Перейти до вмісту

Заповідь про забутий сніп

Матеріал з Хабадпедії

Заповідь про забутий сніп — заповідь залишати забуте бідним. Тобто коли сніп забуто в полі, слід залишити його там і не повертатися, щоб узяти його, коли нам про це стане відомо.

Джерело заповіді

Коли жатимеш жниво своє на полі своєму і забудеш сніп у полі, не повертайся взяти його, приходьку, сироті й вдові нехай буде він, щоб благословив тебе Г-сподь, Б-г твій, у всякому ділі рук твоїх.

— Дварім 24, 19

Зі змістів заповіді

Заповідь призначена для підтримки бідних і вбогих, які шукають засобів до існування. Коли вони бачать поля, що ростуть на полях, і покинуті плоди, відкриваються їхні потяги здобути цей достаток. Цей потяг приводить їх до того, що вони думають у своєму серці: хто б дав, щоб і в мене був такий сніп, і ним я міг би себе потішити. Тому милість Б-га в тому, що Він велить власникові поля залишити сніп і лишити його бідним.

Ще в цьому є користь для власника поля, який удостоює себе великої заповіді тим, що залишає сніп бідним і не збирає його. Цим він діє зі щедрості серця, і він отримує небесне благословення за свій добрий учинок.

Із законів заповіді

Те, що сказали мудреці в Мішні[1], що сніп, у якому є два сеа, не вважається забутим, бо сказано «і забудеш сніп», а не скирту. Навіть якщо сніп забув працівник або власник поля, або якщо в полі були інші, які не забули, забутим він не вважатиметься, доки всі люди не утримаються від того, щоб узяти його.

Заповідь діє для чоловіків і жінок, у місцях, де діють трумот і маасрот. Кожен, хто порушує цю заповідь і збирає забуте після того, як його було забуто, порушує цю заборону і показує про себе, що в нього зла душа, яка не залишить його заради цдаки і позбавлення від бідності.

Є також заповідь не повертатися і не брати забуте, яке було забуто в полі. Той, хто порушує цю заповідь і збирає забуте, зобов'язаний повернути його бідним[2].

У хасидуті

Корінь заповіді про забутий сніп — в аспекті Атік — внутрішньої сторони Кетера.

Бо заповіді — це Вища воля — аспект Кетера, який є макіфом. Але є два види заповідей, як у вищому Кетері є два основні аспекти: макіф — Аріх Анпін, і макіф де-макіф — Атік. Так само в заповідях є два види заповідей: один шляхом внутрішньої волі людини, а другий шляхом забуття, яке перебуває за межами людської волі.

Заповіді, що залежать від волі людини

Перший вид заповідей — той, що залежить від волі людини, як заповіді суки і лулава, які є практичними заповідями, що виконуються за волею людини. Коли людина виконує таку заповідь із внутрішньої волі, вона відображає Вищу волю в матеріальній дії і тим самим виконує волю Всевишнього у світі, у діянні, що починається з її вільного вибору. У контексті хасидуту виконання таких заповідей — прямий зв'язок із Вищою волею, що виражається і в ділах людини. Сама людина радує Всевишнього виконанням Його заповідей і отримує духовне благословення у своїх ділах, як сказано: «Який освятив нас Своїми заповідями» – тобто благословення Всевишнього перебуває на людині, коли вона виконує заповідь за своєю волею.

Заповіді, що не залежать від волі людини

Другий вид заповідей — той, що здійснюється не з усвідомленої волі людини, а поза її свідомістю. Яскравим прикладом цього є заповідь про забутий сніп. Людина забуває сніп у своєму полі, і це заповідь, що здійснюється «без її відома», без наміру людини. Уся суть цієї заповіді — зберігання процесу Вищого провидіння – і заповідь зобов'язує людину віддати бідним сніп поля, навіть коли вона не мала такого наміру заздалегідь.

Як наводиться в Тосефті, розповідь про благочестивого, який забув сніп у своєму полі і зрадів цьому, — він не побачив у цьому заповіді, здійсненої за його волею, а розуміє, що це дар згори. Він приймає заповідь про забутий сніп як дар, до якого він не прагне, але коли він приходить до нього – він відповідає на нього добром, із вдячністю та радістю.

Причина того, що в таких заповідях не потрібна воля з боку людини, у тому, що вони належать до вищого духовного ступеня – макіф де-макіф – який вищий навіть за ступінь волі людини. Згідно з ученням хасидуту, є духовні сили, які рухають реальністю так, що це розкривається іноді без розуміння і здатності людини опанувати їх. Як у заповіді про забутий сніп, є Вище провидіння, яке приводить людину в місце, якого вона не обирала[3].

Примітки

  1. ^ Пеа 6, 6
  2. ^ «Сефер га-хінух» заповідь 592-593.
  3. ^ «Лікутей Тора» Везот га-Браха 99, 2.

Повідомити про помилку на цій сторінці