Перейти до вмісту

«Азов таазов імо»

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань.
Ви можете допомогти й відредагувати статтю. Якщо, на вашу думку, у редагуванні статті немає потреби, шаблон можна видалити.
Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань.
Ви можете допомогти й відредагувати статтю. Якщо, на вашу думку, у редагуванні статті немає потреби, шаблон можна видалити.

«Азов таазов імо» — заповідь, яка приписує людині допомогти ближньому зняти вантаж із його тварини, коли вона лежить під своєю ношею і не може далі нести вантаж у дорозі.

До неї включено також заповіді допомогти ближньому нав'ючити вантаж ближнього на його осла і заповідь підняти разом із ближнім вантаж, що впав.

Заповідь 80 — зняти вантаж із тварини ближнього, що впала

Заповідь стосується зняття вантажу з тварини ближнього, коли вона знемагає або не може далі нести вантаж у дорозі. Як сказано у вірші (Шмот 23, 5): «Якщо побачиш осла ненависника твого, що лежить під ношею своєю… розв'юч разом із ним». Цей вірш наказує людині допомагати ближньому, особливо якщо йдеться про біду, пов'язану з твариною іншого. Сенс у тому, що співчуття і допомога ближньому — невід'ємна частина галахічного обов'язку.

Припис такий: коли людина бачить тварину, яка осідає під своєю ношею, вона зобов'язана допомогти їй зняти вантаж. Навіть якщо йдеться про тварину нееврея, заповідано зняти вантаж, але існують різні закони залежно від того, чи належить тварина єврею, чи неєврею.

Корінь цієї заповіді: ця заповідь покликана навчити нас якості співчуття, яка є основоположною якістю в Торі. Співчуття стосується не лише людини чи істоти, що страждає фізично, а й ситуацій, коли людина побивається через втрату свого майна. Так зазначено і в Писаннях: співчуття — важливий принцип у суспільному житті та всередині народу.

Закони заповіді:

• Якщо тварина належить неєврею, а вантаж — єврею, або навпаки, заповідано допомагати і в цих ситуаціях.

• Обов'язок зняти вантаж не залежить від любові чи ненависті до людини, а випливає із загального повеління про співчуття і допомогу.

• Існують також закони, що стосуються розвантаження безплатно або за плату, наприклад відмінність між розвантаженням і навантаженням. У певних ситуаціях дозволено брати плату за навантаження, але під час розвантаження обов'язок — допомагати безплатно. Де діє заповідь: заповідь діє в будь-якому місці й у будь-який час і не залежить від статі чи віку. Кожен, хто не виконує заповідь, — опинившись у ситуації, коли може допомогти, але не робить цього, — вважається таким, що порушив заповідь-повеління. Така людина виявляє відсутність співчуття, що є негативною якістю з галахічного погляду.

Заповідь 540 — не залишати тварину ближнього лежати під своєю ношею

Заповідь наказує не ухилятися від допомоги в разі біди з твариною. Коли людина бачить тварину ближнього, що осідає або лежить під своєю ношею, вона не має права пройти повз, не надавши допомоги. Згідно з танаєм і законом, кожен, хто опинився в такому місці, зобов'язаний допомагати йому, поки тварина не зможе продовжити свій шлях.

Корінь цієї заповіді: обов'язок допомагати в такому разі виражає цінність турботи й допомоги іншим, що впливає на все суспільство. Ця заповідь покликана також розвивати узи турботи й співчуття між людьми в громаді.

Закони заповіді: заповідь поширюється на кожну людину, і неважливо, чи любить вона власника тварини, чи ненавидить його. Обов'язок — допомагати і в разі ненависті, за умови, що ненависть не пов'язана з гріхом, вчиненим цією людиною. Кожна людина, навіть якщо вона не любить ближнього, зобов'язана прийти на допомогу.

Де діє заповідь: заповідь діє в будь-який час і в будь-якому місці й поширюється на кожну людину — єврея або нееврея. Кожен, хто не виконує цю заповідь, порушує галахічний обов'язок, і в цьому є вада його людських якостей.

Заповідь 541 — нав'ючити вантаж, що впав із тварини іншої людини

Заповідь стосується допомоги людині в нав'ючуванні вантажу, що впав із її тварини. Коли людина стикається із ситуацією, у якій вантаж ближнього впав, вона зобов'язана допомогти йому нав'ючити його знову, як сказано у вірші: «Неодмінно підніми разом із ним»[1]. Людина, яка не допомагає в такому разі, порушує заповідь-повеління.

Корінь цієї заповіді: заповідь сприяє взаємодопомозі, особливо у випадках, коли людина не в змозі допомогти собі сама, і обов'язок тут — допомогти іншій людині. Проблема не лише в засмученні, завданому людині, у якої впала тварина, а й у потребі зберегти вантаж і врятувати її майно.

Закони заповіді: на відміну від розвантаження, під час якого зобов'язані допомагати безплатно, за навантаження дозволено брати плату. Однак головний наголос у цій заповіді — на обов'язку допомогти в будь-якому разі, коли це потрібно, згідно з принципом взаємності й допомоги; у разі, коли власник вантажу каже єврею (або неєврею), який випадково опинився поруч: «Ти зобов'язаний мені допомогти, тож справляйся, а я відпочину, поки ти не закінчиш», — єврей (або нееврей, який випадково опинився поруч) не зобов'язаний нав'ючувати.

Де діє заповідь: як і інші заповіді, заповідь діє в будь-якому місці й у будь-який час, і її слід виконувати в кожній ситуації, коли це потрібно.

У хасидуті

Бааль-Шем-Тов, засновник хасидського руху, дає духовне тлумачення принципів Тори, зберігаючи внутрішній і глибокий підхід до відношення між тілом і душею. В уривку «Якщо побачиш осла» з книги Шмот він бачить ідею, яка поглиблює зв'язок між Торою і духовним життям людини.

Вірш «Якщо побачиш осла ненависника твого, що лежить під ношею своєю» описує ситуацію, коли осел твого ближнього падає під вантажем, і від власника осла вимагається допомогти йому. Бааль-Шем-Тов, своїм хасидським шляхом, тлумачить ці слова в дусі внутрішньої та моральної праці.

Він починає з тлумачення слова «хамор» (осел), яке є символом матерії — «хомер», тіла. Матеріальність людини, тобто фізичне тіло, «лежить під ношею своєю». Ця ноша — призначення життя людини: боротися і справлятися з духовним і матеріальним розвитком. Тіло уособлює важку й уперту частину в нас і не завжди відгукується на духовні вимоги душі. Тому, коли володар душі прагне піднестися, тіло, що символізує матеріальність, залишається згаслим під цією ношею. Матерія, що затьмарює душу, уособлює опір духовній праці.

Потім Бааль-Шем-Тов говорить про шлях, яким людина має справлятися з матерією: «І чи утримаєшся ти від допомоги йому». Мається на увазі, що може виникнути схильність намагатися уникати тіла або тікати від нього — зламати його й відірватися від матеріальності за допомогою самокатування і тяжких зусиль. Однак Бааль-Шем-Тов пояснює, що це неправильний шлях: «Розв'юч разом із ним». Правильний шлях — не уникати тіла і не намагатися тікати від нього, а допомогти йому піднестися — «очистити тіло і облагородити його».

Шлях полягає в тому, щоб діяти спільно з тілом, не ламати його, а допомогти йому розкритися й розвинутися через Тору й заповіді. Подібно до того, як є «ноша», яку тіло несе, так тіло може нести і тягар Тори й тим самим освятитися і піднестися. Тут закладена глибока ідея з'єднання тіла і душі — не через придушення, а через розвиток і співпрацю із силою Тори й заповідей. У цьому сенсі Бааль-Шем-Тов загострює думку, що не потрібно ламати матерію, а слід використовувати її позитивно — очистити й облагородити її так, щоб вона підтримувала служіння Всевишньому[2].

Примітки

  1. ^ Дварім 22, 4.
  2. ^ «Гайом йом», 28 швата.

Повідомити про помилку на цій сторінці