Меїр-Шимон Гешурі
| Меїр-Шимон Гешурі | |
|---|---|
Дослідник і критик єврейської та хасидської музики, один із засновників і керівників руху… | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 17 нісана 5657 (19 квітня 1897) |
| Дата смерті | 29 кислева 5738 (9 грудня 1977) |
| Місце поховання | кладовище Кір'ят-Шауль |
| Країна | Ізраїль[В] |
| Місце проживання | Берлін, Єрусалим |
| Рід діяльності | музичний критик[В] |
| Освіта | єшива Бриська, Берлінський університет, консерваторія в Берліні, Академія мистецтв у Дрездені, Техніон у Відні |
| Посада | член і генеральний секретар руху «Га-Поель га-Мізрахі» |
| Сім'я | |
| Батько | Елієр Брукнер |
| Мати | Фрума Брукнер |
| Дружина | Шошана, уроджена Якимовська |
| Діти | Рена |
| Нагороди | |
| премія Енгеля (1955) | |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Р. Меїр-Шимон Гешурі (Брукнер; 17 нісана 5657 (19 квітня 1897) – 29 кислева 5738 (9 грудня 1977)) — дослідник і критик єврейської та хасидської музики й один із засновників і керівників руху «Га-поель га-мізрахі» (який згодом об'єднався і злився з рухом «МАФДАЛ»), що займався, серед іншого, збиранням нігунів, які він документував шляхом запису нотами, включно з документуванням і збереженням десятків нігунів Хабаду.
Біографія
Народився в Мисловицях у Сілезії (у минулому під владою Німецької імперії, сьогодні на півдні Польщі) в Елієра та Фруми Брукнер.
Родина його батька й діда були баалей тфіла і належали до хасидів адмора з Хенцин, онука Провидця з Любліна.
Дитиною навчався в місцевому хедері й в єшиві Бриська в Литві, і вже в дуже юному віці почав вивчати музику й мав звичку допомагати батькові, коли той проходив перед амудом.
Юнаком вступив на навчання до гімназії в Берліні, а потім до Берлінського університету й до музичної консерваторії в цьому місті, звідки продовжив своє професійне навчання в Академії мистецтв у Дрездені та в Техніоні у Відні.
Репатріювався до Землі Ізраїлю на початку 5680-х років із сіоністських спонукань і займався сіоністською громадською діяльністю. У 5682 році (1921/1922) був серед засновників руху «Га-поель га-мізрахі», редагував газети, що виходили у світ силами руху, і служив членом і генеральним секретарем організації, а також був її представником на трьох зібраннях «Сіоністського конгресу».
Для заробітку спочатку працював дорожнім робітником на півночі Країни, потім складачем у друкарні в Єрусалимі, а потім присвятив своє життя дослідженню хасидської музики.
У 5687 році (1926/1927) одружився із Шошаною, уродженою Якимовською, і в подружжя народилася єдина донька на ім'я Рена.
Помер у віці 80 років 29 кислева 5738 (9 грудня 1977) і був похований на кладовищі Кір'ят-Шауль.
Його особистий архів, що включає зібрання майже тисячі пісень і нігунів, які він записав від руки, книжки та статті, листування й документи, зберігається в Національній бібліотеці.
Дослідження хасидського нігуна
Р. Меїр-Шимон Гешурі займався дослідженням і документуванням єврейських музичних традицій, і особливо хасидських традицій нігунів, записуючи ноти з вуст адморів і старих хасидів.
У своїх писаннях і зошитах Гешурі задокументував великі зібрання нігунів. Згідно з дослідженням Центру дослідження єврейської музики (Єврейський університет), у його архіві є десятки рукописних зошитів, і він зібрав приблизно близько тисячі нігунів (і це зібрання служить також дослідникам і молодим хасидам, які шукають «загублені» нігуни та ранні версії).
Протягом років опублікував і відредагував десятки видань на тему хасидської музики, причому головна книга — «Нігун і танець у хасидизмі», яка вважається наріжним каменем у дослідженні хасидського нігуна й принесла йому премію Енгеля (1955).
Документування нігунів Хабаду
Після Голокосту Ребе Раяц доклав великих зусиль до документування й збереження нігунів Хабаду, головним чином за допомогою товариства «Ніхоах». У 5705 році (1944/1945)[1] Ребе Раяц звернувся до правління «Ніхоах» із листом: «У Святій Землі, хай буде вона відбудована й утверджена, є один — пан Гешурі ім'я його, — який займається збиранням нігунів, і він написав мені, що в нього є сотні нігунів Хабаду. Добре було б дізнатися, що в нього є…».
З різних причин зв'язок між Гешурі та хасидами Хабаду не було встановлено, і в архіві, що зберігся після його відходу з життя, досі знайдено лише близько 64 нігунів Хабаду, і, очевидно, десятки інших утрачено.
У 5709 році (1948/1949) Ребе відправив примірник «Сефер га-нігуним» для пана Гешурі[2].
У 5778 році (2017/2018) р. Еліор Вальнер записав 14 нігунів на диску під назвою «Га-Оцар га-неелам»[3], які були записані ним із вуст людей, що вивчили ці нігуни в хасидів Хабаду в містечках Річиця, Ляди та Мінськ.
Науковою роботою Гешурі дослідники хасидської музики користуються донині для з'ясування подробиць і традицій нігунів Хабаду[4].
Твори в каталозі HebrewBooks
Книжки автора в каталозі бібліотеки HebrewBooks.org на Хабадпедії: 1. Каталог HebrewBooks.
- «Ла-хасидім мізмор» («Хасидам — пісня») לחסידים מזמור
Зовнішні посилання
Примітки
- ^ Лист Ребе 2620, 9 адара 5705 (22 лютого 1945). Фотокопію листа надруковано в тшурі «Шем лі-Шмуель», сторінка 52.
- ^ «Ігрот кодеш», частина 1, лист 498.
- ^ Скарбницю старовинних нігунів Хабаду вперше розкрито.
- ^ Див., наприклад, «Двейкут Магаріля».
Код особи: № 6140257700