Джерело, що простяглося, як стоніжка
Цю статтю слід спростити: статтю сформульовано в торанічній манері та надто високою мовою, і її важко зрозуміти широкій публіці.
| ||
| Цю статтю слід спростити: статтю сформульовано в торанічній манері та надто високою мовою, і її важко зрозуміти широкій публіці. | |
Джерело, що тягнеться, як стонога — основоположна постанова в законах про джерело, яку встановив Ребе Цемах Цедек, і згідно з нею він дозволив занурення в джерелах, у яких є дощова вода.
Джерело в Мішні
Існують дві відмінності між джерелом і міквою: міква не очищає в зохлін — воді, яка рухається й іде зі свого місця, а тільки в «ашборені» — воді, що стоїть на своєму місці, і крім того, у мікві має бути міра в сорок сеа, на відміну від джерела, яке очищає за будь-якої кількості, і немає потреби, щоб у ньому була певна міра води.
У трактаті «Мікваот», глава 1, мішна 7 написано: «Вище за них міква, у якій сорок сеа, у ній занурюються й занурюють. Вище за них джерело, вод якого мало, на яке прийшло більше зачерпнутої води, воно рівне мікві, щоб очищати в ашборені, і джерелу, щоб занурювати в ньому за будь-якої кількості.» Із цієї мішни ми бачимо, що джерело, більша частина якого — зачерпнута вода, вважається міквою щодо закону ашборена й не очищає в зохлін.
На противагу цьому, у главі 5, мішна 3 написано: «Джерело, що простяглося, як стонога, додав на нього й протягнув його, воно таке, яким було. Було стоячим і додав на нього й протягнув його, воно рівне мікві, щоб очищати в ашборені, і джерелу, щоб занурювати в ньому за будь-якої кількості». Коментатори Мішни пояснили цю мішну так, що джерело, яке тягнеться, як стонога, — це джерело, води якого течуть у багатьох місцях, подібно до цієї тварі, у якої багато ніг, але вода текла в ньому не бурхливо, і він посилив напір води тим, що додав у джерело зачерпнуту воду, і внаслідок цього його води течуть бурхливіше, і в такому разі джерело придатне, попри те що більша його частина — зачерпнута вода, і саме в стоячому джерелі, яке не тягнеться, а він прийшов і протягнув його, джерело непридатне. Так само пояснили й Ран[1], і Рамбам[2].
Відмінність між стоячим джерелом і джерелом, що тягнеться
Так само пояснив Рош у коментарі до Мішни: «Стонога — плазун, у якого численні й тонкі ноги, так і від цього джерела тягнуться численні й тонкі струмки. І додав до нього зачерпнуту воду, доки струмки не посилилися й не примножилася їхня течія, воно очищає в зохлін, як спочатку. Оскільки й без цього вони текли в тих місцях, тільки тепер примножилася його течія. Але якщо було стоячим і додав до нього зачерпнуту воду, воно не очищає в місці своєї течії, і це те, що ми вчили вище в першій главі на четвертому щаблі: джерело, вод якого мало тощо».
Цемах Цедек пояснює, що його намір — узгодити сказане в Мішні в главі 1, що джерело, вод якого мало, і на нього додали багато зачерпнутої води, має закон мікви, і згідно з Рошем ми можемо пояснити, що йдеться про джерело, яке було стоячим. Але в джерелі, яке було протягнуте, як стонога, хоча внаслідок зачерпнутої води струмки, очевидно, і розширилися, проте ж воно текло спочатку й у тому самому місці, тому воно очищає в зохлін.
Цим, як пояснює також Ребе Цемах Цедек, розв'язується складність, яку поставили всі рішонім у зв'язку зі свідченням рабі Цадока, який засвідчив, що «зохлін, які перевищили нотфін, очищають у зохлін», тобто вода джерела, у яку накрапала дощова вода: якщо більша її частина — вода джерела, яка називається «зохлін», джерело вважається джерелом, хоча частина його — дощова вода. А в джерелі ж, на яке додав, як стонога, ця відмінність не роз'яснена? І з цієї причини необхідно сказати, що в ріки є закон «стоячого джерела», оскільки вона не тягнеться від витоку джерела безпосередньо, а тягнеться від джерела — яке тягнеться від свого витоку, і немає протягнення від самого витоку джерела.
Відмінність між рікою та джерелом
У цій новій відмінності, у якій Ребе Цемах Цедек розрізняє між джерелом і рікою, відмінності, яка не роз'яснена явно в ранніх законовчителів і навіть у пізніх, (але він пояснює цю відмінність у думці рішонім), Цемах Цедек не погоджується з «Бейт Йосефом», автором «Шулхан аруха» у його творі «Кесеф мішне», у такий спосіб: Рамбам пише, що є відмінність, чи додає людина воду в саме заглиблення джерела, у якому головна значущість його вод, що анулюють усю воду, яка приходить на них, і тому джерело має закон джерела, навіть якщо більша його частина — зачерпнута вода, чи в продовження джерела, де особлива значущість його вод, і тому там застосовне свідчення рабі Цадока, який свідчить, що ми йдемо за більшістю води: якщо із джерела — воно матиме закон джерела, а якщо з мікви — джерело матиме закон мікви. Рош і Рашба пояснюють Рамбама так, що справді існує відмінність, чи виливає людина зачерпнуту воду на початок джерела чи в його продовження. «Кесеф мішне» там само не погоджується з рішонім у поясненні позиції Рамбама й вважає, що немає жодної відмінності, куди виливають зачерпнуту воду, і якщо виливають воду в джерело — як на його початок, так і в його кінець, вода завжди отримає закон води джерела, оскільки вона була вилита в саме джерело, яке анулює всю воду, що приходить на нього, і перетворює її закон на закон води джерела, якщо тільки не виливають воду поза джерелом, і лише звідти вона тече в джерело.
Цемах Цедек не погоджується з «Кесеф мішне» й приєднується до думки решти рішонім, що й у самому джерелі існує відмінність, де людина виливає зачерпнуту воду: якщо вона виливає її в місце, де джерело тече із силою від свого витоку, тоді вилита вода отримує закон води джерела, а якщо вона виливає її в місце, де його води стоять і не тягнуться, як ріка — (яка по суті теж приходить із якогось джерела води на своєму початку), тоді вода не отримує закону води джерела, і тоді ми визначаємо закон джерела за більшістю води в ньому. Цей метод Цемах Цедека, у якому він надає «ріці» закон стоячого джерела, є новим методом серед ахаронім, які не бачили підстави розрізняти в цьому.
Додаткова література
- Ребе Цемах Цедек, «Джерело, що простяглося, як стонога», «Цемах Цедек» на Шас, Бруклін, 5755, сторінки 80-81, на сайті HebrewBooks