Нахліель
| Нахліель | |
|---|---|
Селище сьогодні, вигляд згори | |
| Місто | Селище Нахліель, область Біньямін |
| Країна | Ерец-Ісраель |
| Засновники громади | Рав Шмуель Таїзі |
| Машпіа громади | Рав Моше-Єгуда-Шалом Вайс |
| Установи | «Томхей Тмімім» Нахліель |
| Див. також: | |
| Особистості в Нахліелі | |
Нахліель — релігійне селище в західному Біньяміні. Від 5750 року (1989/1990) у селищі існує хабадська громада, а в минулому там навіть діяла єшива «Томхей Тмімім».
Історія

Селище засноване в 5744 році (1983/1984) рухом «Поалей Агудат Ісраель» і належало до нього.
На час його заснування громада селища налічувала всього близько 10 — 20 родин і мала національно-релігійний («торані») характер.
Селище збудоване на вершині однієї з гір у серці території Юдеї і Самарії, на висоті 650 метрів над рівнем моря, і з нього відкривається краєвид на широкі області країни; з нього можна побачити навіть Прибережну низовину — від Ашдода до Хадери. Повітря чисте і прохолодне, а дороги, що ведуть до нього, здіймаються на зелені гори, звиваючись між підніжжями гір, долинами і ваді.
Рабин селища — рав Урієль Хубара, який багато підтримує громаду і діяльність Хабаду в селищі і навіть очолював єшиву.
Хабадська громада
У 5750 році (1989/1990) рав Шмуель Таїзі виступив ініціатором створення хабадської громади в селищі — відлюдному і гарному місці, місці Тори, що поєднує в собі якість життя й особливий спокій, і водночас — доступному з району центру, а також завдяки низьким цінам на квартири в районах Юдеї і Самарії порівняно з районами центру і низовини, що полегшило становище багатьох молодих хабадських пар.
На той час у цьому місці жили одинадцять родин, які були на межі розпачу, а саме селище було наполовину покинуте. Попри красу і пишність району, і селища зокрема, існували економічні проблеми, і нові люди більше не приїздили жити в це місце. Прибувши туди, рав Таїзі знайшов селище, що живе Торою, всього приблизно за 20 хвилин їзди від центру, Єрусалима і Тель-Авіва.
Рав Таїзі запропонував керівникам селища ідею заснувати в селищі хабадський навчальний заклад і привезти додаткові молоді родини, заробіток яких буде від цього закладу, і так селище зміцниться, і йому відповіли з великим піднесенням.
Узгодивши принципи поселення, рав Таїзі надіслав Ребе факс із проханням про благословення. Несподівано, за кілька годин надійшли рішуча відповідь і благословення Ребе: «Хай буде воля, щоб це було в добру й успішну годину, і час зобов'язує».
Услід за підтримкою Ребе і вказівкою поквапитися з цією справою («час зобов'язує») негайно було відкрито запис до малої єшиви в селищі, яка постала всього за місяць.
Із заснуванням єшиви до селища переїхали близько 15 хабадських родин, більшість із них — молоді пари. Чоловіки обійняли посади в єшиві; рамім, машгіахи, машпіїм, вожаті та господарський персонал.
Перші поселенці зіткнулися з багатьма труднощами: до селища вела одна в'їзна дорога, яка багато разів виходила з ужитку, коли трасу перекривали з міркувань безпеки. Загальних послуг, поліклініки, навчальних закладів і навіть елементарної продуктової крамниці в селищі не було, і поселенці були змушені часто їздити на велику відстань до сусідніх селищ.
Хабадське заселення дало поштовх занедбаному селищу, яке поступово розвивалося. З роками хабадське населення селища неухильно зростало (переживаючи впродовж років піднесення і спади), і селище розвивалося також і в матеріальному відношенні.
У кварталі «Гіват-Менахем» у селищі було збудовано хабадську синагогу. Унаслідок ускладнень із владою та її переслідування громади під приводом того, що будівництво незаконне, синагогу жорстоко зруйнували й осквернили честь святих книг, арон кодеш і сувій Тори. Попри це, синагогу було відбудовано заново. У ході цієї історії, що набула широкого розголосу і викликала велику бурю, синагогу відбудовували заново і руйнували знову сім разів[1].
Одним із шанованих мешканців селища був р. Цафрір Вальнер, який працював в єшиві і трагічно загинув під час повені дорогою до селища.
З роками селище стало привабливим місцем також для багатьох харедимних і торанічних родин і громад, і в ньому було відкрито дитячі садки, відомі єшиви та різні навчальні заклади всіх течій.
Сьогодні в селищі мешкають близько 120 родин, багато десятків із них — хабадські.
Єшива «Томхей Тмімім»
Основна стаття – «Томхей Тмімім» Нахліель
Як уже сказано, одразу зі створенням громади там було відкрито єшиву, яка стала центром і опорою хабадського селища і була призначена слугувати місцем роботи для тих, хто в ньому живе.
Єшива мала особливий і перший у своєму роді характер, покликаний стати хасидським і богобоязним середовищем зростання, пристосованим для хабадських бахурім, яким було важко в звичайних рамках того часу, за допомогою особливого методу виховання та особливого пейзажу й атмосфери самого селища.
Від моменту заснування і на всьому своєму шляху єшива удостоювалася особливих відповідей і благословень від Ребе.
У 5756 році (1995/1996) єшиву було закрито через економічні труднощі.
Попри відносно короткий час, протягом якого вона діяла, їй надавали великого значення, оскільки вона була проривом і важливою віхою, що вплинула на всю систему хабадських єшив в Ізраїлі та у світі в наступні роки.
Додаткова література
- «І з Маттани — до Нахліеля»
випуск 299 сторінка 19 і далі (посилання на статтю в «Оцар га-хохма»)
Зовнішні посилання
- Мітка:Нахліель

- Мітка:Нахліель
старий
| ||||||||||||||||