Перейти до вмісту

Особлива дитина

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю слід переписати. Причина: цитати слід перетворити на енциклопедичний зміст.
Ви можете допомогти й виправити недоліки, але, будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.
Цю статтю слід переписати. Причина: цитати слід перетворити на енциклопедичний зміст.
Ви можете допомогти й виправити недоліки, але, будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.

Особлива дитина — поняття, яке Ребе дав дітям з особливими потребами у сферах розуму, душі чи тіла.

Разом із назвою Ребе вказав новий і революційний шлях у роботі з дітьми в таких станах: не поміщати їх під узагальнювальну й обмежувальну назву і бачити в кожному прихований у ньому потенціал.

Назва і метод вплинули на роботу з цими дітьми й людьми в усьому єврейському народі та в усьому світі.

Основи методу

У листі-відповіді[1] д-ру Роберту Вілксу з лікарні на Коні-Айленді 5739 року (1978/1979) Ребе вказав шість основних пунктів у роботі з цим явищем:

  1. Соціальний працівник або вчитель і кожен, хто займається дітьми, які страждають на розумову відсталість, повинен братися до роботи, виходячи з того, що відсталість — не постійний стан, а лише тимчасова інвалідність і що є можливість значних поліпшень у міру того, як минає час. Важливо не покладатися лише на заяви та прогнози фахівців, а вірити в можливе просування і дотримуватися оптимістичного підходу. Цей підхід життєво необхідний для успіху в наданні допомоги, і особливо з огляду на поступ науки та людського знання, які можуть привести до значних поліпшень і в цій галузі.
  2. Цей підхід важливий не тільки для соціальних працівників і вчителів, а й для самих дітей. Слід заохочувати дітей вірити в те, що їхня трудність тимчасова і що спільними зусиллями з вихователями можна буде поліпшити їхнє становище. Вони повинні відчувати впевненість, що вони не «безнадійні випадки», а можуть просуватися й удосконалюватися за допомогою підтримки та керівництва.
  3. Водночас слід уникати перебільшених очікувань або надмірних обіцянок. Слід давати дітям реалістичне заохочення, оскільки марні надії можуть призвести до розчарувань і до руйнування довіри. Слід знайти рівновагу між заохоченням і збереженням реалістичних очікувань, так щоб можна було зберігати позитивну мотивацію протягом тривалого часу.
  4. У межах оптимістичного підходу слід подумати про способи залучити дітей до ролей певного лідерства, наприклад керівників груп або вожатих загонів, не викликаючи заздрості в решти дітей. Можна зробити це за допомогою процесу вибору, що враховує стаж, досягнення або зразкову поведінку, суворо стежачи за запобіганням негативному суперництву.
  5. Що стосується ініціатив «групових будинків» для дітей, які страждають на розумову відсталість, слід розуміти, що в них є переваги, але й недоліки. Важливо дотримуватися рівноваги між життям у групі та потребою належати до родини. Подібно до учнів і студентів, які проводять частину часу в груповому середовищі (наприклад, у школі чи інтернаті), а частину часу вдома, так само й діти, які страждають на розумову відсталість, потребують особистої підтримки своєї родини паралельно зі спільним часом із групою. Слід проводити індивідуальне оцінювання кожної дитини й добирати їй найвідповідніше середовище.
  6. Слід брати до уваги особливі єврейські потреби дітей, особливо коли йдеться про єврейських дітей, які страждають на розумову відсталість. Часто цим потребам не приділяють достатньої уваги, а вони повинні бути невіддільною частиною процесу лікування й виховання, з метою зберегти релігійні цінності та надати їм необхідну особисту й ціннісну підтримку.

Застосування методу

Один із відомих лікарів, які запровадили метод на основі слів Ребе, — професор Реувен Фейєрштейн, який казав, що не слід бачити в психології «точну науку», за допомогою якої можна вимірювати душевні якості, «як вимірюють довжину стола», і тому він стверджує, наприклад, що психометричні іспити й подібні до них не мають жодного сенсу.

«Людина — не „одиниця з постійними незмінними даними“, які піддаються вимірюванню, — каже Фейєрштейн, — а одиниця, здатна до зміни на краще і на гірше водночас». Єдина сутнісна незмінна якість у людині — й особливо в єврейській людині — це те приховане ядро, що є в ній, яке є воістину часткою Б-жественності згори.

«Ці властивості людини — її здатність до зміни й те, що вона несе в собі зерно Б-жественності, — покладають на людину величезну й сповнену відповідальності свободу вибору: вони зобов'язують її стояти на сторожі, щоб вона не змінилася на гірше, і тією самою мірою сподіватися, що вона зміниться на краще».

Суть цієї психологічної теорії, яка бачить у зміні невід'ємну частину самого життя, несе надію кожній людині взагалі, але в ній є справжня блага вість для тих, хто страждає від труднощів навчання й адаптації. Однією фразою: метод Фейєрштейна цілком відкидає підхід, згідно з яким у душевному житті бувають «остаточні дефекти».

У словах, надрукованих на обкладинці останнього тому його останньої книжки, Фейєрштейн викладає всю свою концепцію однією фразою: «Не приймайте мене таким, який я є, — змініть мене». У цій книжці він наводить історії багатьох людей, реабілітація яких стала можливою завдяки його теорії, — одна з них — людина, в усіх етапах зцілення й реабілітації якої брав участь Ребе.

Ребе у вказівках щодо особливих дітей

Тоді як у світі прийнято, що діти з обмеженими можливостями можуть звільнити себе від життя за Торою й заповідями, Ребе вказує, що, навпаки, дотримання Тори й заповідей може допомогти цим дітям у терапевтичному плані в ототожненні зі своєю ідентичністю. І тому не тільки не треба перешкоджати їм дотримуватися Тори й заповідей, а, навпаки, слід намагатися допомогти їм виконувати заповіді наскільки можливо[2].

Ближче до Всевишнього

У кантора р. Йосефа Маловані є особлива дитина на ім'я Зееві, що народилася з тяжким аутизмом.

У період, коли він жив у Лондоні, він віддав його до місцевого єврейського закладу, а коли переїхав до Нью-Йорка, рекомендація Ребе була, що краще буде не перевозити його до іншого й незнайомого закладу за морем. З часом стало помітно, що школа в Лондоні для дітей з особливими потребами була кращою за інші заклади, які ми бачили, і тому він вирішив залишити його там, відповідно до рекомендації Ребе.

У місяці кислев 5750 року (листопад–грудень 1989) він разом із дружиною пройшов на роздаванні доларів на цдаку і попросив особливого благословення для свого сина Зееві. У відповідь Ребе сказав їм те, що змінило їхній світогляд.

«Аутисти, — пояснив Ребе, — це не означає, що в них немає зв'язку ні з ким; у них немає зв'язку з людьми, але зі Святим, благословенний Він, у них є зв'язок, як в інших, і навіть більше за те. Оскільки вони не зайняті людьми, вони вільніші займатися зв'язком із Всевишнім».

Це змінило все уявлення про дитину, і р. Йосеф виявив, що дитина вміє промовляти благословення, а також дуже дорожить талит катаном, і розповів про це Ребе.

«Чи є в нього в кімнаті скринька для цдаки?» — запитав Ребе. Коли той відповів заперечно, Ребе звелів, щоб ми подбали поставити скриньку в його кімнаті. Ребе зазначив, що керівництво закладу напевно не заперечуватиме, адже цдака — це те, що цінують усі. «Це буде йому на користь, — додав Ребе. — Коли люди прийдуть його відвідати, він зможе нагадати їм, що їм слід дати цдаку».

Р. Йосеф послухався поради Ребе, а через два роки прийшов до Ребе й розповів йому про позитивний вплив, який його порада справила на нашого сина. Відтоді як він отримав скриньку для цдаки та благословення Ребе, Зееві почав реагувати краще. Він став активнішим і почав виявляти більше розуміння того, що йому кажуть.

Почувши цю звістку, Ребе дав нам ще один долар, сказавши: «Надішліть цей долар керівництву його закладу і попросіть їх покласти його до скриньки для цдаки в його кімнаті».

Коли рав Нехемья Фогель увійшов на єхідут, будучи учнем єшиви, і запитав, як він може допомогти своїй сестрі з особливими потребами, Ребе висловився, що, коли він заглибиться в навчання, він досягне глибини своєї сестри[3].

Суворе дотримання кашруту і тфілін

Родині з Краун-Гайтс Ребе вказав, що треба суворо стежити, щоб їхня особлива дитина їла тільки кошерну їжу, а також щоб із нею накладали тфілін кожного буднього дня.

«Яд ла-єлед га-меюхад»

Основна стаття – «Яд ла-єлед га-меюхад»

У 5764 році (2003/2004) р. Шломо Майданчик заснував у Святій Землі організацію під назвою «Яд ла-єлед га-меюхад» і поставив на чолі її свого онука рава Менахема-Мендла Беліницького.

Керівний принцип «Яд ла-єлед га-меюхад» у тому, що спільними силами і створенням відповідних можливостей діти з особливими потребами зможуть кожен реалізувати свій особистий потенціал і здоровим чином інтегруватися в суспільство.

Сьогодні амута керує багатьма платформами для цих дітей як у навчально-когнітивній сфері, так і в реабілітаційно-терапевтичній сфері, і в довгостроковому плануванні шляхом надання прикладних можливостей для залучення підлітків до трудової зайнятості.

Організація проводить заходи й діяльність для особливих дітей та їхніх родин. Організація має зв'язок із різними розмаїтими колами по всій країні, і діяльність навколо особливих дітей об'єднує різних і далеких за поглядами та поведінкою людей заради цих дітей.

Щодня члени правління, персонал і волонтери перебувають на місці, щоб дати кожній особливій дитині все необхідне для її успіху, а її родині — опору, яка це забезпечить.

Зовнішні посилання

Додаткова література

Примітки

  1. ^ Порада Ребе: ставлення до особливих дітей.
  2. ^ Див. лист англійською мовою на сторінках 32–33.
  3. ^ «Бенойгеа вос ду шрайбст вегн дайн швестер — ду біст дох а талмід ін єшиве, аз ду вест зіх маамік зайн ін лернен, весту дергрейхн дем оймек фун дайн швестер» [=щодо того, що ти пишеш про свою сестру — ти ж учень єшиви, коли ти заглибишся в навчання, ти досягнеш глибини своєї сестри]. Рав Елі Вольф, «Розумітися на діамантах», тижневик «Кфар-Хабад», випуск 2118, с. 50. *«Використати свободу сповна», קובץ PDF записане відеоінтерв'ю в листку «Га-сіпур шелі» хабадської медіакомпанії jem Сьомий день Песаху 5785 (19 квітня 2025), випуск № 514.

Повідомити про помилку на цій сторінці