Перейти до вмісту

Заборона жертовних підвищень

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять.
Ви можете допомогти й виправити недоліки, але, будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено.
Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять.
Ви можете допомогти й виправити недоліки, але, будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено.
Ця стаття потребує хабадського контексту: на цій сторінці бракує інформації, що прояснює зв'язок або погляд хасидуту Хабад щодо теми чи предмета статті
Ви можете допомогти, додавши відповідні енциклопедичні відомості. Будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Якщо ви вважаєте, що зі сторінкою все гаразд, можна зазначити це на сторінці обговорення.
Ця стаття потребує хабадського контексту: на цій сторінці бракує інформації, що прояснює зв'язок або погляд хасидуту Хабад щодо теми чи предмета статті
Ви можете допомогти, додавши відповідні енциклопедичні відомості. Будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Якщо ви вважаєте, що зі сторінкою все гаразд, можна зазначити це на сторінці обговорення.

Заборона жертовних підвищень — заборона приносити жертву на жертовнику[1] поза територією Храму, на приватному підвищенні.

Заборона набула чинності після того, як було зведено постійний Храм — в Єрусалимі; до того це було дозволено.

Заборона в Торі

Заборону записано в книзі Дварім, глава 12, вірші 5–6:

«Але лише до місця, яке обере Г-сподь, Б-г ваш, з усіх колін ваших, щоб оселити там Ім'я Своє, до оселі Його звертайтеся і приходьте туди. І приносьте туди ваші всеспалення і ваші жертви...».

Два види підвищень

Два відомі й заборонені види підвищень:

  • Підвищення приватної особи: підвищення, споруджене приватно однією людиною поза Храмом.
  • Громадське підвищення: підвищення, яке було визнаним і слугувало всій громаді, як підвищення, що було в Шило або в Гівоні.

Обидва ці види підвищень заборонені, оскільки вони збудовані поза Храмом.

Порушення заборони

За часів Першого Храму за звичкою (що склалася до будівництва Храму) жертвоприношення поза Храмом тривали.

Лише за днів царів Хізкіягу та Єшаягу не приносилися жертви поза підвищеннями.

Виняток

Основна стаття – Еліягу і пророки Баала на Кармелі

Щоб показати народу Ізраїлю велич Всевишнього й хибність ідола «Баала», було влаштовано перемовини між народом Ізраїлю (якого представляв пророк Еліягу) і пророками «Баала». Під час цих перемовин пророк Еліягу приніс жертви поза Храмом.

Суть питання згідно з хасидутом

Ребе пов'язує молитву, звернену в бік Храму, із забороною підвищень: як були заборонені підвищення і заборонено приносити жертви поза Храмом, так і в наші дні — хоча Храму немає, — не можна приносити жертви (молитися) інакше як у Храмі (а в молитві — у бік Єрусалима і Храму):

«Матеріальні жертви — само собою зрозуміло, пов'язані з місцем Мішкану і Храму, адже „відколи було споруджено Мішкан, було заборонено підвищення“ (приносити на них жертви), і так само після цього, „коли прийшли до Єрусалима“, — заборонено приносити жертви в будь-якому іншому місці, крім Храму.

І навіть духовні жертви — молитва, яка дозволена в будь-якому місці (крім як у „полі“, де неможливо належно зосередитися через розсіяність душі, тощо), — усе ж Храм завжди називається „і це брама небес“, бо там — місце, через яке завжди проходять молитви, і тому треба молитися обличчям до Землі Ізраїлю, „і помоляться Тобі, звернувшись до своєї землі“, а в самій Землі Ізраїлю — обличчям до Єрусалима, а в самому Єрусалимі — до місця Храму».

— Шабат тижневої глави «Шміні», 5722

Примітки

  1. ^ Докладніше про визначення жертовника див. у статті Жертовник.

Повідомити про помилку на цій сторінці