Трапеза Рош ходешу
Трапеза Рош ходеш — особлива трапеза, яку заведено влаштовувати на честь Рош ходеш, і вона вважається трапезою-міцвою.
Джерело цього звичаю — у трапезі, яку влаштовували на честь свідків освячення місяця, щоб вони звикли приходити; це було заведено вже за часів царів Ізраїлю, і цей звичай наводиться також як галаха в «Шулхан арух».
Докладніше
Уже в Пророках розповідається[1] в історії Давида і Йонатана, що в царя Шауля було заведено влаштовувати особливу трапезу на честь Рош ходеш.
У галахічних мідрашах мудреців[2] наводиться, що всі засоби прожитку людини визначені їй від Рош га-Шана, крім того, що вона витрачає на Рош ходеші, і якщо вона додає, їй додають.
Це було постановлено як галаха в «Шулхан арух»[3]: «заповідь — примножувати в трапезі Рош ходеш»[4].
Галаха забороняє постити в Рош ходеш, але немає обов'язку обмивати руки для трапези[5].
Автор «Арух га-шулхан» уже висловлював здивування тим, що на практиці в його час цей звичай зовсім не був поширений, і писав, що хоча правильно дотримуватися цього звичаю, «що нам робити, якщо рука часу обтяжила нас?», і все ж варто постаратися і принаймні додати якусь страву в трапезі Рош ходеш, щоб відзначити важливість трапези[6]; а в «Каф га-хаїм» написано, що той, хто обмиває руки в будні дні, нехай постарається розламати хліб над «лехем мішне», щоб ушанувати трапезу більше, ніж у будні.
Головний час трапези — вранці в Рош ходеш, а не напередодні Рош ходеш.
Бааль-Шем-Тов мав звичай кожного Рош ходеш влаштовувати трапезу зі своїми учнями, хевра кадіша, і цей звичай поширений у багатьох хасидських громадах.
У сіхі Шабату тижневої глави «Корах» 5750 року (1989/1990), що припав на Рош ходеш тамуз, Ребе запропонував постанову, щоб у кожній громаді й у кожному місці збиралися і проводили громадські фарбрейнгени у зв'язку з Рош ходеш і пов'язували цей фарбрейнген із публічними уроками Тори та роздачею цдаки[7].
Сам Ребе, хоча не мав звичаю обмивати руки в будні дні, суворо дотримувався обмивання рук для трапези з хлібом у кожен Рош ходеш[8], і кілька разів згадував перевагу того, що якщо трапеза Рош ходеш тривала до ночі, можна сказати «Яале ве-яво», і так чинив на практиці[9].
Причини трапези
Щодо причини звичаю влаштовувати особливу трапезу на честь Рош ходеш наводиться кілька пояснень:
- Щоб виразити важливість цього дня, який є «часом спокути» для Ізраїлю[10]
- Щоб нагадати про молитву мусаф і про те, що це день, коли жінкам заборонено виконувати роботу, і в цьому є свято також для чоловіків
- На згадку про трапезу, яку влаштовували за часів Санедрину для свідків, які приходили до них свідчити про те, що бачили місяць, щоб установити Рош ходеш[11]
Додаткова література
- «Закони і звичаї Рош ходеш — Хабад», глава п'ята
Примітки
- ^ Шмуель I, глава 20.
- ^ «Псікта», а також у «Ваїкра раба», розділ 30.
- ^ Сіман 419.
- ^ І великі мудреці Ізраїлю звертали увагу на те, що цей сіман, а також сіман, присвячений трапезі «Мелаве малка», винятковий тим, що містить лише один короткий сеіф, який міг би ввійти до інших сіманів, і вони були виділені в окремий сіман, щоб показати їхню важливість і улюбленість.
- ^ Із цієї причини той, хто забув сказати «Яале ве-яво» у благословенні після їжі, не повторює благословення, оскільки в нього взагалі немає обов'язку їсти.
- ^ «Арух га-шулхан», 419, 2.
- ^ «Сефер га-сіхот» 5750, частина 2, с. 539.
- ^ «Маасе мелех», с. 160.
- ^ «Шулхан арух», сіман 188.
- ^ «Коль бо». «Рокеах». «Левуш» та ін.
- ^ «Коль бо».