Агарон Ярів
| Агарон Ярів | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 9 тевета 5681 (20 грудня 1920) |
| Місце народження | Москва |
| Дата смерті | 26 ияра 5754 (7 мая 1994) |
| Країна | Ізраїль[В] |
| Рід діяльності | політик, офіцер[В] |
| Посада | голова управління розвідки (АМАН) ЦАХАЛу, міністр в уряді Ізраїлю |
| Сім'я | |
| Батько | Хаїм Рабінович |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Агарон Ярів (9 тевета 5681 (20 грудня 1920) — 26 іяра 5754 (7 травня 1994)) був генералом ЦАХАЛу, головою АМАН і міністром в уряді Ізраїлю; удостоївся стратегічних настанов від Ребе.
Біографія
Народився 9 тевета 5681 року (20 грудня 1920 за загальним літочисленням) у Москві. Його батько, Хаїм Рабінович, був лікарем, уродженцем Латвії. У 5682 році (1921/1922) його родина покинула Москву. У 5695—5696 роках (1934–1936) його родина репатріювалася до Святої Землі.
У 5699 році (1938/1939) почав служити в ЦАХАЛі. За роки служби в ЦАХАЛі був генералом, головою АМАН та ін. У 5734 році (1973/1974) вийшов у відставку з ЦАХАЛу. Після відставки служив міністром в уряді Ізраїлю.
Помер 26 іяра 5754 року (7 травня 1994).
Його зв'язки з Ребе і Хабадом
Агарон Ярів удостоївся багатьох листів і порад від Ребе, серед них стратегічних порад, а також удостоївся єхідуту в Ребе.
У 5729 році (1968/1969) Держава Ізраїль запропонувала Єгипту поступитися територіями на Синаї, після того як Єгипет воював проти Ізраїлю в ході Війни на виснаження; Ребе висловив рішуче заперечення проти цього кроку перед кількома державними діячами й громадськими постатями в Ізраїлі, серед них паном Агароном Ярівом, який у той період був головою розвідувального управління ЦАХАЛу — посада, яку він обіймав до Війни Судного дня, під час якої він прославився як той, хто підписав угоду про припинення вогню з єгиптянами на сто першому кілометрі від єгипетського кордону, куди Ізраїль відвів свої сили.
Під час єхідуту, який він мав у Ребе взимку 5730 року (1969/1970), Ребе дав йому першокласну стратегічну пораду щодо правильного способу дій стосовно Єгипту. Сказане на єхідуті мало продовження у вигляді серії листів. Перший лист, який Ребе написав Аарону Ярівові, датований 11 нісана 5730 року (17 квітня 1970). Цей лист було написано через певний час після єхідуту; у ньому Ребе згадує два питання, порушені на єхідуті, — ведення таємної ізраїльської пропаганди в єгипетському тилу та використання курдських повстанців проти режиму в Іраку.[1]
Під час Війни на виснаження і після її закінчення Ребе продовжував листуватися з паном Ярівом про те, як вести кампанію на Синаї. 22 іяра Агарон написав Ребе, що єгиптяни твердо стоять на своїй вимозі отримати території, що прилягають до Суецького каналу, і що сумнівно, чи принесе ізраїльська впертість плоди.
Відповідь Ребе була така: Ізраїль зобов'язаний стояти на своєму з двох причин:
- а) Немає вибору. Лише Суецький канал — природний, захищений і безпечний кордон, а всякий інший кордон стане «запрошенням» до конфліктів.
- б) Єгипетська вимога випливає із совєтського втручання, і рішення — не дратувати російського «ведмедя», а опосередковано спричинити руйнування каналу, так щоб росіяни втратили до каналу всякий інтерес.[2]:
Через два дні після фарбрейнгену Ребе 28 тамуза 5730 року (1 серпня 1970), на якому Ребе різко виступив проти ініціативи Ізраїлю вести переговори з Єгиптом про припинення вогню і попередив, що, якщо угоду буде підписано, єгиптяни порушать її протягом 24 годин і наблизять ракети до каналу, так що жоден літак «Фантом» не зможе діяти в цьому районі під час війни, — як це й сталося у Війну Судного дня, — Ребе написав Агарону ще один лист про ідею руйнування каналу[3]. У відповідь на лист Агарона про те, що зруйнувати весь Суецький канал непросто й нелегко, Ребе відповів, що саме через велику довжину каналу його легше пошкодити в одному-двох місцях, і цього досить. А щодо бажання не сердити «російського ведмедя», то досвід минулого — невтручання свого часу в будівництво єгиптянами Асуанської греблі — вчить, що краще розсердити «ведмедя», ніж утриматися й дозволити йому створити атомну промисловість.
У наступному своєму листі, 3 тамуза 5731 року (26 червня 1971), Ребе відповідає Агарону на гострі подиви щодо політики Ізраїлю в питанні каналу і показує її тяжкі наслідки.
3 елула 5731 року (24 серпня 1971) Ребе написав Аарону велике послання[4], в якому Ребе заявляє, що часткова угода з Єгиптом — «початок її з доброї волі, а кінець із примусу», і повторення подібної помилки. Різниця в силах між ЦАХАЛом і протилежною стороною та сенс вкладення великих коштів у створення лінії оборони — у наші дні в цьому немає користі.[5]
Додаткова література
- Ісраель Ельфенбейн, «Стратегія безпеки Ребе», «Кфар-Хабад», 3 тамуза, 5764 (22 червня 2004).
- «Бе-рега га-емет» (книга)
Зовнішні посилання
- «Ребе, генерал, тфілін і Шестиденна війна» на сайті Хабаду.
- «„Єдіот ахронот“ розкриває: таємний зв'язок між генералом і Ребе» на
. - «Глибокий зв'язок між Ребе і головою розвідувального управління», автор — рав Авішай Афаргон.
Примітки
Код особи: № 1517534200