Перейти до вмісту

Заборона тмури

Матеріал з Хабадпедії

Тмура є заповіддю в Торі не замінювати жертву іншою жертвою, а якщо хтось замінив, то святість поширюється на жертву, якою він замінив, і залишається також на початковій жертві.

Заборона тмури

Сенс цієї заповіді в тому, щоб заборонити заміну тварини, присвяченої для жертовника. І за це належить бичування, навіть якщо це було помилково.

Власникам присвяченого, коли вони присвячують тварину для жертовника, заборонено замінювати її іншою твариною, якщо людина присвятила тварину на жертву, вона не може замінити її іншою твариною. Згідно з написаним[1] «Не замінить її і не обміняє її», якщо людина сказала «це замість цього» або сформулювала це подібним чином, вона порушує заборону тмури, і за це належить бичування, навіть якщо людина зробила це помилково[2].

Коли людина замінює тварину, яку присвятила для жертовника, іншою твариною, Тора заповідає, що той, хто замінює, зобов'язаний зробити обох святими. Це заповідь-веління, як сказано: «І буде вона і заміна її святинею». Метою є забезпечити, щоб у той момент, коли людина замінює, вона освячувала також заміну так само, як початкову жертовну тварину, щоб не вивести з неї святість[3].

Людина не може змінити вид святості тварини, яку присвятила для жертовника. Наприклад, якщо присвятила тварину як мирну жертву, їй заборонено змінити її на жертву провини або на іншу жертву. Тора забороняє зміну святості між видами жертв, і той, хто здійснює таку зміну, порушує заборону, хоча в цьому випадку немає бичування, тому що йдеться не про фізичну дію[4].

Причина заборони тмури

Причина заборони тмури випливає з мети присвяченого і святого місця, щоб вселити трепет і святість у серце людей в усіх справах святості, Всевишній обрав особливо чисте місце — Храм — щоб очистити думки людей і спрямувати їх до святого служіння. Будь-яка дія, що здійснюється у святому місці, дає людині можливість прилипнути до служіння Всевишньому.

І тому заборонено змінювати стан святості чогось, як-от присвяченої тварини. Зміна статусу святості, як-от присвяченої тварини, яку замінили іншою твариною, пошкодить меті святості й негативно вплине на призначену підготовку й очищення, бо святість є не лише справою символу, а має силу й чистоту, спрямовані на те, щоб підготувати думки людини і спрямувати її до служіння Всевишньому. Щоб зберегти честь і велич святості, Всевишній заповів не змінювати й не замінювати те, що встановлено як святе.

Сенс заборони в тому, що коли тварину встановлено як святу, вона залишається такою навіки, і не можна змінювати її стан або замінювати її іншою твариною, навіть якщо це виглядатиме як технічна зміна. Якщо людина намагається змінити святий стан, це не лише не шкодить святості, а святість поширюється також на те, чим вона замінила. Тим самим заборона охороняє сталість святості й запобігає зміні її статусу.

Рамбам пояснює, що написане «І буде вона і заміна її святинею» вчить нас, що Тора бачить природу людини, що іноді вона бажає замінити те, що присвятила для жертовника, особливо якщо думає, що можна замінити «погане» на «добре». Тобто, якщо людина присвятила тварину для жертовника, а пізніше інша тварина здається їй кращою, вона може спокуситися замінити, однак Тора забороняє це. Причина в тому, що в той момент, коли людина отримує дозвіл замінити погане на добре, вона може через лихе начало замінити й добре на погане і сказати собі, що добре є поганим. І тому Тора забороняє це повністю, щоб не утворився пролом, через який людина зможе пошкодити святості жертв.

Вказівка — не залишати шліхут

Люди іноді можуть відчувати, що покладена на них роль менш гідна або піднесена, ніж інші ролі, які вони можуть виконувати, і тому можуть захотіти замінити своє святе служіння іншими заняттями, які вони сприймають як більш «піднесені». Наприклад, людина, яку просять займатися поширенням юдаїзму або вивченням Тори, може думати, що краще їй займатися вищим служінням, таким як вивчення внутрішньої частини Тори (хасидуту) або заняття іншими духовними справами. Однак Тора каже нам, що заборонено замінювати те, що нам дано робити – і неважливо, якщо в наших очах це «погано» порівняно з іншими – бо кожен шліхут, покладений на нас, святий і гідний.

Ці слова мають на меті навчити нас, що зрештою служіння, покладене на кожного з нас, є найпрекраснішим, навіть якщо єцер намагається переконати нас думати інакше. Кожна людина повинна розуміти, що шліхут, покладений на неї – чи то служіння поширення Тори, чи підтримки святого – є найпрекраснішим, і не відкидати його на підставі розрахунків «що було б краще» або «що я волів би».

Ця ідея глибше входить в особисте служіння кожного. Іноді єцер може переконати нас, що якщо ми зможемо обрати інше служіння, то зможемо досягти більшого блага або відчути себе більш «причетними» чи «піднесеними». Але урок із заповіді тмури не лише про присвячене, а й про наше особисте життя – не слід нам залишати шлях, покладений на нас, через розрахунки добра і зла, а зрозуміти, що те, що відведено нам, є частиною найбільшого шліхуту, і бітуль перед цим шліхутом є ключем до нашого успіху, і не можна замінювати шліхут людини, навіть якщо їй здається, що служіння перед нею менш «прекрасне» чи «піднесене». Людина повинна виконувати свій шліхут із повним бітулем і прийняттям ярма, з вірою, що служіння, відведене їй, є найпрекраснішим і найвідповіднішим для неї[5].

Вказівка — замінюючи замінить

Тема «тмури» стосується не лише заміни тварин у служінні жертвоприношень, а має й духовний вимір, що розуміється в тому, що іноді людина перебуває в духовному стані поза «хмарою» – тобто поза Б-жественним провидінням і спрямуванням, або поза системою, яка веде її до тшуви й виправлення.

У більшості випадків людині, що перебуває поза «хмарою» – мається на увазі, що вона ще не дотримується Тори й заповідей – важко відчути святість або увійти в духовне місце, де перебуває людина, яка дотримується Тори й заповідей. «Інший» хоче бути «сином», тобто перейти всередину духовного кола тих, хто дотримується Тори й заповідей. Цей процес називається «замінюючи замінить її», за якого те, що було «іншим», стає «сином». Тут відбувається внутрішня зміна, що становить перехід між різними духовними станами.

Наводиться, що сполучення Імені Гаває в місяці шват виражає ідею «המר ימירנו והיה הוא», ідеться по суті про людину, яка відчуває, що вона не може дотримуватися Тори повністю. Її внутрішнє пробудження приводить її до висновку, що вона повинна спробувати, навіть якщо вона побоюється, що не може одразу увійти всередину «хмари» – світу святості й реальності заповідей. Вказівка в тому, що людина повинна зробити свою частину (як вона може), а Святий, благословенний Він, допоможе їй у решті. Тобто обмежена частина людини – це діяти й докладати зусиль, а решта – повна зміна і внутрішнє перетворення – здійснюється за допомогою Святого, благословенний Він.

Оскільки в кінці сполучення Імені Гаває не з'являється кінець вірша «буде святинею», цим натякається, що остаточне завершення духовного процесу залежить від допомоги й підтримки Святого, благословенний Він. Людина може почати процес зміни, але є моральна духовна частина, яка здійснюється лише з Б-жественною допомогою[6].

Примітки

  1. ^ Ваїкра 27, 10.
  2. ^ «Сефер га-хінух» заповідь 351.
  3. ^ «Сефер га-хінух» заповідь 352.
  4. ^ «Сефер га-хінух» заповідь 356.
  5. ^ Шабат глави Бе-гар — Бехукотай 5710, «Торат Менахем» с. 77
  6. ^ «Лікутей сіхот» ч. 26 с. 90 (лашон га-кодеш с. 105).

Повідомити про помилку на цій сторінці