Закон про єфат тоар
Закон про єфат тоар стосується ситуації, у якій єврейський воїн виходить на війну і знаходить жінку-неєврейку з полонених та забажає одружитися з нею. Тора дозволяє йому взяти її собі за дружину за певних умов, але роз'яснює, що йдеться про небажану ситуацію.
Порядок поводження з ешет єфат тоар
Тора велить ізраїльському воїну поводитися з ешет єфат тоар так, як докладно описано в цьому уривку. Як сказано у вірші[1]: «І побачиш серед полонених жінку, вродливу виглядом», тобто що вона буде вродлива в його очах[2]. Повеління Тори полягає в тому, щоб привести жінку до свого дому і звеліти їй поголити голову, відростити нігті й зняти із себе ошатне вбрання, яке вона принесла із собою зі свого дому. Це тому, що в народів світу був звичай, що жінки вбиралися і прикрашалися на війні з метою блуду. Крім того, їй буде дозволено оплакувати свого батька й матір місяць днів, як вона побажає.
Зміст цієї заповіді в тому, щоб створити засоби, які призведуть до того, що жінка не буде привабливою в очах воїна, щоб не дати йому спокуситися й закохатися в неї. Усе це робиться для того, щоб зменшити її зовнішню красу і зробити її менш привабливою.
Тора також забороняє продавати ешет єфат тоар після того, як воїн увійшов до неї. У вірші[3] сказано: «І буде, якщо не побажаєш її, то відпусти її на волю, а продати не продавай її за срібло». Тора також забороняє воїну використовувати її як рабиню для роботи, тобто не використовувати її як знаряддя для потреб рабства або як наложницю.
Повеління згідно з Гмарою полягає в тому, що не можна використовувати її після того, як вона вийшла за нього заміж, і не перетворювати її на служницю. Заборонено змінювати її статус із карального на статус рабства.
Зі змістів заповіді
Заповідь покликана навчити людину, як піднестися й панувати над своїми потягами. Мудреці пояснюють, що Тора дозволяє закон про єфат тоар, визнаючи силу лихого начала. Якби Тора не дозволила полонення, воїн учинив би з нею в заборонений спосіб через сили потягу. Тора звеліла поголити їй голову і відростити нігті, щоб зменшити її красу і зіпсувати її зовнішній вигляд. Усе це робиться для того, щоб у воїна не пробудилося пристрасне бажання і він утримався від одруження з нею.
Раші пояснює, що гоління і плач покликані зменшити її зовнішній вигляд і тим самим відлякати воїна та зробити її менш привабливою в його очах.
А мета повеління утримуватися від продажу жінки після того, як воїн увійшов до неї, і не дати їй стати служницею, полягає в тому, щоб зберегти її гідність.
Із законів заповіді
Що стосується законів, ешет єфат тоар може бути незайманою, не незайманою або заміжньою жінкою. Також Тора забороняє воїну брати більше ніж одну жінку з полонених, як сказано: «і забажаєш її» — а не її та її подругу.
Крім того, повеління говорять про те, що не можна взяти жінку відразу після війни, а треба дати їй час звикнути й пройти гіюр, перш ніж вступати в шлюб. Усе це для того, щоб гарантувати, що стосунки будуть за галахою, а не з метою піддати жінку поневоленню чи експлуатації.
Якщо жінка не хоче проходити гіюр, воїн зобов'язаний відпустити її через 12 місяців, а якщо після місяця плачу вона все ще не зацікавлена проходити гіюр, треба зачекати ще два місяці. Якщо жінка завагітніла від першого співжиття, дитина не буде євреєм і не вважатиметься сином воїна[4].
Внутрішній зміст речей — у хасидуті
У внутрішньому змісті речей термін «єфат тоар» стосується частини душі, яка не вбирається в тіло, а перебуває в аспекті макіфа над тілом. Назва «єфат тоар» пов'язана з причиною того, що вона походить із загальнішої частини душі, завдяки якій виникає відчуття краси. У матеріальному плані красу вимірюють не лише за одним кольором, а за поєднанням різних кольорів разом, як Тіферет, що містить Хесед і Гвуру. Кожне таке поєднання створює досконалу рівновагу внутрішньої краси, яка розкривається в зовнішній формі.
«Ешет єфат тоар», навпаки, описує частину душі, убрану в тіло. Тобто йдеться про частину душі, яка вбирається в тіло й отримує вплив від неубраної частини душі, що називається «єфат тоар». Коли «ешет єфат тоар» перебуває у стані вигнання всередині тіла і в тваринній душі, вона опиняється в ситуації, за якої якості й почуття тваринної душі панують над Б-жественною душею, що і є внутрішнім змістом слів «І побачиш серед полонених жінку, вродливу виглядом», тобто існує реальність полону, у якому Б-жественна душа скована й перебуває під владою тваринної душі.
Коли людина пробуджується і прагне звільнити й вивести Б-жественну душу з вигнання та привести її до влади над тілом, що і є змістом слів «і забажаєш її», тоді має бути й «і поголить голову свою», що виражає перехід від стану влади лихого начала в лихих якостях до стану виправлення. Коли людина пробуджується звільнити Б-жественну душу, вона змінює лихі якості в собі й приводить Б-жественну душу до влади над тілом. Ця дія вважається процесом «гоління голови», тобто усунення забрудненого вбрання тваринної душі, яким є думки, мовлення і вчинки, не спрямовані на служіння Всевишньому і такі, що суперечать волі Б-га.
Пояснення цього в тому, що тваринна душа оскверняється лихими якостями, а волосся символізує надмірне мудрування в мілі де-альма (матеріальному житті), і навіть якщо в них є певна потреба, то в заробітку й торгівлі вони мають здійснюватися відповідно до повеління Тори. Мудрування, не узгоджене з волею Всевишнього, оскверняє якості й духовні частини душі, що призводить до того, що Б-жественна душа не може панувати над тілом. Тому зміст «і поголить голову свою» є духовним процесом, у якому людина здійснює виправлення своєї душі шляхом усунення лихих якостей («забрудненого вбрання») і виходить зі стану влади тваринної душі, доки Б-жественна душа не пануватиме належною мірою[5].
Джерела для вивчення
Примітки
- ^ Дварім 21, 11.
- ^ Гл. 8 законів про царів, галаха 3.
- ^ Дварім 21, 14.
- ^ «Сефер га-хінух» заповіді 532-534.
- ^ «Дерех міцвотеха» заповідь гоління прокаженого. 104, 2.