Перейти до вмісту

Еліягу і пророки Баала на Кармелі

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань.
Ви можете допомогти й відредагувати статтю. Якщо, на вашу думку, редагувати статтю не потрібно, шаблон можна видалити. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.
Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань.
Ви можете допомогти й відредагувати статтю. Якщо, на вашу думку, редагувати статтю не потрібно, шаблон можна видалити. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.

Еліягу і пророки Баала на Кармелі — протистояння, організоване пророком Еліягу в 3036 році, під час царювання Ахава. Протистояння відбулося на горі Кармель, і наприкінці його народ повернувся до каяття, а пророків Баала було зарізано.

Розповідь починається з того, що Ахав закликає весь Ізраїль і пророків Баала прийти на протистояння, — Мелахім I, 18, вірш 20.

Розповідь закінчується випадінням дощу — Мелахім I, 18, вірш 41.

Протистояння

Передісторія протистояння

Передісторією протистояння був низький духовний стан народу Ізраїлю за часів царювання Ахава. Ідол Баал поширився поряд зі служінням Всевишньому, яке дуже ослабло.

Слідом за будівництвом міста Єрихон Хіелем з Бейт-Еля, всупереч забороні, накладеній на це Єгошуа бін Нуном, на ньому справдилося прокляття Єгошуа, і його сини померли. Під час утішання скорботних у його домі пророк Еліягу зустрів царя Ахава, який зухвало виступив проти Моше Рабейну і його Тори; унаслідок його слів Еліягу оголошує, що відтепер небеса зачиняться і на землю прийде посуха. Після трьох років посухи Всевишній велить Еліягу зустрітися з Ахавом, щоб покласти край посусі. Еліягу зустрічає Овад'ягу, управителя дому Ахава, коли той шукав корм для худоби за дорученням свого пана. Еліягу наполягає, щоб Овад'ягу сказав Ахавові, що він бажає з ним зустрітися, і справді Ахав виходить йому назустріч і звертається до нього із запитанням: «Чи це ти, що губиш Ізраїль?» У відповідь Еліягу відповідає, що не він губить Ізраїль, а Ахав і дім його батька тим, що служать Баалові. На цьому етапі Еліягу пропонує Ахавові зібрати на гору Кармель увесь Ізраїль разом із пророками Баала і пророками Ашери, щоб довести всім, хто має рацію. Ахав учинив за його словами і скликав пророків Баала на гору.

Протистояння

Коли народ і пророки зібралися на горі Кармель, Еліягу відкрив зібрання викриттям духовного стану народу, який був водночас і публікою, і суддями, а протистояння було для них, по суті, способом вирішити, у що вірити. Вірш описує: «І підійшов Еліягу до всього народу і сказав: доки ви будете вагатися між двома думками? Якщо Г-сподь — Б-г, ідіть за Ним, а якщо Баал — ідіть за ним. І не відповів йому народ ані слова». На цьому етапі він викликав на протистояння пророків Баала, під час якого буде доведено істинну віру. Встановлюються умови випробування: кожна сторона збудує жертовник, розкладе на ньому дрова і принесе на ньому бика, але не запалить вогню. Сторона, якій буде відповідь вогнем з неба, що поглине жертву, і є істинною стороною: «Хай дадуть нам двох биків, і хай виберуть собі одного бика, і розсічуть його, і покладуть на дрова, а вогню не підкладають; а я приготую іншого бика і покладу на дрова, а вогню не підкладу». Спочатку Еліягу пропонує народові провести випробування проти нього, і лише після того, як народ відмовляється, оскільки не був певен у Баалі, він звертається до прямого протистояння з пророками Баала. Пророки Баала ухилялися від проведення перевірки і намагалися її уникнути, але народ, що рішуче вимагав розв'язати сумніви, не залишив їм вибору, і вони були змушені погодитися в надії, що те, що Еліягу приносить жертву на підвищенні всупереч забороні жертовних підвищень, обернеться проти нього. Крім того, вони думали, що випробування проводитиметься одночасно, і коли вогонь зійде на жертву Еліягу, він поглине і їхню жертву, і не буде доказу для жодної зі сторін. Щоб виключити таку можливість, Еліягу проводить випробування поетапно.

Пророкам Баала було надано право першими спробувати звести вогонь з неба, оскільки, за їхнім твердженням, сила Баала — від сонця, і в години, коли сонце посилюється (з ранку до полудня), його сила теж більша. Спочатку вони намагалися «переконати» Баала відносно стримано: «І взяли вони бика, якого він дав їм, і приготували, і кликали ім'я Баала від ранку до полудня, кажучи: Баале, відповідай нам! Але не було ні голосу, ні відповіді. І скакали вони біля жертовника, який зробили». Мудреці розповідають, що всередині жертовника сховався Хіель з Бейт-Еля, якого попросили обманним шляхом запалити вогонь, але він помер від укусу змії. Коли настав полудень, Еліягу почав глузувати з пророків Баала, приписуючи їхньому божеству людські властивості, такі як сон і втома, і пропонуючи їм кликати Баала гучніше, щоб відвернути його увагу від інших його занять. Пророки Баала сприйняли його слова всерйоз і справді кликали гучним голосом, а щоб посилити дію, робили надрізи на своєму тілі, щоб навести на себе сили скверни, і все ж: «І шаленіли вони до часу вечірнього приношення; але не було ні голосу, ні відповіді, ні уваги». Мудреці пояснюють слова «не було голосу» так: увесь світ був змушений Всевишнім замовкнути, щоб пророки Баала не приписали будь-який звук нібито відповіді Баала.

Після того як пророки Баала впадають у відчай, Еліягу збирає народ навколо себе і відновлює зруйнований жертовник, що слугував для служіння Всевишньому, дванадцятьма каменями, щоб нагадати про заслугу дванадцяти колін; багато коментаторів вважають, що це був жертовник, збудований Шаулем під час його війни з Амалеком: «І взяв Еліягу дванадцять каменів, за числом колін синів Яакова, до якого було слово Г-сподне: Ісраель буде ім'я твоє. І збудував із каменів жертовник в ім'я Г-спода». Щоб ускладнити завдання, Еліягу також викопав навколо жертовника рів площею в бейт саатаїм, що, на думку Раші, становить сто на п'ятдесят ліктів, а на думку Абарбанеля і Радака — близько п'ятдесяти на п'ятдесят ліктів, і, поклавши дрова і бика на жертовник, звелів Еліші лити воду на жертовник і в рів, хоча в такому становищі вогню важче охопити жертовник. Мудреці розв'язують подив, у який спосіб рів площею в бейт саатаїм наповнився лише 12 глеками води: чудесним чином із кінчиків пальців Еліягу забили джерела, і вони наповнили рів.

Потім Еліягу волає і молиться Всевишньому:

І було під час вечірнього приношення, підійшов Еліягу-пророк і сказав: Г-споди, Б-же Аврагама, Іцхака та Ізраїлю! Сьогодні хай дізнаються, що Ти — Б-г в Ізраїлі, а я — раб Твій, і за словом Твоїм я зробив усе це. Відповідай мені, Г-споди, відповідай мені, щоб дізнався цей народ, що Ти, Г-споди, — Б-г, і Ти навернув серце їхнє назад.

Коментатори дивуються, чому пророкові Еліягу треба було молитися про чудо; Абарбанель вважає, що, оскільки Еліягу провів випробування з власного розуміння, всупереч забороні приносити жертви на підвищеннях, Еліягу мав багато молитися і благати, щоб Всевишній відповів на його прохання заради слави Небес. Радак пише, що навіть на думку тих, хто вважає, що Всевишній звелів Еліягу провести випробування, молитва Еліягу була потрібна для того, щоб народ Ізраїлю побачив зв'язок між молитвою і зішестям вогню і не приписав це випадку чи здатності до чаклунства, і таким чином визнав, що Еліягу — істинний пророк. До своєї молитви Еліягу включив молитву про припинення посухи і випадіння дощів. І справді, Всевишній відповів йому і звів небесний вогонь (не той вогонь, який відомий нам як одна зі стихій природи), що спочатку спалив бика, а потім дрова жертовника, жертовник і воду в рову: «І впав вогонь Г-сподній, і поглинув всепалення, і дрова, і каміння, і порох, і воду, що в рову, вилизав».

Народ падає ниць і вигукує: «Г-сподь — це Б-г, Г-сподь — це Б-г»[1].

Подія завершується, і Еліягу піднімається на вершину Кармелю в очікуванні дощу. Через короткий час небо затягується хмарами і йде сильний дощ. Ахав, який також переконався в правоті шляху Еліягу, повертається до свого палацу в Їзреелі, а Еліягу біжить перед ним.

Подія в різних контекстах

У зв'язку з «пророком Еліягу на горі Кармель»

«І сказав рабі Хелбо від імені рава Гуни: завжди будь обережний із молитвою Мінха, адже Еліягу отримав відповідь лише в молитві Мінха».

Заслуга Кармелю

У різних джерелах наводиться, що Кармель удостоївся цього. За те, що він прийшов разом з усіма горами до пустелі, і коли було обрано гору Синай, Всевишній сказав, що не позбавить їх нагороди, але гора Кармель удостоїться того, що через неї прийде порятунок народові Ізраїлю за часів пророка Еліягу. А гора Тавор — того, що буде порятунок Ізраїлю за часів Сісри і пророчиці Двори.

В ученні Хабаду

Ребе

У «Лікутей сіхот», том 35, Шабат тижневої глави «Ваєце», сіха 2, Ребе каже, що Маарів, Шахаріт і Мінха впорядковані так: темрява (Маарів, уночі), трохи світла (Шахаріт, уранці), багато світла (Мінха, посеред дня).

Ребе виводить із цього, що пророк Еліягу — це Визволення, справа очищення, і лише через нього могла бути справа молитви Мінха:

І можна сказати, що в цьому також причина того, що молитва Мінха пов'язана з пророком Еліягу, вісником Визволення, «завжди будь обережний із молитвою Мінха, адже Еліягу отримав відповідь лише в молитві Мінха», — бо в цьому перевага Днів Мошіаха, коли «очиститься матеріальність тіла і світу, і вони зможуть прийняти розкриття світла Всевишнього, яке світитиме Ізраїлю», і так, що «осяє також темряву народів», щоб увесь світ став оселею для Нього, благословенний Він.

Примітки

  1. ^ Згодом це стало вигуком «Г-сподь — це Б-г тощо» в молитві Неїла.

Повідомити про помилку на цій сторінці