Задушення
Удушення — один із чотирьох видів страти за вироком бейт-діну. Це повеління бейт-діну[1] карати удушенням того, хто підлягає удушенню.
Із законів заповіді
Бейт-діну заповідано страчувати удушенням тих, хто порушує певні заповіді Тори.
Мудреці[2] сказали: щоразу, коли в Торі згадано смерть без уточнення («смертю нехай буде скараний»), мається на увазі смерть через удушення.
Порядок виконання покарання для людини, яка підлягає спаленню, такий: її занурюють у гній до колін, обмотують навколо її шиї жорстку хустку, і двоє тримають хустку: один тягне хустку в один бік, а інший — в інший, поки не вийде її душа[3].
У хасидуті
У «Шма» перед сном кажуть: якщо я завдав шкоди останній літері «гей» Імені Гаває нехтуванням молитвою, то я приймаю на себе удушення.
Суть літери «гей» — Малхут. Її суть — мовлення, а в служінні людини це мовлення Тори й молитви. А також її суть — прийняття ярма Царства Небес і виконання заповідей.
А шкода літері «гей» полягає в тому, що людина скидає із себе ярмо Царства Небес, і немає страху Б-жого перед її очима, і вона йде за потягом свого серця.
І покарання за це — удушення, суть якого в тому, що перешкоджають тому, щоб подих серця тягнувся до мовлення, і мовлення перебуває в прихованні й затаєнні: «пересохло[4] горло моє»[5].
Примітки
- ^ «Сефер га-хінух», заповідь 47.
- ^ Санедрин, 52б.
- ^ Мішна Санедрин, розділ 7, мішна 3. Інші подробиці див. у Вавилонському Талмуді, Санедрин, 52б.
- ^ Тегілім 69, 4. Раші пояснює: «ніхар» — «висохло». Пояснення цього в хасидуті («Тора ор», розділ «Ваеце»): Б-жественна життєва сила, що тягнеться в них (тобто гортань — голос), повністю прихована.
- ^ Маамар, що починається словами «Ба-йом га-шміні ацерет», 5665.