Перейти до вмісту

Хабар

Матеріал з Хабадпедії

Хабар — це плата, яку сторона в позові, можливо, захоче дати судді, щоб він судив, навіть щоб судив за істиною; Тора забороняє судді брати хабар і каже, що хабар засліплює очі мудрих і перекручує слова праведних: навіть якщо він захоче судити за істиною, хабар перекручує розум, і він схиляється до того, щоб виправдати того, хто дав йому хабар.

Заборона в Торі

Тора забороняє судді брати хабар у того, хто прийшов до нього на суд, навіть якщо він судить за істиною. Ця заборонна заповідь згадується в Торі у вірші[1] «І хабара не бери» і повторюється в іншому місці[2], з бажання запобігти викривленню суду й шкоді справедливості.

Згідно з галахою, суддя, який приймає хабар, порушує заборону Тори, і це сувора заборона. Той, хто дає хабар судді, також порушує заборону через «І перед сліпим не клади перешкоди»[3], що є доповненням до заборони хабара, і це ставить того, хто дає, і сам хабар у негативне становище.

Отримання плати за те, щоб бути суддею

Випадки, у яких судді дозволено просити в сторін позову плату за час, який він вкладає в справи, пов'язані із судом. Водночас ця плата не може бути надмірною чи понад необхідне лише за робочий час, і треба подбати про те, щоб ця плата була рівною від обох сторін. Коли йдеться про суддю, що має ремесло, йому дозволено отримувати плату від сторін позову, щоб компенсувати час, у який він займається судом замість своєї звичайної роботи, — це називається «схар батала».

Заповідь діє в будь-якому місці й у будь-який час, доки йдеться про чоловіків, які займаються судом. Кожен, хто порушує цю заборону й бере хабар, порушує повеління Царя, Святого, благословенний Він, хоча він і не карається бичуванням, бо можна повернути хабар, який він отримав, тому, хто дав хабар.

Зі змістів заповіді

Як пояснено в Торі та в словах мудреців, вона — для того, щоб запобігти поганій звичці отримувати хабар, навіть коли йдеться про випадок, у якому судді ясно, яким є істинний закон. Якби суддя отримував хабар, це могло б зрештою призвести до суддів, які викривлювали б суд, тобто почали б судити не за істиною, а зі спонуки отримати вигоду. Тому судді заборонено брати хабар, навіть коли немає сумніву в самому законі, щоб зберегти чистоту звичаїв і справедливість[4].

У хасидуті

Поняття хабара у Святого, благословенний Він

У коментарі Раші[5] на вірш «Не зважає на обличчя і не бере хабара» він пояснює, що Святий, благословенний Він, не зважає на обличчя й не бере хабара, але коли людина скидає з себе все ярмо Всевишнього й не виконує Його заповідей, тоді Святий, благословенний Він, не явить їй обличчя й не прийме від неї хабара. Раші уточнює й тлумачить, що маються на увазі не звичайні гріхи, а повне скидання ярма – коли людина цілковито віддаляється від свого зобов'язання служити Всевишньому й тим самим завдає шкоди духовному зв'язку зі Святим, благословенний Він.

Тоді, коли виконують заповіді, «щоб боятися Г-спода», Всевишній виявляє прихильність до Ізраїлю. Однак коли цілковито скидають ярмо, Святий, благословенний Він, не приймає від них жодного хабара — ні в сенсі тяжкості провини, ні в сенсі грошової компенсації. У цьому вірші, «не бере хабара», Раші тлумачить, що мається на увазі, що хабар у цьому випадку — не лише давання грошей, а може бути й викупом за гріх – свого роду компенсацією за вчинене зло.

Крім того, це розуміння хабара пов'язане також із тим, як Святий, благословенний Він, ставиться до вчинків людини, як пояснює Раші на вірш «І не беріть викупу» – людина не може уникнути покарання через давання грошей, особливо коли йдеться про повне скидання ярма. Раші застерігає, що не можна використовувати гроші, щоб умилостивити Святого, благословенний Він, бо справжня компенсація за гріх — не матеріальна, а духовна.

У цьому контексті Мішна в «Пірке авот»[6] каже: «Благословенний Він, перед Яким немає . . ні упередженості, ні взяття хабара», — і говорить не лише про гріх, учинений через скидання ярма, а й про ситуації, у яких людина виконує заповіді, але все ж не може «заплатити» за свої гріхи, бо Святий, благословенний Він, не приймає хабара навіть від добрих справ. Тобто Святий, благословенний Він, вимагає богобоязливості як основи й не йде на компроміс щодо вчинків, навіть якщо вони добрі й праведні.

Додатковий інтерес викликає мідраш, згідно з яким Святий, благословенний Він, приймає «хабар» від нечестивців. У цьому мідраші переказано, що хабар, який приймає Святий, благословенний Він, — це тшува і добрі справи, які чинять нечестивці. Це хабар, який насправді змінює становище людини, бо внутрішня тшува й добрі справи можуть перетворити провини та злодіяння на заслуги – те, чого матеріальний хабар змінити не може[7].

Примітки

  1. ^ Шмот 23, 8.
  2. ^ Дварім 16, 19.
  3. ^ Ваїкра 19, 14.
  4. ^ «Сефер га-хінух», заповідь 83.
  5. ^ Дварім 10, 17.
  6. ^ Розділ 4, мішна 22.
  7. ^ «Лікутей сіхот», т. 24, с. 73 і далі.

Повідомити про помилку на цій сторінці