Людина освячує себе
«Людина освячує себе» є поняттям, згадуваним у Гемарі: «Навчали мудреці „І освячуйтеся, і будьте святі“, людина освячує себе трохи — освячують її багато, знизу — освячують її згори, у цьому світі — освячують її для світу прийдешнього», у чому виражається велич цінності служіння людини Всевишньому — знизу вгору.
Три освячення
Три освячення перебувають у руках людини, що спричиняє три притягнення святості згори:
Людина освячує себе знизу
1) Згідно з відомим, кожне піднесення спричиняє притягнення відповідно до характеру піднесення, бо дух приводить дух тощо, і це називається «при ітарута ді-лтата ітарута ді-лейла».
Тому тією мірою, якою людина освячує себе внизу, так притягується їй святість згори, і оскільки людина, яка перебуває внизу, обмежена у своїй здатності піднестися, тому і притягнення згори — що приходить через піднесення знизу — також обмежене. Тобто притягнення обмежене і звужене відповідно до служіння людини, обмеженої в цьому світі.
А оскільки притягуване світло — обмежене, у цьому є і перевага — воно приходить, зодягаючись у внутрішню частину посудини, що отримує, в аспекті внутрішнього світла, але водночас це вимагає також, щоб посудини були гідні й підготовлені до сприйняття світла.
І в міру очищення посудин людини так притягнуться їй світло і розкриття.
Навколишнє світло від ітарута де-тата
2) Є притягнення в аспекті навколишнього світла, яке приходить не відповідно до міри «ітарута ді-лтата». І хоча й це світло приходить як наслідок освячення людини внизу — міра за міру, усе ж притягнення надзвичайно велике — непорівнянне з піднесенням. Як сказали мудреці: «Людина віддає повну свою ношу в цьому світі — Святий, благословенний Він, дає їй повну Свою ношу у світі прийдешньому», і адже ясно, що «повна ноша» Святого, благословенний Він, незрівнянно більша за «повну ношу» людини.
А причина цього великого притягнення, згідно з поясненим у темі «І люби Г-спода, Б-га твого тощо всім надбанням твоїм» — без межі, що завдяки цьому притягується з аспекту вищого «меод» — світло Ейн Соф, яке не має межі.
Оскільки людина доклала зусилля і вийшла зі своїх обмежень — хоча щодо іншої людини, більшої за неї, — цей щабель не вважається «меод», але оскільки для неї це вихід зі своїх обмежень, річ, що вимагає величезного зусилля — понад її сили, тому і Святий, благословенний Він, дає їй в аспекті безмежного.
Безмежне навколишнє світло від ітарута ді-лейла
3) Є притягнення, що приходить до людини лише через саму підготовку до служіння освячення, а не через служіння.
Це світло є цілком безмежним навколишнім світлом, і воно не приходить як результат будь-якого служіння людини, але лише через ітарута ді-лейла. Бо притягнення, пояснене вище (пункт 2), є результатом служіння людини, і більше того, служіння надзвичайно тяжкого — всім надбанням твоїм, тільки притягнення незрівнянно більше, ніж служіння, яке вкладає людина, і воно не відповідає мірі служіння.
Але третє притягнення не притягується і взагалі не залежить від служіння людини, а також не від міри зусилля, яке вона вкладає у своє служіння Всевишньому, але приходить із внутрішнього боку доброї волі Святого, благословенний Він, Самого — лише через ітарута ді-лейла.
І все ж і це притягнення входить у вислів мудреців: «Людина освячує себе внизу тощо», і потрібно здійснити якусь дію, щоб удостоїтися цієї «ітарута ді-лейла», бо підготовка принаймні має бути, адже завдяки добрій підготовці у своїй душі притягується їй світло не за мірою її придатності й служіння, і воно з аспекту безмежного навколишнього світла.
І про це сказав: «Людина освячує себе трохи» - додатковою святістю в якійсь добрій підготовці — «освячують її багато згори» у великому примноженні, удвічі й удвічі більше, ніж піднесення і підготовка знизу, бо тому, хто прийшов очиститися, допомагають йому очистити своє серце, чого зовсім не було в його силах самому.
Яскравим прикладом цього притягнення є думки про тшуву, які раптово приходять до людини, так що вона не знає, звідки вони до неї прийшли, і пояснюється в ученні хасидуту, що вони приходять від вищих закликів, що сповіщають про тшуву, як «небесний голос, що виходить із гори Хорев і каже: горе людям через образу Тори» і тому подібне.
Такий небесний голос не чутний фізичним вухом людини, і вже певно не вухами того, кого звинувачують в «образі Тори», але лише душа відчуває і «чує» Б-жественне послання, що приходить із Небес «через» гору Хорев. І тому, хоча ця людина не займалася служінням тшуви, — приходить до раптового пробудження і прихованого й незбагненного бажання — до повернення до Тори або до здійснення якоїсь доброї справи в юдаїзмі.
І пояснюється там, що все ж має бути загальна підготовка до цього в її душі, тобто що вона загалом бажає близькості до Всевишнього — бути наближеною, а не віддаленою, не дай Б-г, бо лише тоді на неї діють вищі заклики.
Виходить, що це притягнення і розкриття приходять лише через ітарута ді-лейла, а частка людини в цьому є лише створення основи і тла для сприйняття цього притягнення за допомогою бажання і загальної душевної готовності наблизитися до Всевишнього.
Див. також
- (Частину матеріалу статті взято з книжки «Ерхім бе-хасидут»)