Перейти до вмісту

Природа Блага — творити благо

Матеріал з Хабадпедії

Природа Блага — творити благо — це мовний зворот, що стосується якості доброти й милості Святого, благословенний Він, яка є однією з найсутнісніших речей і становить одну з причин сотворіння світу: оскільки Святий, благословенний Він, є вершиною добра, а «природа» добра полягає в тому, щоб чинити добро й виливати милість на інших, Святий, благословенний Він, сотворив світ, щоб було Йому на кого виливати добро й милість.

Джерело поняття

Це поняття трапляється в працях усіх наших Ребе, провідників поколінь, починаючи з книги «Танія»[1].

У маамарах Мітлер Ребе[2] цей вислів наводиться від імені «Ец хаїм», яка пояснює за допомогою цієї притчі, як ще до того, як був сотворений світ, Святий, благословенний Він, забажав його сотворіння без жодної причини, яка викликала б у Ньому це бажання, адже до того, як був сотворений світ, були лише Він та Його Ім'я.

Уже в першоджерелі Ребе зауважує щодо цього, що формулювання вислову не знайдено в «Ец хаїм», і уточнює слова Мітлер Ребе, який пише «вислів „Ец хаїм“ щодо природи Блага творити благо», причому, можливо, він має на увазі, що це не точне формулювання.

І справді[3] на самому початку «Шаар га-клалім» в «Ец хаїм» трапляється формулювання «коли постало в Його, хай буде благословенне Його Ім'я, волі сотворити світ, щоб чинити добро Своїм створінням», і подібно до цього в книзі «Шомер емуним»: «Ейн Соф є абсолютним Благом, для якого благодіяння є сутнісною властивістю . . бо шлях доброго й досконалого полягає в тому, щоб творити благо й виливати досконалість і буття, так само Він забажав сотворити світи заради мети благодіяння й милості, щоб існували ті, хто насолоджується Ним . . бо природа Блага — творити благо іншому»[4].

Разом із тим Ребе залишає це питання як складне, що потребує вивчення, оскільки навіть якщо формулювання не абсолютно точне, сам факт, що Мітлер Ребе вживає вираз «природа» щодо самого Святого, благословенний Він, до цімцуму, є складним питанням, і вказує, що таке формулювання трапляється вже в книгах кабали, які передували вченню хасидуту, наприклад «Емек га-мелех»[5], і посилається на респонси «Хахам Цві», який пояснює, як можна вживати назву «природа» щодо Всевишнього, і стверджує, що це нове формулювання «з винаходу ахаронім»[6], і наводить, що так справді «звично в устах усіх мудреців істини, що бажання і воля творіння були тому, що природа Блага — творити благо»[7].

Схожі формулювання трапляються також у Рамхаля («закон Блага полягає в тому, щоб творити благо»), а ідея трапляється вже в словах Расага[8] («оскільки з'ясовано, що Він предвічний і з Ним нічого не було, то Його сотворіння світу було добром від Нього й милістю»).

Примітки

  1. ^ «Шаар га-їхуд ве-га-емуна» — розділ 4.
  2. ^ 18 (Кунтресім) на його початку, маамар «Ата ехад», сторінка 5.
  3. ^ Як вказує Ребе у своїх записах до «Танії».
  4. ^ Другий диспут, пункт 13.
  5. ^ Надрукована 5408 року (1647/1648), і, найімовірніше, це перше джерело, в якому трапляється саме це формулювання. Шаар Шаашуей га-мелех, початок розділу 1.
  6. ^ Сіман 18, сторінка 14.
  7. ^ І див. у загальному листі від Рош ходеш менахем-ава 5743 (липень–серпень 1983), де вживається формулювання: «Відоме вчення Мітлер Ребе, зрозуміле також просто з книг таємного вчення, що Всевишній „є самою суттю Блага, а природа Блага — творити благо“».
  8. ^ «Емунот ве-деот», початок третього трактату, видання Кафіха, сторінка 116.

Повідомити про помилку на цій сторінці