Призначення суддів і стражів
Заповідь призначення суддів і стражів — заповідь Тори, сказана в тижневій главі «Шофтім» (Дварим 16, 18): «Суддів і стражів постав собі в усіх воротах твоїх... і нехай судять народ судом праведним.» Ця заповідь зобов'язує народ Ізраїлю призначати суддів і стражів в усіх містах країни, щоб задіяти судову систему, яка зберігатиме справедливість, здійснюватиме заповіді Тори й запобігатиме несправедливості.
Суть заповіді
Мета заповіді — створити систему суддів і стражів, яка діятиме для примусу до виконання заповідей Тори й повертатиме тих, хто відхиляється від шляху істини, до нього, іноді проти їхньої волі. Судді судитимуть народ і примушуватимуть до виконання Тори в усіх її деталях, включно із запобіганням злочинам чи непристойним учинкам, і встановлять огорожі, що захищають Тору та її заповіді.
Умови заповіді та обов'язок призначати суддів
У межах цієї заповіді слід призначати суддів у кожному місті, при цьому кількість суддів залежить від величини міста. Так, у кожному великому місті стоятимуть двадцять три даяни (що звуться «малим Синедріоном»), а в найбільших містах, як-от Єрусалим, стоятиме великий суд із сімдесяти даянів, на чолі яких стоїть «насі». Судді займатимуться законами Тори й примушуватимуть народ до дотримання закону й моральності.
Крім призначення суддів, слід призначати також стражів, які наглядатимуть за громадською поведінкою і стежитимуть за ринками й крамницями, щоб запобігати обману й несправедливості в торгівлі, і тим самим розчистять шлях до моральнішого і яснішого життя.
Вимоги й кваліфікація для суддів
Заповідь вказує чіткі вимоги до суддів і даянів. Судді мають бути мудрими, богобоязливими й мати широкі знання також в інших галузях, як-от медицина, розрахунки й шляхи чаклунства. Їм належить бути гідними людьми, здатними судити в судовій системі згідно з Торою, а також мати сміху, тобто мати офіційну сміху від мудреців та інших знавців.
Великий Синедріон в Єрусалимі, що складається із сімдесяти даянів, не засідав в ізоляції, а був пов'язаний із системою місцевих судів. Кожен із місцевих судів (наприклад, малий Синедріон) відповідав за дотримання правосуддя у своєму місті, а великі даяни ухвалювали рішення щодо проблем, які потребують глибшого вивчення.
Заповідь як вічний інститут
Заповідь призначати суддів і стражів не обмежена лише певним періодом. Це вічна заповідь, яка триває в усіх поколіннях, і вона — невід'ємна частина релігійного й суспільного існування Ізраїлю. Згідно з її глибоким сенсом, призначення суддів — не лише питання дотримання галахи, а це важлива опора, що забезпечує стійкість релігії та здійснення справедливості.
Під час вигнання, коли в нас немає офіційної сміхи суддів, від суспільства й далі очікують призначення гідних людей, які діятимуть згідно з Торою і примушуватимуть до виконання заповідей. Суспільство, що нехтує цією заповіддю та існуванням судової системи, не лише порушує Тору, а й несе тяжке покарання. Слід пояснювати й підкреслювати необхідність призначення суддів у кожному місці, навіть коли немає формальної сміхи, бо роль суддів в охороні справедливості життєво необхідна й важлива для духовного й правового життя кожної громади.
Визначення «сміхи» та її вплив
Сміха — дія, за допомогою якої суддя отримує повноваження судити, але важливо розуміти, що сміха відбувалася не лише так, як у давні часи, коли Моше-рабейну особисто давав сміху своїм учням. Сьогодні сміха — це шлях встановлення кваліфікації людини бути даяном, і в кожному поколінні слід давати сміху мудрецям, здатним судити й виносити рішення з різних питань, хоча сьогодні немає офіційної сміхи точно такої, яка була за часів Першого Храму і Другого[1].
У служінні людини
Людина повинна поставити суддів і стражів в усіх воротах людини – очах, вухах і роті, і бути на сторожі того, на що вона дивиться і як вона говорить тощо.
У прийдешньому майбутньому
Основні статті – «І поверну суддів твоїх, як раніше, і радників твоїх, як спочатку» і «Двар малхут» Шофтім
У прийдешньому майбутньому не будуть потрібні стражі, бо зло буде скасовано, адже і дух нечистоти усуну Я із землі. І тому моляться в молитві Аміда «Поверни суддів наших, як раніше, і радників наших, як спочатку», паралельно до пророчої обітниці – «І поверну суддів твоїх, як раніше, і радників твоїх, як спочатку», без потреби в стражі, бо не буде злого начала.
Примітки
- ^ «Сефер га-хінух» заповідь 491.