Тувія Фрідман

Тувія Фрідман (5683 – 8 швата 5771 (13 січня 2011)) був мисливцем за нацистами, який допомагав у затриманні воєнних злочинців. Крім того, він мав великий зв'язок із Ребе.
Біографія
Його юність
Тувія Фрідман народився в Яакова і Сари Фрідман, другою дитиною з чотирьох, у традиційній і заможній родині в місті Радом у Польщі. Його батько, Яаков Фрідман, був власником друкарні в місті, а мати — власницею швейної майстерні.
У 5699 році (1938/1939) німецька армія захопила Радом і конфіскувала всі єврейські друкарні в місті, зокрема й друкарню родини Фрідман.
У 5700 році (1939/1940) Фрідмана разом із ще приблизно 1000 євреїв було відправлено до трудового табору в Цешануві, де він займався копанням протитанкових ровів у районі німецько-радянського кордону. За кілька тижнів зголосився на роботу в Любліні, і після прибуття до міста йому вдалося втекти з табору, у якому його тримали, і повернутися до Радома.
У 5701 році (1940/1941) його та його родину було переведено до радомського гето з його створенням.
На війні
У 5702 році (1941/1942) у гето було проведено акцію, і, попри те що його мати й молодша сестра працювали швачками, обидві вони були відправлені до Треблінки. Його старша сестра зустріла їх на залізничній станції і навіть встигла з ними попрощатися. Під час акції зник його молодший брат, якому було близько 14 років. Фрідмана і його старшу сестру було переведено до трудового табору на вулиці Шварліковська, звідки він виходив на примусові роботи в німецький військовий медичний центр.
У 5703 році (1942/1943) офіцер СС оберштурмфюрер (майор) Франц Шіперс і його помічники унтерштурмфюрер Еріх Капке і Ріхард Шайгель оголосили про можливість залишити гето в межах обміну полоненими з британцями. Фрідман і його старша сестра Бела виїхали з іншими автобусом. Посеред поїздки автобус змінив напрямок і поїхав на цвинтар, і лише завдяки офіцеру Капке їх не застрелили, як решту пасажирів автобуса. Обох після цього було повернуто до табору.
Потім Фрідмана та його сестру було переведено до табору на вулиці Школьна. У цьому таборі він вирішив спробувати втекти і приєднався ще до чотирьох, які почали рити тунель. За кілька тижнів ідею тунелю було полишено після того, як він перевірив можливість утекти через каналізаційний колектор і визнав її реальною.
У 5704 році (1943/1944), коли стало здаватися, що німці збираються евакуювати табір, Фрідману й ще двом його в'язням вдалося втекти через каналізаційний колектор. Троє переховувалися на єврейському цвинтарі протягом кількох тижнів і харчувалися спочатку хлібом, який купували в селі, а потім картоплею, яку крали з поля. Вони двічі намагалися перейти на російський бік фронту, але були схоплені німцями; вони видали себе за польських селян, що збилися з дороги, і були відпущені. На певному етапі вони навіть зустріли польського партизана, який застеріг їх від приєднання до польських партизанів, оскільки ті здебільшого ненавиділи євреїв. Потім Фрідман спробував перейти фронт сам і був схоплений німцями, які запідозрили в ньому партизана і хотіли стратити його наступного дня. Тієї ночі його тримали в бункері, але, коли Фрідман помітив, що солдат, який його охороняв, заснув, він скористався моментом, ліквідував його, узяв його зброю і втік.
У 5705 році (1944/1945), після захоплення Радома російською армією, до міста прибув офіцер поліції з Любліна й організував відновлення місцевої поліції. Фрідман хотів переслідувати нацистів і цим помститися за загибель членів своєї родини, тому він вийшов зі свого сховку і вирішив вступити до польської поліції під новою (нееврейською) особою — Тадек Ясінський.
Потім Фрідмана було направлено з радомської поліції до міста Данциг, щойно захопленого Червоною армією, щоб служити слідчим у званні лейтенанта в польському міністерстві безпеки. У межах своєї посади він заарештував кілька сотень німців-нацистів, допитував їх і домагався віддання їх під суд. У межах цієї своєї роботи він багато дізнався про шляхи й методи того, як розшукувати воєнних злочинців і як слід їх допитувати. Улітку 5705 року (1944/1945) отримав звістку, що його сестра Бела вціліла в таборах і повернулася до Радома. Він забрав її до себе в Данциг.
Фрідман відчував, що як єврей він не має майбутнього в Польщі, оскільки відчував, що антисемітизм серед поляків був великий, а влада намагалася це ігнорувати. Тому він вирішив у 5706 році (1945/1946) залишити свою посаду і репатріюватися до Країни. Він звільнився, покинув Данциг і приєднався до групи євреїв, яка виїхала з Польщі нелегально; група пройшла через Чехію і дісталася до Відня. Щоб забезпечити успіх утечі, група скористалася допомогою організації «Бриха».
Насправді він залишився у Відні й репатріювався до Країни лише у 5712 році (1951/1952). У 5714 році (1953/1954) був призначений директором відділення «Яд Вашем» у Хайфі.
Зв'язки з Ребе
Пан Фрідман відомий у світі як мисливець за нацистами, завдяки якому багатьох нацистів було віддано під суд за воєнні злочини — робота, яка удостоїлася великого заохочення від Ребе. Свою роботу він виконував у межах інституту, який заснував, і метою його було документувати матеріали проти нацистів, щоб їх спіймати й віддати під суд. Понад сто п'ятдесят книжок, що документують жахливий Голокост, написав пан Фрідман донині.
У 5730 році (1969/1970) Тувія Фрідман прибув до Нью-Йорка в межах своєї роботи. Про цю зустріч він сказав: «Ця зустріч із Ребе змінила моє життя».
8 швата 5771 року (13 січня 2011) пішов із життя у віці 89 років.