Кіста де-хіюта
Кіста де-хаюта — вислів Зогару, що описує малу частку життєвості, яка залишається в тілі під час сну.
І ось слова Зогару, глава «Лех леха» (аркуш 83, а):
«Душа людини, коли (він) піднімається на своє ложе, виходить із нього і піднімається вгору. А якщо скажеш, що всі піднімаються, — не кожен бачить лице Царя, але душа піднімається, і не залишається з неї з тілом нічого, крім одного решимо кіста де-хаюта серця»
Переклад святою мовою: душа людини, коли він піднімається на своє ложе, виходить із нього і піднімається вгору. А якщо скажеш, що всі вони піднімаються, — не кожен бачить лице Царя, але душа піднімається, і не залишається з неї з тілом нічого, крім сліду міри життєвості серця.
У Талмуді[1] кіста — це міра лог.
У світах
У нічний час «брами Ган Едену зачиняються», і Малхут де-Ацилут не сходить, щоб оживляти світи БЕА внутрішнім чином, а лише зовнішньо. І суть цього шефа, що сходить зовнішньо, — це суть «і дає їжу домові своєму», що є лише кіста де-хаюта, яка сходить для існування світів.
У Рош га-Шана
У Рош га-Шана Творець судить усі світи й творіння, і в ньому визначається, чи будуть і як вони продовжувати отримувати оновлену життєвість та існувати. Оскільки попередній рік закінчився, життєвість, що сходила в ньому у світи, повертається й піднімається до свого джерела й кореня, але життєвість нового року ще не сходить. У цей час світи існують за допомогою «кіста де-хаюта». Цей стан подібний до сну, подібно до сну людини вночі, так увесь світ спить у Рош га-Шана.
Примітки
- ^ Псахім 109, а