Носіння Ковчега на плечах
Носіння ковчега на плечах — заповідь, згідно з якою коганім було велено носити ковчег на плечах, і це було обов'язково, коли переносили ковчег з місця на місце — у разі потреби, наприклад під час війни або з будь-якої іншої причини. Ковчег не можна було везти на тварині чи на возі, як сталося, коли цар Давид помилився і поставив його на віз, що призвело до ураження Уззи[1].
Джерело заповіді
А синам Кегата не дав, бо служіння святині на них: на плечах носити їм
— Бамідбар 7, 9
Зі змістів заповіді
Ця заповідь покликана підкреслити шану Тори й ковчега. Оскільки Тора — головна честь Ізраїлю і завдяки їй вони виокремлені, годиться, щоб ніщо не завдало шкоди її честі, — тому коганім, освяченим із народу, було велено носити ковчег на плечах. Так роз'яснює Рамбам, який зазначає важливість носіння ковчега на плечах і пояснює, що ті, хто віз його на возі, — як Давид, — вчинили неправильно, і це завдало шкоди. Тора не вказує, що ковчег слід везти на возі чи на тварині, але тільки на плечах, щоб указати на винятковість і шану[2].
У хасидуті
У внутрішньому розумінні заповідь носіння ковчега на плечах символізує поєднання внутрішнього й зовнішнього боків Тори. Ковчег, у якому перебувають скрижалі, — символ вищої Б-жественної мудрості. Скрижалі були написані з обох боків, що свідчить про внутрішнє розкриття вищої мудрості, яку неможливо збагнути нашою звичайною свідомістю. Як написано в Єрусалимському Талмуді, скрижалі читалися з усіх боків, що натякає на Б-жественне розкриття, у якому немає ні внутрішнього, ні зовнішнього. Кожен бік рівний, бо Б-жественна мудрість безконечна і не охоплюється межами часу чи місця.
І в цьому перевага Скрижалей Завіту над Письмовою Торою, бо Тора в тому вигляді, як вона була дана Моше, — це аспект «новлот хохма», тобто Б-жественні збагнення, які можна довести до свідомості, що приходять із впливу на світ і поширюються через Тору. Ідея в тому, що дана нам Тора, яка містить усі заборонні й наказові заповіді, — це розкриття Б-жественної мудрості, що розкривається на зовнішніх щаблях.
А корінь Тори — її внутрішня суть, і «обличчя Мого не побачать», — вона не розкрилася навіть Моше, нашому вчителеві. Але в неї все ж є аспект внутрішнього і зовнішнього.
Заповідь носити ковчег на плечах виражає особливість Скрижалей Завіту, у яких немає зворотного боку, немає відмінності між внутрішнім і зовнішнім.
Плече, що є задньою частиною тіла, набуває в хасидуті значення поєднання внутрішнього із заднім, — і тому ковчег, у якому Скрижалі Завіту, носять так, щоб не було заднього боку, а обличчям до обличчя, і заднім боком назовні, а обличчям усередину[3].
Примітки
- ^ Рамбам, Закони про посудини Храму і тих, хто служить у ньому, розділ 2, закон 12.
- ^ «Сефер га-хінух», заповідь 379.
- ^ «Дерех міцвотеха», заповідь носіння ковчега на плечах, 40, 2.