Місячне затемнення
Місячне затемнення, або «затемнення місяця», — астрономічне явище, за якого місяць затемнюється й опиняється в тіні, коли місяць, Земля і сонце перебувають на одній лінії (приблизно) і місяць входить у конус тіні Землі. Оскільки світло місяця — це відбите світло сонця, коли Земля затуляє сонячні промені, світло місяця поступово зникає.
Астрономічне пояснення явища
Місячне затемнення, на відміну від сонячного, видно на більшій частині Землі. Під час повного затемнення місяць набуває тьмяного червонуватого кольору, хоча й не отримує прямого світла від сонця, оскільки отримує світло червоного відтінку, заломлене в атмосфері Землі таким чином, що воно може обігнути тінь, яку відкидає Земля. Місячне затемнення порівняно триваліше за сонячне (близько 100 хвилин), оскільки за такого виду затемнення мале тіло (місяць) входить у тінь великого тіла (Землі), на відміну від сонячного затемнення, і тому затемнення триває близько години й 40 хвилин. Місячне затемнення може бути повним — за якого весь місяць перебуває в тіні, частковим — за якого частина місяця перебуває в тіні повністю, а частина — частково, або півтіньовим — за якого частина його в тіні, а частина освітлена. Місячне затемнення може статися лише під час повного місяця, тобто в середині єврейського місяця, оскільки тоді місяць розташований щодо Землі на боці, протилежному до сонця. Водночас не в кожну середину місяця відбувається місячне затемнення, а лише близько двох-трьох разів на рік (у середньому 2,4).
Місячне затемнення у висловах мудреців
У Вавилонському Талмуді сказано[1]: «Коли сонце затьмарюється — це поганий знак для ідолопоклонників; місяць затьмарюється — поганий знак для ненависників Ізраїлю [народу Ізраїлю], бо Ізраїль веде лік за місяцем, а ідолопоклонники — за сонцем», а далі там — але «коли Ізраїль виконує волю Всюдисущого, їм нема чого боятися всього цього, як сказано: [2] Так сказав Г-сподь: шляхів народів не навчайтеся і знамень небесних не лякайтеся, бо лякаються їх народи — ідолопоклонники лякаються, а Ізраїль не лякається.. Через чотири речі сонце затьмарюється: через голову суду, який помер і не був оплаканий належним чином.. І через чотири речі світила (місяць і зорі — Раші) затьмарюються: через тих, хто пише підроблені документи..»
Відоме запитання: як можна стверджувати, що ці події, які піддаються розрахунку і про які можна знати, коли вони відбудуться, залежать від учинків людини і відбуваються через неї?
І словами Магараля: «А ці причини, що відкрилися в затемненні світил, на їхню думку, спростовує явне чуттєве сприйняття, адже відомо, що затемнення світил залежить від руху світил, від їхнього з'єднання і протистояння, від їхнього віддалення і зближення, за довготою і за широтою, а якщо так, як можна сказати, що затемнення світил залежатиме від подібних речей, коли людина знає час затемнення, який визначається розрахунком, — і як можна пов'язувати затемнення з гріхом учинків».
У «Лікутей сіхот» [3] Ребе роз'яснює, що мається на увазі не те, що сонячне й місячне затемнення відбуваються через гріхи людини. Але час затемнень установлено від створення світу як час, придатний для лих і покарання за ці гріхи, і він не пов'язаний із учинками людини; а раз так, коли Ізраїль виконує волю Всюдисущого, їм нема чого боятися затемнення світил.
Місячне затемнення у вченні хасидуту
Його святість Ребе Рашаб пише в «Сефер га-маамарим 5654» (с. 134):
І пояснення цього в тому, що, як відомо, місяць не має нічого свого, бо за суттю він темний, і це не означає, що він цілком темний, адже за суттю він сапфіровий, а лише те, що він не на рівні світла, щоб світити; і як іноді, коли є тінь і сонячне світло його не освітлює, що називається місячним затемненням, він червоний — такий його вигляд, як написано в кн. «Нову», розд. 220, — і він не на рівні світла, щоб світити світові, і все його світло — це те, що він отримує від світла сонця; і подібне до цього відбувається вгорі, в аспекті Зеїр Анпін і Малхут, бо місяць — це аспект Малхут, оскільки Малхут не має власного світла, щоб світити вниз, а лише те, що вона отримує від «сонця — Гаває», аспекту Зеїр Анпін.
У сіхот і листах його святості Адмора шліта, Мелех га-Мошіах, є кілька згадок, перша з яких — у листі від 5 тевета 5717 (9 грудня 1956), у якому Ребе відповідає на два запитання:
1) Чи вимовляють благословення на сонячне або місячне затемнення.
Відоме правило, що не можна запроваджувати нове благословення, не згадане в Шасі («Бейт Йосеф», «Орах хаїм», розд. 46). І можна сказати, що причина, чому на це не благословляють, у тому, що це знак майбутнього лиха (Сука, 29а). Навпаки, потрібні молитва і благання, щоб його скасувати, а не благословення.
2. Чи знали мудреці про вищезгадані затемнення і чи є це природним явищем*.
Затемнення світил згадується в кількох місцях у словах мудреців, і дивний навіть сумнів у цьому, адже відомо, що навіть мудреці Єгипту, а ще раніше — Вавилона, уже складали таблиці згаданих затемнень, і це відомо з історичних книг і наводиться, з дозволу сказати, також у Святому Письмі, що сини Ізраїлю підтримували зв'язок із мудрецями Єгипту і мудрецями Вавилона.
Зі складання згаданих таблиць зрозуміло, що згадане явище — природне, але водночас у ньому є і знак, подібно до веселки, яка тепер теж природне явище і водночас слугує знаменням, як написано докладно, і в цьому немає суперечності, адже про що йдеться, коли говориться, що сонячне й місячне затемнення мають тлумачення, як у вислові мудреців (Сука, 29а), — коли затемнення видно на землі (і видно тому, хто знає про затемнення), на відміну від випадку, коли небо вкрите хмарами й тому подібне, — тоді це не знак і не вказівка людині на землі; і подібно до цього і у випадку веселки, як роз'яснюється в коментаторів Тори...
Так само було надруковано цілу сіху («Лікутей сіхот», т. 15, сіха до тижневої глави «Берешит») на вірш «Хай будуть світила на склепінні небесному» і на слова мудреців: «Коли світила затьмарюються, це поганий знак для світу, як сказано: знамень небесних не лякайтеся і т. д. Коли ви виконуєте волю Святого, благословенний Він, вам нема чого турбуватися про лихо».
У сіхі 24 елула 5751 (3 вересня 1991) Ребе говорив про виховання дітей Ізраїлю і про те, що небеса проникаються Торою, оскільки у воїнстві небесному помітне самоскасування перед Святим, благословенний Він, як сказано в Гемарі, що рух воїнства небесного зі сходу на захід — що, здавалося б, є природним явищем, у якому не видно ні чуда, ні знамення, — це поклоніння Шхіні («і воїнство небесне Тобі поклоняється»), місце якої — на заході.
«...як можна бачити в особливих місцях і в особливий час рух сонця й місяця разом, і особливо під час місячного затемнення, коли видно сонце, а також під час сонячного затемнення, коли видно місяць посеред дня,
і як бачили багато синів Ізраїлю цього літа, і також ті, хто був в інших країнах і сам не бачив, чули про це від інших; а адже кожна подія у світі, яку єврей бачить або чує (і особливо велика й важлива подія, пов'язана з рухом сонця й місяця), відбувається за особливим провидінням, згідно з ученням Бешта (яке стало відоме всім синам Ізраїлю, включно з маленькими дітьми), який зробив це одним із головних принципів віри.
Після вищенаведеної сіхи, у місяці тевет 5752 (грудень 1991 – січень 1992), рав Гершл Кринський написав Ребе про сонячне затемнення, яке тоді відбулося, і серед іншого написав:
У світлі сіхи Ребе шліта (Адмора шліта) до «Жінок Хабаду» в місяці елул 5751 (серпень–вересень 1991) щодо уроку в служінні, який видобувають із затемнення, — чи варто публікувати час затемнень».
Відповідь Ребе:
Адже публікація, і особливо по закінченні часу, викличе побоювання — яке не має взагалі жодної підстави!
І збиває зі служіння Всевишньому бешутал (у радості й з добрим серцем)!
Згадаю на святій могилі
Зовнішні посилання
Додаткова література
- Вавилонський Талмуд, трактат «Сука», аркуш 29, сторона а
- «Лікутей сіхот», том 15, сіха до тижневої глави «Берешит»
- Лист Ребе від 5 тевета 5717 (9 грудня 1956)