Повішення побитих камінням
Повішення побитих камінням — заповідь бейт-діну[1] повісити того, кого бейт-дін засудив до повішення.
Закони та джерело заповіді
Богохульника і того, хто чинить ідолопоклонство[2], яких бейт-дін засудив до побиття камінням, бейт-діну заповідано повісити після того, як їх було побито камінням.
І якщо буде на чоловікові гріх, що підлягає смертному вироку, і його буде страчено, і повісиш його на дереві. Не залишай тіла його на ніч на дереві, але неодмінно поховай його того самого дня, бо прокляття Б-же — повішений
— Дварім 21, 22-23
Сказали наші мудреці, благословенна їхня пам'ять[3]: тих, кого бейт-дін засудив до побиття камінням, після того як їх поб'ють камінням, вішають на дереві, і складають дві його руки одну на одну, і вішають його незадовго до заходу сонця, і знімають його відразу після того, як повісили. І ховають його разом із деревом, на якому він був повішений, і з каменем, яким він був побитий, щоб не сказали люди: ось дерево, на якому був повішений такий-то.
Зі змістів заповіді
Одна з причин повішення полягала в тому, щоб підняти засудженого і зробити його відомим на очах у всіх, а також щоб, коли побачать установлення дерева і прив'язування до нього засудженого, у їхнє серце ввійшли трепет і страх.
Заборона залишати мертвого на ніч
Заборона залишати мертвого на ніч — це заборона залишати на ніч повішеного на дереві[4], і це заповідь поховати його негайно (як і всіх померлих[5]), як сказано «Не залишай тіла його на ніч на дереві»[6], це заповідь-заборона. І навіть той, хто затримує і залишає мертвого на ніч із похованням не заради його честі, порушує заборону.
Ця заповідь стосується не лише повішеного, але і всіх страчених бейт-діном заповідано ховати в день їхньої страти.
Мет міцва
Також до числа заповіді входить поховати кожного померлого з Ізраїлю в день його смерті, і тому вони, благословенна їхня пам'ять, називають померлого, у якого немає нікого, хто зайнявся б його похованням, мет міцва, тобто що заповідано всім поховати його в силу цього повеління.
Зі змістів заповіді
Те, що сказали там «бо прокляття Б-же — повішений», тобто щоб люди не казали, чому цього повішено, бо прокляв Ім'я, і виходить, що, згадуючи це і вимовляючи це своїми устами, вони оскверняють Ім'я Небес і завдають зла своїй душі, і Б-г, Який бажає блага Своїм створінням, утримав їх від цього з цієї причини[7].
У переносному значенні
Ребе кілька разів згадував, що «мет міцва» (у жартівливому сенсі) називається також книга, трактат або предмет, який не вивчають (Моед катан), тоді є великий обов'язок зайнятися цим предметом і вивчити його, на зразок «мет міцва».
І повісиш його на дереві
Арізаль витлумачив цей вірш, коли оплакував Рамака, що «якщо буде на чоловікові гріх, що підлягає смертному вироку» — коли бракуватиме («хет» — від слова «нестача») чоловікові «смертного вироку» — бракуватиме їм причини їхнього відходу з життя, бо є кілька завершених праведників, які померли, і немає жодної причини їхнього відходу з життя, тоді єдина причина, на яку можна повісити причину їхнього відходу з життя, — це «і повісиш його — на, дереві» — гріх Дерева пізнання — єдина причина, на яку можна це повісити.
Як наводиться в Гемарі[8]: «Четверо померли через підбурювання змія, і ось вони: Біньямін, син Яакова, і Амрам, батько Моше, і Ішай, батько Давида, і Кілав, син Давида».
Ребе пояснює, що те, що є ті, хто «померли через підбурювання змія», — це не вада в них, не доведи Б-же, а те, що змій приніс скверну у світ (відчуття себе), що це спричинило в праведнику ваду (не ваду праведника, а те, що приніс змій).
Але є перевага в поясненні Арізаля, бо вада може діяти лише на зовнішню сторону єврея, але його внутрішня сторона була вірна з Ним, і якщо в кожному єврею, внутрішня суть душі якого світить відкрито, немає причини смертного вироку, навіть не причини скверни «підбурювання змія», а «і повісиш його на дереві» — це (як було при гріху Дерева пізнання, яке було) «страшний у діяннях Своїх над синами людськими», це лише з боку Святого, благословенний Він, Який зробив так, щоб у світі було явище смерті[9].
Див. також
Примітки
- ^ «Сефер га-хінух» (порядок франкфуртського видання), заповідь 535.
- ^ Згідно зі словами мудреців у главі «Нігмар га-дін» (Сангедрін, 45б), які не погоджуються зі словами рабі Еліезера, який каже, що всіх побитих камінням бейт-діном вішають.
- ^ Сангедрін, 46а.
- ^ «Сефер га-хінух» (порядок франкфуртського видання), заповідь 536.
- ^ «Сефер га-хінух», заповідь 537.
- ^ Дварім 21, 23.
- ^ Сангедрін, 46б.
- ^ Бава батра, 17а.
- ^ «Лікутей сіхот», ч. 24, сіха 1, тижнева глава «Теце».