Гіта-Това Гліценштейн
| Гіта-Това Гліценштейн | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Відомий як | Відома педагогиня та громадська діячка |
| Відомий як | Това |
| Дата народження | 1 кислева 5695 (8 листопада 1934) |
| Місце народження | Петах-Тіква |
| Місце проживання | Лод, Єрусалим |
| Рід діяльності | педагог, громадська діячка, сваха |
| Освіта | школа «Бейт Яаков» |
| Посада | вчителька в школі мережі «Огалей Йосеф-Іцхак» у Лоді, засновниця дитячого садка «Ніцаней Хабад» і навчальних закладів Хабаду в Єрусалимі |
| Сім'я | |
| Батько | Аврагам Паріз |
| Мати | Рівка-Бейла |
| Чоловік | Аврагам-Ханох Гліценштейн |
| Діти | Рівка-Бейла |
| Брати й сестри | Барух Паріз, Шалом-Бер Париз, Песя Вольф |
| Родовід | |
Гіта (Това) Гліценштейн (народилася 1 кислева 5695 (8 листопада 1934)) — відома педагогиня та громадська діячка.
Біографія
Народилася 1 кислева 5695 року (8 листопада 1934) у р. Аврагама Паріза і пані Рівки-Бейли в місті Петах-Тіква; у дитинстві вчилася в школі «Бейт Яаков».
5 елула 5712 року (26 серпня 1952) вийшла заміж за р. Аврагама-Ханоха Гліценштейна. На її весілля Ребе надіслав їй листа з благословенням і доклав чек; на ці гроші вона купила срібні свічники[1]. Після весілля подружжя переїхало до Лода.
Багато років у неї не було дітей, і вона кілька разів писала про це Ребе. Ребе відповідав їй та її чоловікові, що Всевишній виконає бажання їхнього серця на добро[2], а іншого разу Ребе написав їм, що їхнє «загір тфей» має бути в упованні та в радості заповіді[3].
21 тамуза 5729 року (7 липня 1969), понад п'ятнадцять років потому, у них народилася дочка.
Її діяльність у сфері освіти
Коли в Лоді відкрили школу мережі «Огалей Йосеф-Іцхак», вона працювала вчителькою одночасно першого і другого класів, оскільки не вистачало вчительок, і тим самим підтримувала навчальні заклади Хабаду в Лоді.
У листі від 4 тевета 5719 року (15 грудня 1958) Ребе написав їй:
«І щаслива доля її і доля кожного й кожної зі складу вчителів і вчительок, хай живуть вони, що трудяться святою працею в школі, яка носить ім'я мого тестя, святійшого Адмора, хай буде пам'ять праведника і святого благословенна для життя у світі прийдешньому, хай перебуває душа його у вищих скарбницях, хай захистить нас його заслуга...».
Одного разу вона написала Ребе підйон нефеш з іменами дітей свого класу, і Ребе написав їй: «Учень має служити стежкою, що з'єднує школу з родиною» (зміст).
Вона взяла вказівку Ребе близько до серця і почала дбати про дітей у школі на особистому рівні — аж до того, що стригла нігті маленькій дівчинці, у батьків якої не було часу це зробити, або дбала про змінний одяг для дітей.
Крім того, вона ходила по домівках і переконувала батьків приводити дітей до школи мережі, і завдяки їй багато дітей прийшло вчитися до шкіл мережі.
У 5723 році (1962/1963) за вказівкою Ребе вона з чоловіком переїхала до Єрусалима. Побачивши нестачу закладів Хабаду в місті, вона зібрала дівчаток і відкрила дитячий садок під назвою «Ніцаней Хабад», а коли дівчатка підросли, заснувала і школу — так було створено навчальні заклади Хабаду в Єрусалимі.
Заснувала програму під назвою «Бнот Хабад» із метою прищепити хасидські цінності дівчаткам із нехабадських родин[4].
Громадська діяльність
14 кислева 5739 року (14 грудня 1978) — у день п'ятдесятиріччя весілля Ребе — «Жінки й дівчата Хабаду» вирішили організувати написання спільного сувою Тори, у якому брали б участь жінки й дівчата Хабаду з усього світу; усім керували Гіта Гліценштейн і Йохевед Гальперін.
Перед 10 швата 5740 року (28 січня 1980) Гіта Гліценштейн разом із Йохевед Гальперін та їхніми чоловіками поїхали доповісти Ребе про хід кампанії. Ближче до кінця їхнього перебування Ребе звелів їм відкласти переліт до Землі Ізраїлю і взяти участь у з'їзді «Нешей у-внот Хабад», що проходив 22 швата в Міннесоті, щоб вони отримали уявлення про з'їзд і вирішили, чи варто перейняти його формат у Святій Землі.
Унаслідок цього після повернення до Землі Ізраїлю вони організували з'їзд жінок і дівчат Хабаду в країні, у Цфаті, що поклав початок з'їздам «Жінок Хабаду» в Землі Ізраїлю[5].
Єшива «Торат емет»
У 5725 році (1964/1965) вона написала Ребе, що хоче допомагати чоловікові в єшиві «Торат емет»; у листі від 6 тевета 5725 року (11 грудня 1964) Ребе пише їй
- Дбати про чистоту і порядок в єшиві; пояснює важливість чистоти в єшиві — це призводить до того, що захочуть приходити до єшиви.
- Цікавитися станом на кухні єшиви і перевіряти якість їжі тощо.
- Жертвувати і збирати пожертви.
- Енергійно займатися організацією «Бнот Хабад», що зрештою призведе до того, що вони посилатимуть своїх синів до єшиви.
Наприкінці 5734 року (1973/1974) Ребе закликав, щоб старші бахурім їхали шлухім до єшив. На початку 5735 року (1974/1975) організувалася група бахурім, щоб поїхати до Землі Ізраїлю шлухім до «Торат емет», але вони попросили, щоб єшива оплатила їм авіаквитки.
Грошей не було, а вони не хотіли їхати, бо їм не було чим заплатити за авіаквитки. Ребецн Гліценштейн сказала раву Ходакову, щоб він заплатив їм, а вона вже принесе йому гроші, — щоб бахурім приїхали вже в місяці хешвані.
Через кілька місяців вона знайшла жертводавця, який заплатив, і так шлухім прибули до єшиви «Торат емет».
У 5777 році (2016/2017) зібрала сімдесят тисяч доларів на покриття підлоги жіночого відділення синагоги в Шикун Хабад в Єрусалимі.
Сваха
Крім того, ребецн Гліценштейн займається сватанням, але не як професією; вона влаштувала велику кількість шлюбів і удостоїлася відповідей Ребе на цю тему.
Служить консультанткою з питань шлюбу.
Багато разів виступала на зібранні спілки хабадських свах.
Ребе звелів ребецн Гліценштейн роздавати мацу різним людям, серед них — його двоюрідній сестрі Зельді Мішковській. Ребецн Гліценштейн була з нею в добрих стосунках і часто її відвідувала. В останні дні життя та захворіла, і Ребе звелів ребецн Гліценштейн відвідувати її і повідомляти їй про стан її здоров'я.
Коли та померла, вона подбала про витрати на поховання.
Книга «Ем бе-Ісраель»
У 5742 році (1981/1982) унаслідок однієї події Ребе зняв своє президентство з «Махон Хана», і, намагаючись домогтися, щоб Ребе повернув президентство, ребецн Гліценштейн спала на думку ідея написати книгу про ребецн Хану під назвою «Ем бе-Ісраель».
Вона повідомила про це Ребе, і Ребе дав їй благословення на написання книги.
Вона почала зі збирання відомостей і головним чином спиралася на спогади Зельди Мішковської, у якої часто бувала.
Ребе був дуже залучений до етапів підготовки книги; наприклад, Ребе звелів включити до книги художні малюнки, що відображають життя ребецн Хани.
Після виходу книги вона ввійшла на єхідут до Ребе, і він сказав їй (зміст): «Єшар коах за книгу, і нехай вона буде тобі заслугою на багато поколінь. Використовуй здібності, які Всевишній дав тобі, для поширення джерел назовні».
Унаслідок цього Ребе повернув інститутові ім'я своєї матері.
Її родина
- Її дочка, пані Рівка-Бейла, дружина рава Менахема-Бен-Ціона Вайсфіша, Єрусалим
Примітки
Код особи: № 2380243600