Йосеф-Іцхак Боровський
| Йосеф-Іцхак Боровський | |
|---|---|
Машгіах в єшиві гдола «Торат емет» | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 25 нісана 5714 (28 квітня 1954) |
| Дата смерті | 20 нісана 5780 (14 квітня 2020) |
| Місце поховання | Оливкова гора |
| Країна | Ізраїль |
| Місце проживання | Нетанія, Єрусалим, Кфар-Хабад |
| Рід діяльності | машгіах, шаліах, дослідник, письменник |
| Освіта | «Томхей Тмімім» у Кфар-Хабаді, «Томхей Тмімім» Центральна 770 |
| Посада | машгіах в єшиві гдола «Торат емет», директор із виховної роботи в проєкті «Діти Чорнобиля», член інституту «Огалей Шем» |
| Сім'я | |
| Батько | Меїр Боровський |
| Дід (по батькові) | Шломо-Яаков Боровський |
| Мати | Пія, дочка рава Залман-Моше га-Іцхакі |
| Дружина | Варда Боровська |
| Діти | Яаков-Цві, Хана, Шломо-Гілель, Пія-Діна, Йоель-Зеев, Шнеур-Залман-Моше, Леві, Лея та інші |
| Родовід | |
Рав Йосеф-Іцхак Боровський (25 нісана 5714 (28 квітня 1954) – 20 нісана 5780 (14 квітня 2020)) — машгіах в єшиві гдола «Торат емет», директор з виховної роботи в проєкті «Діти Чорнобиля», хасидський дослідник і письменник.
Біографія
Народився 25 нісана 5714 року (28 квітня 1954) у рава Меїра Боровського і Пії, доньки машпіа рава Залмана-Моше га-Іцхакі.
У юності навчався в єшиві «Томхей Тмімім» у Кфар-Хабаді; після року «Квуци» був посланий Ребе як шаліах до єшиви «Торат емет» і під час навчання в єшиві вів підпільні уроки «Танії» в литовських єшивах, унаслідок яких кілька юнаків з єшиви наблизилися й стали хасидами Хабаду[1].
На місяць нісан 5733 року (квітень–травень 1973) вирушив на рік «Квуци» до єшиви «Томхей Тмімім» Центральна 770 і залишився навчатися там цілий рік, до місяця нісана 5734 (березень–квітень 1974). Згодом вийшла друком збірка *«Квуца» 5733*, що зібрала листи, якими він обмінювався зі своїм домом у Землі Ізраїлю, в яких видно запал і гіткашрут до Ребе, а коли досяг віку весілля, одружився зі своєю дружиною, пані Вардою.
5739 року (1978/1979) був шаліахом у місті Нетанія і давав численні уроки з книги «Танія».
5741 року (1980/1981) переселився до Єрусалима і служив машгіахом в єшиві «Торат емет».
Згодом жив у Кфар-Хабаді, був членом інституту «Огалей Шем» Любавич і публікував історичні дослідницькі статті в брошурах, що їх випускав інститут.
Поряд із цим був директором з виховної роботи в проєкті «Діти Чорнобиля».
В останній період життя захворів на відому хворобу, від якої помер 20 нісана 5780 року (14 квітня 2020) у віці 65 років. Його похоронна процесія, що вирушила з Кфар-Хабаду в переддень сьомого дня Песаху і пройшла повз синагоги селища, продовжила шлях на Оливкову гору, де його було поховано, і через обмеження, запроваджені у зв'язку з коронавірусом, вона проходила без учасників і супровідників.

Його книжка
- «Лама у-мадуа, ейхан ве-кама?», видання інституту «Огалей Шем», нісан 5781 (березень–квітень 2021) (друге, розширене видання)[2]
- Щоденник «Квуци» 5733
Родина
- Його дружина Варда Боровська
- Його син, р. Яаков-Цві Боровський
- Його донька, пані Хана, дружина р. Аврагама-Меїра Рабиновича — море цедек у бейт гораа Кфар-Хабаду
- Його син, р. Шломо-Гілель Боровський
- Його донька, пані Пія-Діна, дружина р. Еліезера Цейзлера
- Його син, р. Йоель-Зеев Боровський
- Його син, р. Шнеур-Залман-Моше Боровський
- Його син, р. Леві Боровський
- Його донька, пані Лея, дружина р. Зеева Шнеєрсона
- Його син, р. Еліезер Боровський
Примітки
- ^ Серед них можна назвати рава Ельазара-Цві Бакші, рава Агарона-Дова Гальперіна і рава Шабтая Славатицького.
- ^ Повідомлення на сайті COL.
Код особи: № 5295214200