Правила Талмуду
Правила Талмуду — це зібрання правил і принципів вивчення Гемари та способу винесення галахічних рішень із талмудичних обговорень, що наводяться в ній. Протягом історії було зроблено кілька спроб зібрати різні правила зі слів наших учителів, причому основна праця — це збірка правил рабі Шмуеля га-Нагіда, надрукована у Віленському Шасі.
Подібно до цих правил, є 13 правил, за якими тлумачиться Тора, талмудичні принципи, згідно з якими вчилися й сперечалися самі мудреці та виводили галахот і нові закони з віршів Тори, а також різні зібрання правил винесення галахічних рішень із книг наших учителів рішонім, написаних після завершення Талмуду.
Історія
Гемара становить головну частину поглибленого вивчення протягом усіх років єврейської історії і слугує навіть формувальною й зобов'язальною основою [1] для всієї розгалуженої літератури Тори, що розвинулася в пізніших поколіннях, включно з винесенням галахічних рішень і єврейською думкою.
Як наслідок широкого заняття вивченням Гемари, широкого поширення тих, хто її вивчає, розсіяних у багатьох місцях і таких, що належать до різних стилів, і складності самих слів Гемари, що стосуються різноманітних галузей і містять багато пластів тлумачення, галахи, агади, обговорень і різних цитат, виникла потреба сформувати список керівних правил для тих, хто займається вивченням Гемари.
Більшість збірок, присвячених правилам Талмуду, належали великим мужам Ізраїлю, які вбачали головне заняття Гемарою в необхідності виводити з неї галахічні рішення, а не лише в поглибленні й тлумаченні.
Одна з головних праць у цій галузі — праця рабі Шмуеля бар Йосефа га-Леві га-Нагіда, одного з перших великих мужів Ізраїлю в епоху рішонім, який жив у середньовічній Іспанії, який також обіймав високі політичні посади в Гранаді в Іспанії, наприклад міністра фінансів і міністра армії, і навіть служив великим візиром, посада, друга за значущістю лише після царя Гранади.
У передмові до «Правил Талмуду» друкарі помістили щось на кшталт короткої передмови: «Оскільки досконалість дії залежить від попереднього знання способів дії тією мірою, якою це необхідно, і завдяки цьому діяч здійснить свою дію без вади й невдачі, а за відсутності цього не буде удачі цієї справи, так і трапляється з учнями, які не знають святого шляху з правил Талмуду і знемагають знайти правильний шлях і прийти до його мети, і ось слова Магарі Канпантона: І завжди в усякій книзі коментатора чи автора, яку ти вивчаєш, намагайся спершу дізнатися шляхи того коментатора, якими він веде свої слова, а потім вивчай її. Кінець цитати. Тому ми сказали, що добре помістити на початку Шасу правила Талмуду в гранично стислому вигляді для заслуги багатьох, і всі, хто займається нею лішма, — немає кінця їхньому діянню в цьому світі, у плодах плодів, а основний капітал залишається навіки у світі, який увесь благо».
Праця рабі Шмуеля га-Нагіда спершу займається з'ясуванням поділу всередині слів Гемари, перелічуючи 21 різний вид усередині слів самих мудреців (це крім самих віршів і мішнайот, які також включені в Гемару)[2], а потім визначає правила для кожного з видів.
У 5640 році (1879/1880), коли почали друкувати Віленський Шас у друкарні «Вдова і брати Ромм», було вирішено приєднати працю рабі Шмуеля га-Нагіда як доповнення до першого трактату Шасу, трактату Брахот, до якого приєднали свого роду коментар, що отримав назву «Кіцур клалей га-Талмуд», який зібрав даян у Франкфурті рабі Єгуда-Ар'є-Лейб, що зібрав правила з різних книг правил, виданих великими мужами Ізраїлю протягом років від часу публікації праці рабі Шмуеля га-Нагіда, і розташував їх у порядку рабі Шмуеля га-Нагіда.
Інші твори
Окрім праці рабі Шмуеля га-Нагіда, яка здобула відомість завдяки тому, що була включена як доповнення до поширеного видання Віленського Шасу, багато великих мужів Ізраїлю займалися складанням списку правил Талмуду, наприклад Магаршак, рабі Шимшон із Кінона, із тосафістів, який написав «Сефер га-крітут»[3], рабі Іцхак Канпантон, який уклав «Даркей га-Талмуд», рабі Єшуа бен Йосеф га-Леві з Тлемсена написав основоположну працю «Галіхот олам», рабі Йосеф Каро написав «Клалей га-Гемара»[4], рабі Шломо Альгазі написав книгу «Явін шмуа»[5], рав Ісраель-Яаков Альгазі уклав «Маане лашон», рабі Йосеф Теомім, автор «При мегадім» на Шулхан арух, який написав праці «Гінат врадім» і «Шошанат га-амакім», автор «Хавот Яїр» рабі Яїр-Хаїм Бахарах, який уклав «Мар кашиша», причому одна з головних і відомих книг у цій галузі, що є свого роду зібранням усіх згаданих книг, — це книга «Яд Малахі», укладена равом Малахі га-Коеном.
Праці, присвячені правилам Талмуду, продовжували виходити і в пізніші періоди, наприклад праці автора «Сдей хемед» рабі Хаїма-Хізкіягу Медіні, «Шевет ахім» братів гаонів Рабінович-Теомім та інші.
Думка наших Ребе про вивчення правил
У «Кунтрес Ец га-хаїм», написаному для учнів єшиви «Томхей Тмімім», Ребе Рашаб присвячує широкі й докладні глави правильному і прямому шляху у вивченні Гемари та розумінню її простого змісту перед дослідженнями і пілпулями, і там він рекомендує вивчати працю р. Іцхака Канпантона.
Як правило, при способі навчання, прийнятому сьогодні, початок вивчення Гемари з учнями відбувається в молодших класах за допомогою практичного досвіду вивчення Гемари, без попереднього вивчення історії танаїв або правил Талмуду, причому протягом років навчання вчителі намагаються передати й наочно показати поняття і правила вивчення Гемари, але впорядкованого вивчення правил Гемари не проводиться.
Ребе засвідчив про себе, що і з ним не вивчали правила навчання, і він уперше зустрівся з ними через кілька років після того, як почав вивчати Гемару, шляхом самостійного вивчення в доповненнях до трактату Брахот у Віленському Шасі.
Ребе підкреслює, що, крім правил, які наводяться в самому Шасі, «Вступ до Талмуду» містить основоположні правила про те, як підходити до вивчення Гемари, і оскільки це так, слід передувати вивченню Шасу вивченням «Вступу до Талмуду», щоб вивчення було як належить, і висловив своє невдоволення тим, що в єшивах під час вивчення Гемари цьому не приділяють необхідної уваги, унаслідок чого можуть помилятися в простих і основних питаннях[6].
Кілька разів у своїх сіхот Ребе в ході роз'яснення згадує певне правило з правил Гемари, перш ніж використовує його на ділі для розуміння сугії, і вказує джерело в книгах правил, які уклали великі мужі Ізраїлю.
І в раніших поколіннях наші Ребе, провідники поколінь, застерігали від вивчення Гемари не так, як належить, із метою лише мудрувати й займатися пілпулем, не дотримуючись слів Гемари та її вивчення згідно з правилами, переданими з покоління в покоління про її вивчення[7].
Про важливість постійного повторення правил Талмуду можна знайти різні застереження вже в перших поколіннях, наприклад заповіт рабі Гдальї ібн Яхії своєму синові, надрукований у його книзі «Шалшелет га-каббала»: «Пам'ятай, сину мій, принаймні двічі на рік вивчати книгу „Галіхот олам“, що розкриває таємницю його правил у вельми широкому й прекрасному роз'ясненні. І вона необхідна учням, бо він перевершив своїх попередників».
Доступність правил Талмуду
Щоб відповісти на потребу в зміцненні вивчення правил Талмуду і особливо зробити їх доступними для юних учнів, останніми роками було зроблено кілька хабадських спроб, як у книговиданні, наприклад книга «Мафтехот ла-Талмуд» рава Нахума Рабіновича, керівника програм вивчення Гемари мережі «Огалей Йосеф-Іцхак», і рава Йосефа-Ханіни Бейндмана[8], так і захоплива гра «Бавлі» педагога р. Аврагама Закса з «Хедера Менахем» у Москві[9], і кілька інших ігор, які розробив рав Рабінович, і допоміжні брошури, що видаються мережею «Огалей Йосеф-Іцхак».
Додаткова література
- «Мафтехот ла-Талмуд», Нахум Рабінович і Йосеф-Ханіна Бейндман
- «Клалім ба-Талмуд», Менахем-Мендл Грінберг, 5776
- «Даркей га-лімуд», Йосеф-Іцхак Маранц
- «Мадрих ла-Талмуд», рав Адін Евен-Ісраель
- «Ор бі-швілей га-Гемара», рав Єшаягу Вебер
Зовнішні посилання
- «Мево га-Талмуд» рабі Шмуеля га-Нагіда, як він надрукований у Віленському Шасі, на сайті HebrewBooks
- [www.judaismo-iberico.org/darke_noam/00.htm Мево га-Гемара, ве-нетівот швілея]
- «Даркей га-Талмуд» р. Іцхака Канпантона на сайті HebrewBooks
- Ребе в пробуджувальній сіхі про необхідність вивчення «правил Талмуду» в єшивах, на сайті «Лахлухіт геулатіт»

Примітки
- ^ Див. передмову Рамбама до «Яд га-хазака». «І все, що у Вавилонському Талмуді, — зобов'язані всі євреї дотримуватися цього. І примушують кожне місто й кожну країну дотримуватися всіх звичаїв, які встановили мудреці Талмуду, і видавати їхні укази й дотримуватися їхніх постанов. Оскільки з усіма цими речами, що в Талмуді, — погодився весь Ізраїль.
- ^ Тосефта, барайта, перуш, шеела, тшува, кушія, пірук, тіювта, сіюа, рамія, іткафта, гацраха, маасе, шмаата, сугія, галаха, тейку, агада, гораа, шинуй, шита.
- ^ Книга, яка сама удостоїлася коментарів, наприклад праця рабі Яакова-Ісраеля Хагіза «Тхілат хохма» — коментар на «Сефер крітут».
- ^ Фотокопія книги на HebrewBooks.
- ^ «Явін шмуа», венеційське видання, 5399, на сайті HebrewBooks
- ^ Сіха Шабату глави «Мішпатім» 5745, пункт 28, «Гітваадуйот», частина 2, сторінка 1261.
- ^ Див. у маамарах і сіхот Ребе Раяца.
- ^ Хабадська революція у викладанні Гемари учням
- ^ «Бавлі»: гра, яка поєднає вашу дитину з Гемарою