Евіль
| Мудрість і розум | |
|---|---|
| Аспекти мудрості | |
| |
| Протилежність мудрості | |
| Шоте • Дурість • Дух дурості • Кесіль • Вищий кесіль • Евіль • Баар |
Евіль — так називають людину, яка йде за власним розумінням із самовпевненості, бувши мудрою у своїх очах, що може привести її до цілком хибних уявлень і навіть до поведінки справжнього шоте.
Докладніше
Вирази «евіль» та «івелет» трапляються в десятках місць у ТаНаХу, головним чином у книзі Мішлей, зокрема:
- «Дорога дурня пряма в його очах, а той, хто слухає поради, — мудрий» (Мішлей 12, 15).
- «Джерело життя — розум для тих, хто його має, а покарання дурнів — глупота» (Мішлей 16, 22).
- «Навіть дурень, що мовчить, мудрим вважається, хто стулив свої уста — розумним (Мішлей 17, 22).
- «Мудра з жінок будує свій дім, а глупота власними руками руйнує його» (Мішлей 14, 1).
- «Язик мудрих прикрашає знання, а уста дурнів вивергають глупоту» (Мішлей 15, 2).
- «Хто відповідає, перш ніж вислухає, — глупота це для нього й ганьба» (Мішлей 18, 13).
- «Як пес повертається до своєї блювотини, так дурень повторює свою глупоту» (Мішлей 26, 11).
Ця назва — одна з п'яти назв, якими книга Мішлей називає дурня (петі, ксіль, лец, баар та евіль).
Глупота прив'язана до серця юнака
Згідно з простим змістом, глупота пов'язана саме з тим, хто «юнак», оскільки в юнакові є розум, але через незрілість розуму він упевнений у собі; і, можливо, коли він постаріє, він зросте в мудрості, але якщо піде за незрілістю свого розуму — залишиться у своїй глупоті. У внутрішній суті справи глупота пов'язана саме із серцем юнака, оскільки вона змішує в собі добро і зло, мудрість і глупоту, а Дерево пізнання добра і зла пов'язане з Мататом, якого називають «юнак»[1].
Сумнівається в усьому
Мальбім пояснює[2], що «евіль» за перестановкою літер — це також слово «улай» («може бути»), бо дурень сумнівається в усьому і не готовий прийняти закони мудрості, і сумнівається в них, і через це залишається у своїй глупоті[3].
У вченні хасидизму
У хасидуті роз'яснюється, що «евіль» — не просто позбавлений знання, а той, чий розум поневолений його власними бажаннями, що призводить його до впертості й до нездатності прийняти докір.
На відміну від дурня, позбавленого знання, евіль має певну мудрість, але вона призводить його до нерозсудливості й глупоти, оскільки він уявляє, що істина — лише така, як вона вкладається в його розумі, і не розуміє, що його розум і розуміння обмежені[1], і чинить свої справи без прилеплення до Б-жественності[4].
Тому він — аспект «Аба де-кліпа», тобто аспект мудрості з боку ситра ахра, і ця мудрість кліпи походить від Дерева пізнання добра і зла, у якому добро і зло змішані одне з одним.
Звання «евіль» стосується не лише справжнього дурня, позбавленого знання, а й того, хто має мудрість, але його мудрість — лише людський розум, і він не осягає Б-жественності. У низці місць роз'яснюється, що звання «евіль» стосується того, хто нерозумний в осягненні Його, благословенного, єдності і розділяє Ім'я Гаває та Ім'я Елокім[5].
І тому покоління потопу й покоління розбрату називаються іменем «евіль», бо обидва вони підрубували насадження і розділяли Ім'я Гаває та Ім'я Елокім.
У Гемшеху «Маїм рабім» 5636 роз'яснюється[6], що головна глупота людини в тому, що вона женеться за надмірностями й потребами тіла, не задовольняється малим і не розуміє, що прожиток приходить від Святого, благословенний Він.
Евіль-Меродах
Евіль-Меродах, цар Вавилона, — це аспект Хохми кліпи.
І такий порядок трьох царів Вавилона: Невухаднецар, Евіль-Меродах і Валтасар, бо «Невухаднецар» — це аспект Кетера кліпи, «Евіль-Меродах» — аспект Хохми кліпи, а «Валтасар» — Біна кліпи[7].
Зовнішні посилання
- «Сефер га-лікутім — ДАХ» Цемах Цедека, стаття «Евіль», с. 496
- «Сефер га-ерхім — Хабад», статті «Евіль» та «Евіль-Меродах», ч. 2, с. 209. с. 210
Примітки
- ^ 1 2 «Ор га-Тора», Хукат, 822.
- ^ Мішлей 1, 7.
- ^ І там він додає й пише: «А дурні — не простаки, бо трапляються великі філософи, які сумнівалися в усякій мудрості (скептикер), і їхня суть роз'ясниться в усій книзі».
- ^ «Ор Тора», 369.
- ^ «Сефер га-ерхім — Хабад», с. 209.
- ^ На початку маамару, сторінки 2-4, і далі. Наводиться і згадується в багатьох місцях у хасидуті, див., наприклад, маамар 10 швата 5723 (4 лютого 1963), та ін.
- ^ «Сефер га-ерхім — Хабад», ч. 2, с. 210.