Перейти до вмісту

«Лев Еліягу»

Матеріал з Хабадпедії
Титульний аркуш книги

Книга «Лев Еліягу» є збіркою збережених творів р. Еліягу-Лейба Етигіни, що залишилися після його відходу з життя. Книгу відредагував і забезпечив примітками й посиланнями його зять, рав Менахем-Цві Рівкін.

Про автора

Р. Еліягу-Лейб Етигіна народився в Лепелі Вітебської губернії приблизно 5606 року (1845/1846). Його батько помер у молодому віці, і разом із родиною він переїхав до Колбіца. Приблизно в 13 років одружився з дочкою свого дядька, рава Яакова з Кізана, і незабаром його дружина померла. Коли йому було 17 років, одружився вдруге з Гітою Ліпшиц, дочкою р. Шломо із Чашників.

У перші роки його дружина займалася торгівлею, тоді як він старанно вивчав Тору, але через деякий час він теж був змушений зайнятися справами і став лісоторговцем, і за короткий час розбагатів. Наприкінці своїх днів він залишив свої справи й час від часу сидів у крамниці, якою керувала його дружина. Решту часу займався вивченням Тори і записував свої хідушім, з нігле і з хасидуту. У той період спалахнула суперечка про хазаку шойхета, і р. Еліягу-Лейба було призначено третейським суддею. У цей період він записав теми, якими займався в рамках розгляду.

Зміст книги

Після відходу з життя р. Еліягу-Лейба його зять, рав Менахем-Цві Рівкін, зібрав твори, що залишилися, і склав із них книгу.

Книга поділена на дві теми, нігле і хасидут. Частина нігле складається переважно з респонсів і хідушім, які він написав у період, коли був обраний «третейським суддею», і це теж лише небагато з написаного ним у той період і збереженого. Частину хасидуту становить довгий маамар на вислів наших мудреців, благословенна їхня пам'ять, «Не осягає людина думки свого вчителя, доки не минуть сорок років», і ще один маамар, неповний, на вірш «Знай же сьогодні й поклади на серце твоє».

Свою частину в книзі рав Рівкін позначає на титульному аркуші як «примітки й посилання, додані до книги». Однак його примітки становлять переважну частину книги і проливають світло на багато трактатів Шасу, галаху і тлумачення агадот.

Наприкінці книги рав Рівкін наводить життєпис свого тестя р. Еліягу-Лейба.

Видання книги

Перед друком книги рав Рівкін отримав схвалення від трьох «гаонів Литви» і трьох «гаонів Польщі», які хвалять твори і тестя, і зятя разом. Серед них р. Хаїм із Бриська, який свідчить, що «у ньому — у кунтресі рава рабі Менахема-Цві — є правильні слова», а також рав, автор респонсів «Хевель Яаков», який побачив у творах «правильну логіку і правильні міркування», а про рава рабі Менахема-Цві він свідчить, «що знаю я віддавна вищезгаданого рава гаона, дотепного й обізнаного, нашого вчителя рава Менахема-Цві як великого в Торі, обізнаного в Шасі та посеках, і коли я був рабином у святій громаді Полоцьк, займався з ним кілька разів галахою і чув від нього прекрасні хідушім».

Книга вперше була надрукована 5669 року (1908/1909) у Варшаві, удруге 5674 року (1913/1914) і теж у Варшаві, і втретє в Брукліні 5751 року (1990/1991).

Зовнішні посилання

Додаткова література

Повідомити про помилку на цій сторінці