«Еш тамід»

Еш тамід — це заповідь[1] запалювати вогонь на жертовнику постійно — щодня. А разом із цим є також заборона гасити вогонь[2].
Джерело заповіді
Вогонь постійний горітиме на жертовнику, не згасне
— Ваїкра 6, 6
Із законів заповіді
Слід класти на жертовник дрова вранці й у передвечірній час.
Сказали мудреці[3]: хоча вогонь сходить із небес, заповідь приносити і від простої людини. І це заповідь давати вогонь на жертовник окрім вогню, який потрібен для жертвоприношень, давали вогонь на жертовник за цією заповіддю, як сказано «І покладуть сини Агарона-когена вогонь тощо» (Ваїкра 1, 7). А вранці (Мішна, Тамід 2) розкладали дрова й робили на вершині жертовника велике вогнище з дров, як сказано (там само 6 5) «І розпалюватиме на ньому коген дрова щоранку». І окрім дров, розкладених на вогнищі, заповідано когену підносити на жертовник два поліна, як сказано і розпалюватиме на ньому коген дрова, а найменша кількість дров два. І так само додають два поліна разом із передвечірнім тамідом, і їх підносять два когени, як сказано і розкладуть, а ранкові один коген.
На жертовнику було три вогнища — перше велике, на якому приносять жертву тамід разом з іншими жертвами, друге поруч із ним, менше за нього, з якого беруть вогонь у совок, щоб запалювати куріння щодня, а на третьому вогнищі нічого не приносили, воно було там лише для того, щоб виконувати цю заповідь «еш тамід».
Сказали мудреці[3]: три вогнища, які отримали за переказом, містяться в натяку також у віршах, бо написано три вірші про розпалювання вогню на жертовнику, і витлумачили: «на своєму вогнищі» — це велике вогнище, «і вогонь жертовника горітиме на ньому» — це друге вогнище, для куріння, «і вогонь на жертовнику горітиме на ньому» це третє вогнище, для підтримання вогню.
І заборонено гасити вогонь, що на жертовнику, сказали наші мудреці, благословенна їхня пам'ять[4], що навіть якщо зняв вогонь із жертовника[5] і погасив його, підлягає бичуванню.
Зі змістів заповіді
Хоча Святий, благословенний Він, за Своєю великою добротою чинить людям великі чудеса, але не завжди Святий, благословенний Він, розкриває їх, і приховує чудо, і це виглядає так, ніби це прямо шляхами природи або близько до природи. І так само Святий, благословенний Він, звелів нам розпалювати вогонь на жертовнику, хоча вогонь сходить із небес, щоб приховати чудо. І, як правило, вогонь, що сходить із небес, не було видно під час його сходження, бо Святий, благословенний Він, бажає цим приховати чудо.
У восьмий день мілуїм, а також кілька інших разів бачили на власні очі Б-жественний вогонь, що сходить із небес, як у Гідона[6] і Маноаха[7] (і в Еліягу на горі Кармель).
У хасидуті
В Єрусалимському Талмуді[8] сказано, що «тамід» означає навіть у Шабат, і «тамід» навіть у нечистоті.
Храм і Мішкан є не лише в матеріальності, а й у духовності, у служінні в душі людини.
І роз'яснюється в хасидуті[9], що жертовник у його духовному сенсі є серцем людини. І як у матеріальному Храмі є два жертовники — внутрішній жертовник і зовнішній жертовник, так і в серці, внутрішній жертовник — це внутрішня сторона серця. А зовнішній жертовник — зовнішня сторона серця.
Веління, щоб вогонь постійно горів на жертовнику, стосується зовнішнього жертовника — зовнішньої сторони серця (тобто недостатньо того, щоб у єврея горів вогонь до Святого, благословенний Він, у його внутрішній суті, але) має бути постійний вогонь — вогонь явної любові, що горить до Святого, благословенний Він, у зовнішній стороні серця.
І в цьому є два нововведення: і в Шабат, і в нечистоті.
Шабат у його духовному сенсі є, Б-жественне осягнення, єврей, у якого є велике осягнення Б-жественності, і внаслідок цього в нього є дивовижна насолода — «і назвеш Шабат насолодою». І нововведення в тому, що, хоча єврей пройнятий речами вищими, ніж почуття серця, він весь цілком пройнятий Б-жественним осягненням. Не можна помилятися, ніби йому не потрібне хвилювання, вогонь любові, що горить до Святого, благословенний Він, але потрібно, щоб і в нього була вогненна любов до Святого, благословенний Він.
І друге те, що постійно навіть у нечистоті. Навіть єврей, який нечистий і може бути далекий.вогнища.щоб не думав, що він у безнадійному становищі, але має стежити, щоб «не згасне», щоб постійно розпалювати вогонь у своєму серці до Святого, благословенний Він, щоб не згас (і щоб він розкрився і в зовнішній стороні серця), і завдяки цьому буде «не» — тобто всі небажані речі — «згасне» згаснуть і зникнуть[10].
Примітки
- ^ «Сефер га-хінух» (порядок франкфуртського видання) · 132.
- ^ «Сефер га-хінух» (порядок франкфуртського видання) · 133.
- ^ 1 2 Йома, 45а.
- ^ Йома, 46б.
- ^ Але не підлягає бичуванню за вогонь із совка й вогонь світильника, хоча вони були запалені від вогню жертовника, оскільки він уже відокремлений від жертовника і я не називаю його вогнем жертовника, навіть якщо він ще стоїть на жертовнику.
- ^ Шофтім 6, 21.
- ^ Шофтім 13, 20.
- ^ Єрусалимський Талмуд, Йома, глава 4, галаха 6.
- ^ «Лікутей Тора» Дварім, 78г.
- ^ «Лікутей сіхот», т. 1, гл. «Цав», с. 217.