишнього, і тому вони не лічаться в числі 13, і виходить, що атрибут Е-ль — перший.
  30. ^ «Ор га-Тора», Друшім ле-Шміні Ацерет, 1796, Шофтім, 852, «Біурей га-Зогар», 221-2 та інші.
  31. ^ «Маамарей Алтер Ребе», Ктувім 2.
  32. ^ «Маамарей Алтер Ребе» на вислови мудреців (Шас, Зогар і молитва), с. 440.
  33. ^ Адже воно вдягається і поширюється в мідот, тобто воно — внутрішнє світло.
  34. ^ Яке є «вищим знанням» — зовнішньою стороною Кетера.
  35. ^ Точніше, воно притягує внутрішню сторону розуму у внутрішню сторону мідот. Адже саме виникнення мідот — від Біни, а не від знання (як пояснюється в кількох місцях, і це просто).

Повідомити про помилку на цій сторінці