Відвідування хворих
Відвідування хворих — заповідь, заснована на принципах любові, допомоги ближньому, вважається частиною заповіді агават Ісраель і гмілут хасадім і входить до неї, а також духовної і фізичної підтримки того, хто перебуває в стані слабкості або хвороби. Відвідування, яке дає тому, хто отримує допомогу, відчуття турботи і співчуття, не тільки допомагає полегшити його фізичний стан, а й має силу підняти його дух.
Джерело заповіді
Заповідь відвідування хворих виводиться з Тори, але вона не є прямою заповіддю, записаною явно, а виводиться з тлумачень мудреців, благословенна їхня пам'ять, на вірші Танаху і з учинків, які звершили святі праотці.
Основне джерело заповіді міститься в тижневій главі «Ваєшев», де Тора вказує веління «І до Нього пригорніться»[1]. Раші тлумачить цей вірш у контексті пригорнення до шляхів Святого, благословенний Він, і пояснює, що слід пригортатися до шляхів милосердя, як робив Святий, благословенний Він, – зокрема відвідування хворих. Згідно з Раші, веління говорить про справи милосердя, які чинив Святий, благословенний Він, і людина має прагнути наслідувати їх, зокрема у відвідуванні хворих.
Крім того, Гемара в трактаті Недарім[2] говорить, що «кожен, хто відвідує хворого, рятується від суду геїнома». Ця цитата вказує на духовну і світську важливість відвідування хворих і підкреслює велику заслугу, якої удостоюється той, хто відвідує хворого.
Хоча сама заповідь не записана явно в Торі, мудреці вивели це веління з віршів і вчинків, записаних у Танаху, таких як відвідування Святим, благословенний Він, праотця Аврагама після обрізання, де написано «І явився йому Г-сподь» [3], а також на підставі вчинків праотців, які чинили милосердя, відвідуючи хворих.
Обов'язок відвідувати хворих вважається дуже великою заповіддю-велінням, і вона вважається однією із заповідей, плоди яких людина куштує в цьому світі, тобто частину нагороди за заповідь людина отримує в цьому світі, але, звісно, основна нагорода зберігається для світу прийдешнього[4].
І до Нього пригорніться
Ребе пояснює, що існує заповідь гмілут хасадім, яка входить до загального виконання заповідей, але це загальна заповідь у такому вигляді, коли відчувається існування людини, яка виконує заповідь. Інакше з гмілут хасадім, суть якої — «І до Нього пригорніться»: її суть у тому, що людина виконує заповідь навіть понад веління, і тоді не відчувається існування людини, а лише пригорнення до Святого, благословенний Він.
І звідси людина доходить до пригорнення до Святого, благословенний Він, аж до того, що сама собою людина робить те, що робить Святий, благословенний Він[5].
Порятунок від суду геїнома
Мішна в Недарім[2] вказує, що «кожен, хто відвідує хворого, рятується від суду геїнома», і цим видно велику важливість відвідування хворих не лише за постановою Тори, а й як учинку, що запобігає стражданню в майбутньому світі. Пояснення цього міститься в такому уривку: «Щасливий, хто дбає про бідного, — у день лиха».
Хворий вважається бідним, оскільки життєвість, що притікає в його тіло, обмежена, і тому також «холе» в гематрії — сорок дев'ять, бо йому бракує п'ятдесятої брами, бо п'ятдесята брама — це те, що з'єднує Хохму і Біну, що називається їхуд Аба ве-Іма, і коли бракує зівугу, тоді життєвість у зменшенні й обмеженні. І тому потрібне відвідування хворих, яке наглядає і дбає про його потреби.
Також внутрішній зміст «відвідування хворих» — це відбір і відокремлення зла від добра.
Бо «бікур» — від виразу «га-бокер ор», подібно до того як світло відокремлює і відбирає добро від зла. Тим самим, коли людина відвідує хворого і чинить милосердя, вона по суті діє не лише матеріальним шляхом, а й у духовний спосіб, який вливає нове життя у хворого і притягує йому аспект єднання Хохми і Біни, і тим самим також той, хто відвідує, удостоюється позбутися суду геїнома.
Зцілення – тшува
Глибокий сенс відвідування хворих такий: «хворий» — це людина, яка завдала шкоди заповідям-велінням або заповідям-заборонам.
Бо здорова людина містить усі свої 248 органів у досконалому вигляді, і це символізує людину, яка поводиться згідно з Торою і заповідями (248 заповідей-велінь) досконало. І їй допомагають звичайні їжа і пиття, а в німшалі це Тора, яка називається хлібом, як сказано: «Ідіть, їжте хліб мій», а хліб має бути спечений вогнем, що означає, що Тора і заповіді мають бути з любов'ю, полум'ям вогню, до Всевишнього.
Натомість хворий на душевну хворобу — ця хвороба спричиняється, коли людина завдала шкоди заповідям-велінням або заповідям-заборонам. Хворий також відчуває «гірке» солодким, тобто він відчуває насолоди цього світу солодшими для себе, ніж духовні насолоди. І тому в нього немає полум'я вогню любові до Всевишнього. А лише протилежне цьому: у нього любов чужого вогню.
І його зцілення — саме за допомогою лікувальних засобів, бо в лікувальних засобах є сила, потужніша, ніж у їжі. І це суть тшуви, що буває, що людина здобуває свій світ за одну годину, у внутрішній тшуві, яка оновлює її внутрішню життєвість. Яка притягує нову життєвість, безмежно, «усім єством твоїм», з більшою силою. Через служіння тшуви вона притягує з «глибин», які вищі за осяжний розум, і це аспект «той, хто дбає». І завдяки цьому вона перетворює гірке на солодке[6].
Див. також
Додаткова література
Примітки
- ^ Дварім 13, 5.
- ^ 1 2 Недарім 40а.
- ^ Берешит 18, 1.
- ^ Пеа, розд. 1, мішна 5.
- ^ «Лікутей сіхот», т. 14, «Реє», сіха 1, с. 53 і далі.
- ^ «Сефер га-лікутім» Цемах Цедека, стаття «Бікур холім».