Дов Добрускін
Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань.
| ||
| Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань. | |
| Дов Добрускін | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Місце народження | Кременчук |
| Місце проживання | Кременчук |
| Рід діяльності | наставник молодих хасидських аврехів |
| Учителі | Барух Тамарс |
| Сім'я | |
| Батько | Моше Добрускін |
Рав-хасид Дов Добрускін, якого хасиди називали Берел Мошес, був одним із шанованих хасидів у громаді Хабаду в Кременчуці, величезним гаоном у відкритій частині Тори та в хасидуті, людиною глибокого почуття і великим «маскілем» у хасидуті, який став притчею во язицех у хасидському переказі.
Біографія
Народився в р. Моше Добрускіна, і оскільки в місті Кременчук, де він жив, було кілька хасидів із таким ім'ям[1], щоб розрізняти їх, його прозвали «Беріл Мошес», тобто — Дов, син Моше.
Був одним з обраних учнів рава Баруха Тамарса (Тамарес) і входив до групи «Берелех» разом із р. Довом Мосіовим і р. Іцхаком-Хаїмом-Дов-Бером Віленським[2] — трьома хасидами широкого розуму в місті Кременчук, з учнів рабі Баруха, які прославилися як дивовижні «маскілім» у хасидуті. Ребе Раяц свідчив про них, що «вони були людьми могутнього розуму і відважного серця, довго молилися з піднесенням серця і приємним голосом, і повторювали слова Б-га живого, і всі хасиди — також і вихідці з Польщі — у Кременчуці боялися і шанували їх»[3].
Крім того, що вони були могутніми «маскілім» у хасидуті, вони разом вели своєрідну групу, яка цілком відреклася від мирських справ задля піднесення в осягненні хасидуту, що не було до душі нашим Ребе, провідникам поколінь[4].
Після відходу з життя рабі Баруха він разом зі своїми товаришами взяв на себе наставництво молодих хасидських аврехів у місті, але розійшовся з ними в методі впливу, і через недовгий час помер і він[5].
На одному з фарбрейнгенів, коли перед Ребе Раяцем виконали нігун-підготовку р. Берла Мошеса, Ребе Раяц звернувся до р. Шмуеля Залманова і сказав йому, що якби р. Берл Мошес почув, як виконують цей нігун, він запитав би з подивом: «Хіба так співають нігун?!....»[6].
Помер невдовзі після свого вчителя р. Баруха Тамарса.
Зовнішні посилання
Примітки
- ^ Крім трьох «ді Берелех», у місті було ще три або чотири хасиди з таким ім'ям. «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, частина 2, с. 368.
- ^ Про цю групу див. також «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, частина 4, с. 218. «Решимот» Рабаша, «Кегот», 5761, с. 43. «Ніцоцей ор», 5767, с. 194. «Сефер га-зіхронот — Діврей га-ямім» (Гурков), с. 17.
- ^ «Ігрот кодеш», згадані в попередній примітці.
- ^ «Маасе Хашав».
- ^ «Пардес Хабад», випуск 5, с. 69. Вияв цього можна знайти також у записах Ребе Раяца, який чув від р. Цві-Ханоха-Генделя Куніна, що в 5627-5631 роках (1866–1871) Ребе Магараш, після того як від нього вийшли кілька з цих аврехів — «левенят», учнів «Берелех», — висловився, що, слава Б-гу, левенята ростуть і досягають успіху в знанні хасидуту, але в «аводі» ще бракує («Ігрот кодеш», згадані вище).
- ^ «Тшура» Вогель-Хус, 5773, с. 12.
- ^ За припущенням. Це нігун 117 у «Сефер га-нігуним», який називають також нігуном для р. Дова Мосіова, і можливо, що він був звичний в устах усіх «Берелех» і закріпився за іменем р. Дова Мосіова саме тому, що той прожив довше за всіх.
Код особи: № 2657265701