Єгошуа-Зеліг Персіц (Москва)
| Єгошуа-Зеліг Персиц | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5624 |
| Дата смерті | 20 хешвана 5683 (11 листопада 1922) |
| Сім'я | |
| Батько | Аврагам-Мордехай |
Р. Єгошуа-Зеліг Персиц (5624 – 20 хешвана 5683 (11 листопада 1922)) був промисловцем і багатим купцем із Москви «першої гільдії», одним із визначних членів щедрої родини, що утримувала своїм коштом багато єшив, які діяли в Росії. Хоча він не належав до хасидів Хабаду, удостоївся близького зв'язку з Ребе Рашабом і підтримував багато його починань.
Біографія
Народився у рава Аврагама-Мордехая (сина Йосефа Йосефа) Персица в 5624 році (1863/1864) у Головчині Могильовської губернії в Білій Русі
Одружився з пані Малкою, дочкою Авігдора і Шарль (Шарлотти) Ісраель.
Його родина була родиною рабинів, і хоча він сам не навчався на рабина й зайнявся торгівлею, його серце було чуйним до підтримки тих, хто вивчає Тору, і він бачив у вивченні Тори найвищу цінність. Він досяг великого успіху у своїх справах, так що ввійшов до числа членів першої гільдії найбільших російських купців і здобув право на проживання в Москві.
Був важливим російським промисловцем і керував великими цукровими та олійними заводами, а водночас був одним із найбільших філантропів і утримував своїм коштом єшиви та діяльність на благо єврейства Росії, так що були ті, хто називав його «духовним лідером Сходу» — усього європейського єврейства.
Листувався з визначними рабинами, зокрема з головним рабином равом Куком[1].
Мав багату бібліотеку з рідкісними і цінними виданнями зі старовинних друкарень, починаючи з 5236 року і далі, яку він назвав «Нахалат Єгошуа». Бібліотекою керував рав Хаїм-Шломо Кум, що служив учителем у домі Персица.
Його серце було чуйним до тяжкого становища мешканців Святої Землі, і в 5671 році (1910/1911) він навіть здійснив родинний візит до Єрусалима і роздав зі своїх коштів на різні благодійні цілі в єврейському ішуві в Країні[2].
Після комуністичної революції, коли почали переслідувати й націоналізувати майно і власність заможних людей у Росії, емігрував до Німеччини і оселився в курортному містечку Бад-Гомбург, де зібрався гурток сіоністських маскілім і куди емігрувала також його невістка, пані Шошана (яка тим часом овдовіла після смерті його сина — її чоловіка), і допомагав їй у керуванні її друкарнею «Оманут».
Помер у віці 57 років у Німеччині, 20 хешвана 5683 року (11 листопада 1922), і був похований у Бад-Гомбурзі в Німеччині[3].
Його зв'язки з нашими Ребе, провідниками поколінь
Хоча він не вважав себе хасидом наших Ребе, провідників поколінь (тоді як його двоюрідний брат р. Шломо-Залкінд Персиц став яскраво вираженим хасидом Хабаду), він підтримував особистий і близький зв'язок із нашими Ребе, провідниками поколінь, приймав їх у себе вдома, коли вони відвідували Москву, і брав участь у різних зборах коштів, які вони проводили.
Щоразу, коли Ребе Рашаб відвідував Москву, він дбав про зустріч із ним, і одного разу, почувши, що Ребе перебуває на зустрічі в домі іншого рабина, вирушив туди і чекав закінчення зустрічі, щоб удостоїтися честі відвезти Ребе додому у своїй кареті.
Удостоювався довгих особистих бесід із Ребе та різних вказівок, а також Ребе дбав про створення ділових партнерств між ним і його двоюрідним братом р. Залкіндом, а також між цими багатіями і родиною Гурарі.
Під час одного з візитів Ребе Рашаба до Москви він улаштував святкування бар-міцви свого сина, у якому брали участь сотні громадських діячів і визначних бізнесменів поряд із важливими рабинами та головами єшив, і удостоївся честі в тому, що Ребе Рашаб теж брав участь у святі й сидів за почесним столом; але хасиди помітили, що хоча нагляд за кашрутом страв у залі був на найвищому рівні, Ребе Рашаб лише робив рухи, ніби їсть, тоді як тарілка залишалася повною і Ребе Рашаб нічого не їв із м'яса, а р. Зеліг хвалився тим, що Ребе Рашаб їв на його трапезі[4].
Родина
- Його син, Йосеф-Іцхак Персиц (5 адара II 5646 (12 березня 1886) — 28 менахем-ава 5685 (18 серпня 1925)). Був одружений із Шошаною Персиц, дочкою р. Гілеля Златопольського, з роду хасидів Хабаду, згодом депутаткою Кнесету першого, другого і третього скликань, головою комісії Кнесету з освіти і лауреаткою Премії Ізраїлю. Помер у розквіті літ, у віці лише 39 років, і його дружина здійснила їхнє спільне бажання й переселилася з його труною і їхніми чотирма дітьми до Святої Землі, і він був похований на кладовищі на Оливковій горі.
- Його дочка, пані Сара (Соня) Рейна (Шнор), дружина д-ра Александра (сина Шломо) Карлебаха, який керував банком у Любеку[5]
Серед його визначних нащадків:
- Його правнук, Рафаель (Рафі) Персиц — міжнародний майстер із шахів і член Академії мови іврит
- Його онука, Ріта (Брурія Герстнер) Сіркін — одна з перших дикторок івритського радіомовлення в Ізраїлі, яка вела трансляцію церемонії проголошення незалежності держави в 5708 році (1947/1948)
- Його онука, Ямима Мілуа — була театральною акторкою, однією із засновниць Камерного театру. І дружиною режисера Йосефа Мілуа.
- Його правнук, Амос Шокен — видавець газети «Гаарец»
- Його правнучка, Рахель Едельман — видавчиня видавництва «Шокен»
Додаткова література
- «Ігрот кодеш» Ребе Рашаба, частина 2, листи 206, 225
Зовнішні посилання
- Менахем-Мендл Адлер, Зустріч, що змінює життя, стаття про його двоюрідного брата, у якій згадано різні подробиці про нього, у «Га-Тамім», випуск 51, сторінка 50
Примітки
- ^ «Ле-оро», випуск 58, «Ваїшлах» 5779, сторінка 13.
- ^ Так, наприклад, описано його візит, під час якого він брав участь у публічному іспиті учнів «Ец хаїм» в Єрусалимі й роздав призи та стипендії відмінникам (Моше Нахмані, «Де виріс легендарний учитель Тель-Авіва?»).
- ^ У кількох місцях зазначено, що його вбили під час революції, але, найімовірніше, ідеться про помилку, що походить від змішування з батьком його невістки, пані Шошани, — його сватом р. Гілелем Златопольським.
- ^ М'ясо, якого він ніколи не їв • Щотижнева розповідь.
- ^ Там його батько був головою рабинського суду.