Заповідь гаанака
Заповідь гаанака — це заповідь «не відпускати раба-єврея з порожніми руками» та «обдарувати раба-єврея під час його виходу на волю»; вони є основоположними заповідями Тори, що ґрунтуються на ідеях милосердя, вдячності й справедливості. Вони прищеплюють цінності поваги до людини.
Джерело заповіді
І коли відпускатимеш його на волю від себе, не відпускай його з порожніми руками. Споряди його з дрібної худоби твоєї, і з току твого, і з чавила твого: чим благословив тебе Г-сподь, Б-г твій, дай йому.
— Дварім 15, 13-14
Тора наказує нам як забороняльною заповіддю — не відпускати раба-єврея з порожніми руками, запобігаючи ситуації, за якої раб-єврей виходить на волю після шести років роботи з порожніми руками[1]. І Тора наказує нам також приписовою заповіддю подбати про те, щоб раб отримав подарунки з нашого майна, — обдарувати раба-єврея під час його виходу на волю, тобто ми маємо дати рабові-єврею щось із того, що в нас є, коли він звільняється від рабства. Це є негайним кроком, що символізує закінчення періоду рабства й допомагає рабові почати своє нове життя на свободі[2].
Зі змістів заповіді
1. Щоб ми набули у своїй душі добрих якостей – заповідь указує на милосердя й готовність обдаровувати і тим самим виховує народ Ізраїлю виявляти людям повагу навіть тоді, коли вони перебувають у становищі рабів. Обдаровування — це спосіб прищепити чудові якості, які приведуть нас до кращого життя, бо Всевишній бажає робити добро Своєму народові.
2. Пам'ять про обдаровування під час виходу з рабства в Єгипті – ще одна причина наводиться в «Сіфрей» на вірш[3] «І пам'ятай, що рабом був ти в землі Єгипетській і звільнив тебе Г-сподь, Б-г твій; тому я наказую тобі це сьогодні». Уся ця заповідь наочно показує те, що Всевишній зробив для нас у Єгипті, де Він дарував нам добробут і достаток. Тому і ми маємо дарувати рабові благословення Всевишнього широко й повно.
Із законів заповіді
Закон, сказаний щодо гаанаки рабові-єврею, вказує, що слід обдарувати раба, який виходить на свободу, за певних умов. Раб отримає дар господаря, тільки якщо він вийшов на волю після закінчення шести років роботи, у рік йовелю або зі смертю господаря, але не якщо він вийшов унаслідок вирахування грошей. У цих випадках, згідно з Торою, слід дати рабові те, що пов'язане з благословенням і заробітком, а не з одягу чи грошей. І як роз'яснюється в Гемарі[4], є обов'язок обдарувати його речами, що підпадають під категорію «дрібної худоби», «току» і «чавила», тобто речами, у яких є благословення.
Заповідь діє щодо чоловіків і жінок під час існування Храму, причому закон про раба-єврея діє тільки тоді, коли діє йовель.
Гаанака найманому працівникові
А в «Сефер га-хінух» написано, що і в ті часи, коли йовель не діє, варто й рекомендується давати гаанаку також найманому працівникові, тобто заповідь гаанаки не обмежується тільки випадками фізичного рабства чи виходу з рабства, але й тому, хто наймає свої послуги й зрештою закінчує свою службу, слід дати дар, бо ця дія вважається частиною системи цдаки та скромності.[2].
Ребе дає вказівку поширювати закон про гаанаку працівникові.
Хоча в Торі закон про гаанаку сказано про раба-єврея, якого продав бейт-дин, а Рамбам пише, що закону про гаанаку немає щодо раба, який продав себе в рабство, — можна розрізнити дві можливості в розумінні гаанаки:
1. Гаанака як плата за роботу Якщо розуміти, що гаанака — це плата за його роботу на додачу до грошей, за які було придбано раба, то цей закон про гаанаку буде новизною, пов'язаною саме з тим, кого продав бейт-дин. І ця новизна не стосуватиметься найманого працівника, оскільки не йдеться про вихід на свободу чи про гаанаку як плату за роботу.
2. Гаанака як цдака З іншого боку, коли кажуть, що гаанака вважається частиною системи цдаки, як наводиться в «Сефер га-міцвот» Рамбама, який пов'язує заповідь гаанаки із заповіддю цдаки. У цьому разі гаанака — не лише плата за роботу, а свого роду заповідь милосердя. І тому слід обдарувати також найманого працівника, бо йдеться про заповідь цдаки, яка зобов'язує те, що відбувається, і тоді, коли найманий працівник виходить на волю після своєї служби[5].
У хасидуті
У внутрішньому сенсі заповідь гаанаки рабові-єврею стосується двох головних речей:
1. З боку господаря — коли господар обдаровує раба, він виявляє рабові вдячність і похвалу за його роботу. Цей дар має бути з благословенням і з бажанням робити добро, і це для того, щоб висловити рабові приязнь і турботу.
2. З боку раба — обдаровування раба на додачу до його звільнення означає повноту його свободи[6]. Ідеться про повну протилежність рабству, коли тепер раб вільний і отримує подарунок, який допоможе йому почати свій новий шлях.
Причина у внутрішньому сенсі речей, чому гаанака дається саме рабові-єврею і рабині-єврейці, а не рабові-ханаанею, у тому, що служіння раба-єврея і рабині-єврейки — це служіння мідот, і тому, коли раб-єврей або рабиня-єврейка звільняються, вони отримують гаанаку, а суть гаанаки в тому, що вони отримують мохін.
Але служіння раба-ханаанея — це кабалат ол, а не служіння мідот, і служіння раба-ханаанея, що полягає в кабалат ол, не змінюється і виражає служіння бітуля. І тому про раба-ханаанея сказано у вірші: «повіки працюйте ними». І тому, виходячи на волю, він не отримує гаанаки, бо він не отримує мохін, оскільки аспект мохін може завадити йому в його служінні в кабалат ол[7].
Гаанака у внутрішньому сенсі
За внутрішнього розуміння поняття «раб і господар» символізує стосунки між учителем і учнем, де вчитель навчає учня відповідно до його рівня. З одного боку, це дія обов'язку навчання, але з іншого боку, ідеться також про цдаку — тобто вчитель має дати учневі можливість піднятися й досягти рівня вчителя. Згідно з цим принципом, у наближенні наших братів, синів Ізраїлю, до вчення юдаїзму не слід задовольнятися негайним впливом або «мінімумом», що підходить їм у цю мить, а треба дати їм усі засоби й можливості, щоб підняти їх на вищий рівень, — тобто звільнити їх для духовної свободи й допомогти їм піднятися у своїй свідомості та у своїх справах[5].
Примітки
- ^ «Сефер га-хінух», заповідь 481.
- ^ 1 2 «Сефер га-хінух», заповідь 482.
- ^ Дварім 15, 15.
- ^ Кідушин, 16.
- ^ 1 2 «Лікутей сіхот», том 19 (Рее 4), с. 153, у перекладі с. 164.
- ^ Це пояснення узгоджується з поясненням за Каббалою, що гаанака, яку отримує раб, належить до аспекту Хохми та Біни, і свобода раба також пов'язана з аспектом Хохми та Біни.
- ^ «Лікутей сіхот», том 24 (Рее 2), с. 87, у перекладі с. 103.