«Некуда бе-гейхала»
«Некуда бе-гейхала» — поняття, що описує єднання Хохми (описуваної як «точка») з Біною (яка називається «чертогом» для цієї точки) найвищим чином, і називається також Вищі Аба та Іма.
Джерело поняття
Джерело поняття — у «Зогарі»[1], де розповідається про «того погонича»[2], який пояснює Рашбі та рабі Ельазару різницю між «захор» і «шамор»[3]: є два аспекти, що називаються Шабатом: сфіра Біни та сфіра Малхут. Кліпот можуть живитися (отримувати життєвість) лише від Малхут, і тому вона потребує охорони, але від Біни вони живитися не здатні — і тому про неї не сказано про охорону. А причина цього в тому, що Біна є чертогом для Б-жественного світла (точки Хохми), яке світить у ній явно.
У літерах каббали
Слово «гейхаль» вказує на єднання Хохми та Біни, бо «гейхаль» — це літери «гей-йуд» і «каф-ламед». «Каф-ламед» у гематрії — п'ятдесят, і натякає на 50 брам Біни; літера «гей» із «гей-йуд» вказує на Біну[4], і вона в наповненні літерою «йуд» — щоб натякнути, що всередині неї та в її внутрішній частині перебуває літера «йуд» Хохми[5].
Тобто літера «йуд» (із «гей-йуд») — це точка Хохми, що світить у літері «гей» (із «гей-йуд», яка вказує на внутрішній бік Біни), і вдягається в «каф-ламед» (зовнішній бік Біни).
У служінні Всевишньому загалом[6]
Справжнє служіння Всевишньому вимагає тісного зв'язку між Хохмою (віра і самоскасування перед Б-жественністю) та Біною (розуміння і осягнення), щоб Хохма світила в Біні і щоб Біна була посудиною для Хохми[7], бо якщо ні — людині бракуватиме всього служіння Всевишньому: у розумі, у почутті та в дії.
Жвавість — це властивість розуму, що випливає з розуміння. Служіння Всевишньому, що випливає з віри без розуміння, буде позбавлене жвавості й запалу, і більше того, головне — йому бракуватиме заповіді пізнання Всевишнього (яка з Тори). Понад те, і заповіді «обов'язків серця» (любов до Всевишнього і трепет перед Ним) йому буде важко виконувати, бо породження почуттів, як відомо, відбувається через гітбоненут, а коли є почуття — є й дія.
Але, попри важливість розуміння, саме лише розуміння, не пронизане вірою, ще небезпечніше. Людський розум, не спрямовуваний вірою, легко зверне з прямого шляху, тілесні себелюбні схильності підкуплять і спотворять його — і замість того щоб бути провідником, він перетвориться на службову посудину злого начала.
У служінні мохін[8]
Суть Хохми святості — це бачення оком розуму, яке вище за осягнення, а мета в тому, щоб у мозку людини (у її осягненні) відчувалася Б-жественна істина, що вища за осягнення. Тобто мудрість Тори протилежна людській мудрості: тоді як людська мудрість ґрунтується на розумі (виведенні висновків), мудрість Тори ґрунтується на Б-жественній істині, яка вища за розум. Іншими словами: мудрість Тори — це сходження Б-жественної істини, щоб вдягнутися в розум, а людська мудрість — це спроба розуму піднятися, щоб зрозуміти те, що вище за нього.
І тому ті, хто займається мудрістю філософії (та іншими мудростями світу), зовсім не відчувають світла істини. Тоді як Хохма святості приводить людину до самоскасування її буття, філософія (та інші мудрості світу) приводять її до того, що вона ставиться до свого розуму як до буття «єш», огрублюють її й перетворюють на цілковитого гордія — протилежність аспекту самоскасування, що досягається через аспект бачення Хохми[9]
Виходячи з цього, стане зрозумілим сказане мудрецями[10], що коли греки увійшли до Храму, вони осквернили всі оливи, що були в Храмі. Греки затьмарили Хохму святості через мудрість кліпи, якою є мудрість філософії, — пояснення наведено вище; але ця темрява кліпи здатна затьмарити лише свічу Всевишнього, що світить у душі (точку Хохми), але не саму сутність душі, не саму точку єврейства. І тому не важливо, яке становище людини, і навіть якщо, не дай Б-г, вона перебуває в глибинах кліпот — завжди в силах її вільного вибору пробудити цю точку і з'єднати сутність душі з душею, що світить у тілі, і заново осяяти свій розум, почуття, мовлення та дію світлом віри.
У служінні мідот[11]
Головне в гітбоненут про велич Всевишнього має бути не в «бутті» творінь[12], а в самоскасуванні творінь. Бо якщо гітбоненут буде лише в множинності творінь самій по собі, то мідот, що народжуються з цього, будуть у вигляді самості, і від них живитимуться зовнішні сили.
Див. також
Примітки
- ^ «Берешит», аркуш 6, стовпець а.
- ^ Погонич, чия робота — водити віслюків.
- ^ У десяти реченнях, що в главі «Ітро», сказано пам'ятай день суботній, щоб освятити його, а в тих, що в главі «Ваетханан», сказано бережи день суботній, щоб освятити його.
- ^ Бо написання літери «гей» — це поєднання двох літер: «далет» і «вав». Літера «вав» — відповідно до внутрішнього боку Біни, а літера «далет» — відповідно до зовнішнього боку Біни. Бо Біна включає всі десять сфірот: основні сфірот — її внутрішній бік, а чотири останні (Нецах, Год, Єсод і Малхут у ній) — її зовнішній бік («Сефер га-ерхім»).
- ^ «Дерех міцвотеха», заповідь сповіді й каяття, с. 39.
- ^ «Сефер га-маамарім» 5686, с. 129 і далі, і підсумовано в цьому дусі докладно в «Нер ле-мешіхі» (Товія Блой), с. 112 і далі).
- ^ Суть Хохми та Біни і відношення між ними докладно пояснено в маамарі, що починається словами «Коль га-нікра бі-шмі», 5722.
- ^ «Тора ор», «Кі ата нері Гашем ва-Гаває ягіа хошкі».
- ^ За «Шаарей ора».
- ^ Трактат «Шабат», 21б.
- ^ «Тора ор», маамар, що починається словами «Хаяв іниш» (перший), аркуші 95-96.
- ^ Гітбоненут про те, що множинність світів і творінь — без кінця і без межі їхній кількості та якості — свідчить про велич Всевишнього (Який створив усе це і творить та оживляє їх).