Ісраель-Азріель Фельдман
| Ісраель-Азріель Фельдман | |
|---|---|
З хасидів Ребе Раяца, який першим почав діяти в шліхуті наших Ребе | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5679 |
| Дата смерті | шват 5756 (січень–лютий 1996) |
| Країна | США |
| Місце проживання | Мілуокі (Вісконсин) |
| Місце діяльності | Штайр (Австрія), Мілуокі |
| Рід діяльності | рабин, шаліах, шохет |
| Освіта | єшива «Новогрудок», брацлавська єшива у Варшаві, єшива «Хахмей Люблін», «Томхей Тмімім» Варшава (Отвоцьк) |
| Посада | рабин табору переміщених осіб Штайр, рабин синагоги «Агудат ахім анашей Полін» у Мілуокі |
| Учителі | Єгуда-Меїр Шапіро, рав Шломо-Давид Кахане |
| Сім'я | |
| Батько | р. Хаїм, син рава Ісраеля-Цві Фельдмана |
| Мати | Фейга-Блюма, дочка р. Аврагама-Шалома Райчика |
| Дружина | Сара-Двоше, дочка Мордехая і Фріди Тейтельман |
| Діти | Фрейда-Рівка, Фейга-Блюма-Гінда, Аврагам-Шалом, Хаїм-Мордехай |
Рав Ісраель-Азріель Фельдман (5679 — шват 5756 (січень–лютий 1996)) — із хасидів Ребе Раяца, який першим почав діяти в шліхуті наших Ребе, провідників поколінь, для поширення юдаїзму в Мілуокі, штат Вісконсин.
Біографія
Народився 3 хешвана 5679 (9 жовтня 1918) у Ружані в Польщі в р. Хаїма, сина рава Ісраеля-Цві Фельдмана, шойхета, брацлавського хасида, і Фейги-Блюми, дочки р. Аврагама-Шалома Райчика, торговця спиртними напоями, з родини гурських хасидів, яка працювала медсестрою, щоб заробити на життя; він був первістком із чотирьох дітей[1].
Коли він досяг віку єшиви, між батьками виникли розбіжності, до якої єшиви його відправити — до єшиви, що належить гурським хасидам, чи до єшиви, більш пов'язаної з брацлавським хасидизмом, і зрештою як компроміс вирішили відправити його в 11 років до єшиви «Новогрудок», але він не дуже прижився в єшиві й уже через пів року повернувся додому після довгого пішого шляху, і його відправили вчитися до брацлавської єшиви у Варшаві, а потім у 5692 році (1931/1932) він вступив до єшиви «Хахмей Люблін» і протягом двох років перебував у тіні рава Меїра Шапіро, засновника єшиви.
Унаслідок зустрічі його діда й бабусі з Ребе Раяцем, що справила на них глибоке враження, вони вплинули на його батьків, щоб ті відправили його вчитися до єшиви «Томхей Тмімім» Варшава, де він почав учитися в 5694 році (1933/1934), і переїхав разом з учнями єшиви до Отвоцька; серед його товаришів були рав Гершл Котлярський і рав Моше-Пінхас Кац.
Юнаком в Отвоцьку удостоївся подовгу перебувати в домі Ребе Раяца й бути серед наближених до дому Ребе.
Після закінчення навчання в єшиві в 5697 році (1936/1937) вступив на медичний факультет університету, але покинув там навчання, зіткнувшись із постійним антисемітизмом. Він почав стажуватися як рабин і даян у рабинському суді у Варшаві й протягом двох років прислуговував раву Шломо-Давиду Кахані, який і дав йому сміху на рабинство в 5698 році (1937/1938). У той самий період він також стажувався як шойхет під керівництвом свого батька.
Коли вибухнула Друга світова війна, його батька було мобілізовано до польської армії, тоді як інші члени родини втекли до Білостока й жили в домі своєї родички, але й там перебування було пов'язане з постійною небезпекою через німецькі бомбардування з огляду на близькість кордону з Білоруссю, і він дивом рятувався під час війни раз за разом, а одного разу навіть перебував у будівлі, в яку було пряме влучання, і дивом вийшов із неї неушкодженим.
Незабаром після їхнього прибуття до Білостока місто було захоплене німецькою армією, і його було схоплено силою та відправлено до концентраційного табору в Танненберзі (нині Стембарк), а потім до табору Кенігсберг у Калінінграді; йому дивом вдалося врятуватися з обох концтаборів, а коли його відправили в поїзді, переповненому євреями, до таборів знищення, йому вдалося вистрибнути з рухомого поїзда й сховатися від куль німецьких снайперів; він блукав сам лісами, харчуючись мерзлою картоплею й ночуючи в покинутих будинках, і зрештою був схоплений радянськими військами й засланий до Сибіру, де несподівано зустрів свою матір і братів.
Через два роки війна закінчилася, і він скористався візою, виданою польським громадянам для виїзду з Радянського Союзу, і після довгого шляху через Радянський Союз, Польщу й Чехословаччину прибув у 5705 році (1944/1945) до табору переміщених осіб у Штайрі, Австрія. Під час перебування в транзитному таборі він наполегливо домагався в рава Еліезера Сільвера, щоб випускники хасидських єшив отримували грошову стипендію від «Ваад га-гацала», не зазнаючи дискримінації порівняно з випускниками литовських єшив, і внаслідок враження, яке він справив на рава Сільвера, той призначив його представником «Союзу рабинів» і рабином табору Штайр. Попри молодий вік і те, що він був неодруженим бахуром, він трудився, щоб забезпечити єврейські потреби мешканців табору — кошерну їжу, проведення обрізань і весіль та надання всього необхідного до свят. Він заснував єврейську школу, відкрив єшиву й діяв серед тих, хто вижив, для зміцнення юдаїзму.
Крім того, у той період допомагав у таємному переправленні єврейських біженців через кордони Європи до Австрії та в їхній підготовці до шляху в Ерец-Ісраель, і під час цієї діяльності познайомився з пані Сарою-Двоше, дочкою Мордехая і Фріди Тейтельман, біженкою з Дубно в Польщі, яка також брала участь у допомозі євреям-утікачам, і в 5707 році (1946/1947) вони вирішили одружитися; саме весілля відбулося навесні 5707 року (1946/1947) в австрійському курортному місті Бадгастайн. Його дружина була талановитою педагогинею, і тому незабаром після весілля вона приєдналася до діяльності чоловіка, відкрила дитячий садок і вчила маленьких дітей.
Завдяки своїй родичці, тітці, пані Гітл Файн, яка жила в Мілуокі у Вісконсині, він отримав імміграційну візу до США, і в 5709 році (1948/1949) прибув із дружиною до берегів США, і за вказівкою Ребе Раяца вони вирушили діяти в Мілуокі, у Вісконсині[2].
Незабаром після того, як оселився в Мілуокі, він був призначений у 5710 році (1949/1950) рабином «Агудат ахім аншей Полін» — синагоги, заснованої в 5662 році (1901/1902), яка під його проводом стала притягальним центром для тих, хто пережив Голокост, і всього за 4 роки синагога вже не могла вмістити безліч молільників, які бажали в ній молитися, і він почав керувати будівництвом нового великого єврейського центру для парафіян синагоги, який включав би й мікву.
Самовіддано діяв протягом десятиліть із громадою тих, хто пережив Голокост, а також із їхніми дітьми й нащадками, а досягнувши похилого віку, залучив до себе шаліаха рава Давида Рапопорта, який служив поруч із ним рабином громади.
Помер у віці 77 років у місяці шваті 5756.
Родина
- Його брат, р. Нахман-Моше[3]
- Його дочка, пані Фрейда-Рівка, дружина рава Нафталі-Бендита Гурвіца — Бруклайн, Массачусетс
- Його дочка, пані Фейга-Блюма-Хінда, дружина д-ра Хаїма-Натана Кранцлера — Нью-Йорк
- Його син, р. Аврагам-Шалом Фельдман (одружений із пані Шошаною, дочкою Єрахміеля і Рівки Кармі) — Єрусалим
- Його син, Хаїм-Мордехай Фельдман
Додаткова література
- The Holocaust Survivors' Rabbi, журнал COLive випуск 26 кислева 5785 (27 грудня 2024) сторінка 20
Примітки
- ^ Див. картку, яку він заповнив у «Сефер га-хасидім».
- ^ Коли він радився з Ребе Раяцем і той вказав йому оселитися у Вісконсині, він висловив бажання залишитися поруч із Ребе й сказав, що не знає англійської мови, але Ребе Раяц сказав йому, що саме те, що він ходитиме вулицею зі своєю єврейською зовнішністю, пробудить євреїв згадати про свою спадщину й зміцнитися у своєму єврействі.
- ^ Помер 13 швата 5781 (26 січня 2021).
Код особи: № 5377722400