זה
Означення «зе» — це назва того, що розкрите перед нами повністю, у своїй сутнісній і простій суті.
Його суть у духовних щаблях
Аспект, що вказує на просту й сутнісну духовну суть.
Загалом означення підходить лише до речей святості[1], оскільки, на відміну від інших речей, на які неможливо вказати й сказати «зе» — тобто вираз для речі, видимої в усій її суті, — бо відкрито не видно суті речі — мети, задля якої вона створена, — а видно лише її зовнішній бік та її вбрання, другорядні щодо її істинної суті й мети, саме у святості доречно вживати це означення, оскільки в речах святості річ і справа не є засобом і вбранням для чогось іншого, а мета й суть — це сама річ.
Означення «зе» стосовно Ацмут у-мегут Ейн Соф, благословен Він
Якщо заглибитися, це означення доречно вживати лише стосовно Ацмут у-мегут Ейн Соф і всього, що з Ним пов'язане, оскільки «існування Сутності — з Його Сутності»: Він — істина існування, тобто Він — початок і основа світів, з якого сходять усі інші частковості. Чого не можна сказати про інші речі у світі: (у внутрішньому сенсі )вони не є істинним існуванням, оскільки вони сходять із Сутності світла Ейн Соф, яке також творить їх щомиті, а якщо так, то Він по суті і є їхнім істинним існуванням. І тому про зовнішній бік речей, відкритий нашому оку, недоречно висловлюватися означенням «зе».
«Зе» стосовно Тори та Ізраїлю
Згідно з роз'ясненим вище, через злиття Ізраїлю з Торою і Б-жественністю означення «зе» доречне і стосовно них, оскільки через їхнє злиття з Торою і заповідями, існування яких — це Сутність Ейн Соф, Ізраїль повністю об'єднується з цим щаблем, як у відомому вислові «Ізраїль, Тора і Святий, благословенний Він, — усе єдине», тому й про них доречно висловлюватися означенням «зе», як сказано вище.
Однак Святий, благословенний Він, створив цей матеріальний світ, у якому відчувається існування творінь, тобто відчувається, що наше існування цілком істинне, «зе», а не засіб і не щось другорядне щодо будь-якої іншої суті та речі. Це виражається і в існуванні кліпот і сітра ахра, що кажуть «я, і нема нікого, крім мене», — існування, у якому стають можливими зло і заперечення Святого, благословенний Він, істинної суті світу, не дай Б-г. Цей процес створений і спричинений тим, що Святий, благословенний Він, не бажає, щоб справи Ізраїлю були за принципом «хліба сорому» — нагороди із соромом і без служіння, а за принципом зусилля і служіння людини і саме за свободи вибору. І про це сказано відомий вірш: «Одне проти іншого створив Б-г», який у вченні хасидуту пов'язується із приховуванням і випробуваннями цього світу. І завдяки подоланню випробування «зе» з боку «ле-умат зе» — приховування, за якого цей світ і нечистота видаються існуванням самі по собі, — Ізраїль досягає істинного щабля «зе», як роз'яснено вище.
«Зе» у зв'язку з Моше Рабейну
Згаданий вище зв'язок Ізраїлю із Сутністю здійснюється саме через Моше Рабейну. Як наводиться в Гемарі: «„Зе“ — це Моше, як написано про нього [=про якого сказано]: „бо цей Моше, чоловік“», тобто Моше — це той, хто пов'язує Ізраїль із Сутністю (як сказано вище) і (завдяки цьому )привносить у них аспект «зе», оскільки завдання Моше — з'єднувати і пов'язувати душі Ізраїлю з Б-жественністю. І «поширення Моше в кожному поколінні», тобто в кожному поколінні є людина з таким завданням («провідник покоління»), яка пов'язує Ізраїль із Сутністю і привносить у них аспект «зе»[2].
Примітки
- ^ Див. «Лікутей Тора», Хукат, 56г. Див. 32, кінець стор. б і далі. Маамар, що починається словами «Ба-ходеш га-шліші», 5729, розд. 10 («Сефер га-маамарім — Мелукат», т. 4, с. 266). «Ігрот кодеш» Любавицького Ребе (шліта), т. 1, с. 265 і далі. Та інші.
- ^ Як докладно роз'яснено в «Танії», що і в амей га-арец, і в злочинців та тих, хто повстає проти знавців Тори, їхній зв'язок із Б-жественністю здійснюється через голів тисяч Ізраїлю, як син, пов'язаний із батьком через мозок батька.