Перейти до вмісту

Захоплення заручників в організації «Бней Бріт» (5737)

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань.
Ви можете допомогти й відредагувати статтю. Якщо, на вашу думку, редагувати статтю не потрібно, шаблон можна видалити. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.
Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань.
Ви можете допомогти й відредагувати статтю. Якщо, на вашу думку, редагувати статтю не потрібно, шаблон можна видалити. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.

Терористична атака «Ханафітського руху» у Вашингтоні сталася з 19 по 21 адара 5737 (11 березня 1977). Група з 12 терористів захопила будівлю громади «Бней Бріт» та інші будівлі у Вашингтоні, округ Колумбія, у Сполучених Штатах, узяла 149 заручників і вбила двох людей. Після довгих переговорів озброєні бойовики здалися, і заручників було звільнено. Після звільнення, 27 адара, Ребе провів спеціальний фарбрейнген і виніс із цієї історії вказівки для служіння Всевишньому.

Передісторія, облога й теракт

19 адара 5737 (9 березня 1977) об 11:00 ранку семеро членів терористичної організації «Ханафітський рух» на чолі з Абдулом Халісом увірвалися до будівлі правління організації «Бней Бріт» у Вашингтоні, округ Колумбія, і взяли в заручники понад 100 євреїв[1].

Приблизно за годину троє членів організації увійшли до Ісламського центру Вашингтона й узяли 11 заручників.

Того самого дня о 2:20 пополудні двоє членів організації увійшли до будівлі Вілсона, розташованої поряд із Білим домом і мерією Вашингтона, округ Колумбія. Вони піднялися на п'ятий поверх, де містилися кабінети мера й міської ради, щоб знайти відомих людей і взяти їх у заручники. Коли двері ліфта відчинилися, нападники застрелили радіорепортера на ім'я Морріс Вільямс, 24 років. Крім того, було поранено чотирьох людей, серед них Меріон Беррі, який тоді був членом міської ради, а згодом сам став мером. Один із поранених, поліцейський на ім'я Мак Кантрелл, за кілька днів помер у лікарні.

Нападники тримали будівлі в облозі протягом півтори доби, у ході яких вели безліч телефонних розмов.

Під час облоги в урядових будівлях було виставлено охорону, а члени Конгресу отримали поліцейський супровід. Монумент Вашингтона було тимчасово закрито для відвідувачів через близькість до озброєних членів організації. Іцхак Рабін, прем'єр-міністр Ізраїлю, завершив свої зустрічі з президентом Джимі Картером і тихо повернувся до Ізраїлю.

Вимоги нападників

Халіс і його люди вимагали передати їм п'ятьох осіб, засуджених за вбивство членів родини Халіса в 5733 році (1972/1973), вочевидь, щоб убити їх.

Халіс вимагав також повернути йому 750 доларів, які він заплатив як судові витрати за неповагу до суду під час процесу над убивцями його родини.

Переговори

Щойно стало відомо про захоплення, троє послів мусульманських країн зголосилися вести переговори із нападниками. Ашраф Горбаль (Єгипет), Ардешир Захеді (Іран) і Сахабзада Якуб-Хан (Пакистан) довгі години розмовляли телефоном із Халісом та озброєними нападниками, читали їм уривки з Корану, що описують співчуття й милосердя ісламу, і закликали їх здатися.

21 адара ввечері троє послів разом із кількома урядовими чиновниками нарешті зустрілися з Халісом. Бесіда тривала близько трьох годин, і під час неї нападникам було обіцяно, що більшість із них буде звільнено, якщо вони не завдадуть шкоди заручникам.

22 адара під ранок Халіс і його люди оголосили про свою капітуляцію та про звільнення заручників.

У журналі «Тайм» було написано: «Інцидент завершився відносно невеликою кількістю жертв завдяки правоохоронним органам та їхньому величезному терпінню, і найбільше, можливо, він завершився так завдяки сміливому втручанню трьох мусульманських послів».

Усіх нападників було засуджено й визнано винними. Халіс отримав вирок у 120 років в'язниці з можливістю дострокового звільнення через 21 рік за певних умов (які не було виконано).

Ставлення Ребе

27 адара, у ніч на п'ятницю, Ребе спустився на раптовий фарбрейнген. У другій сіхі Ребе почав говорити про цю історію.

Ребе сказав, що, згідно з відомими словами Рамбама[2][3], усе, що відбувається, має навчити людину вказівки в служінні Всевишньому. Тим більше такий приголомшливий випадок, коли не в якомусь місці, а в «наддержаві», у безпосередній близькості від урядових будівель, відбувається таке захоплення — те, що за законами природи не повинно статися.

Вказівки, які можна винести із цього випадку:

  1. Всевишній керує світом: у цього палацу є господар. Можна подумати, що раз євреї перебувають у такому центральному становищі й близькі до державної влади, у них є «страховка». Всевишній створив такий випадок і таке чудо, щоб показати, що Він панує над світом. Не буває так, щоб єврей сам давав раду силам природи.
  2. Перед Всевишнім усі рівні: серед заручників були дуже важливі люди, а також прості люди й діти. І небезпека, і порятунок були для всіх однакові. І зрозуміло також, що у ставленні єврея до ближнього, у заповіді «Люби ближнього свого, як самого себе», немає різниці між важливим євреєм і простим євреєм. Усіх треба любити однаково[4].
  3. Важливість віри: порятунок прийшов завдяки тому, що в нападників розкрили точку віри — що є Творець світу, який вимагає співчуття й милосердя. І звідси зрозуміла важливість укорінення віри в кожну людину[5], і тим більше в кожного єврея.

Додаткова література

  • Рав Ісраель Ельфенбейн, Чудесний порятунок заручників, тижневик «Кфар-Хабад», випуск 2051, с. 30 і далі (5784)

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Як підкреслює Ребе в сіхі Понад сто євреїв (їдиш)
  2. ^ «Мішне Тора», кінець законів про пости
  3. ^ І ще більше — згідно із вказівкою Бааль-Шем-Това, що з усього, що єврей бачить або чує, він має винести вказівку
  4. ^ Як за указу Пурима всі були рівні, і також у Песах — є чотири сини, і до всіх Тора ставиться однаково
  5. ^ І навіть якщо це не повністю єврейська віра, як відомі слова Бешта, що краще віруючий неєврей, ніж невіруючий неєврей...

Повідомити про помилку на цій сторінці