Перейти до вмісту

Заборона приносити в жертву тварину з вадою

Матеріал з Хабадпедії

Заборона приносити в жертву Всевишньому тварину з вадою роз'яснюється в написаному в Торі: «Не приноси в жертву Г-споду Б-гу твоєму бика або ягняти, у якого буде вада...» (Дварім 17, 1). Заборона охоплює як постійну ваду, так і тимчасову ваду у тварини, і навіть якщо йдеться про тимчасову ваду, перешкода до жертвопринесення існує. Мета в тому, щоб не приносити перед Всевишнім жертву, позбавлену цілісності.

Із законів заповіді

Закони в галахі докладно описують різницю між постійною вадою і тимчасовою вадою. Постійна вада, тобто вада, що залишається назавжди, зобов'язує викупити тварину, і існує заповідь-повеління викупити її. На відміну від цього, тварину з тимчасовою вадою, тобто з минущою вадою, яка не є постійною, не можна принести в жертву і не можна викупити, і треба зачекати, поки тварина одужає або остаточно отримає ваду.

У трактаті «Бехорот»[1] обговорюється тема тимчасових вад, таких як волога парша, неєгипетський лишай і вода, що стікає з ока, які є прикладами тимчасових вад, що не впливають на жертвопринесення тварини, якщо тільки вони не перетворюються на постійні вади.

Заповідь діє під час існування Храму, коли принесення жертв можливе. У той період будь-яка тварина з вадою, чи належить вона когенам, чи ізраїльтянам, не може бути принесена в жертву перед Всевишнім, оскільки жертва має бути без пороку, цілою і гідною. Вада, постійна вона чи тимчасова, порушує цілісність жертви, і тому слід уникати приносити таку жертву.

У жертвопринесеннях шхіта має здійснюватися за галахою, і якщо вона здійснена не за законом – то й тоді жертва не може бути прийнята. Слід звернути увагу, що сама шхіта, як і принесення жертви, має бути кошерною і правильною, і ці деталі протиставлені також забороні приносити в жертву тварин із вадами, оскільки вада може завадити як кошерності жертви, так і правильності жертвопринесення[2].

Зі змістів заповіді

Причина заборони приносити в жертву Всевишньому тварин із вадами криється в принципі пошани і величі Храму, у якому відбувається процес виправлення і духовної цілісності. Коли ми приносимо жертву до Храму, місця, де розкриваються Б-жественне світло і святість, велике значення має те, щоб жертва була цілою і чистою від усякої нестачі. Пошана місця вимагає, щоб усе, що входить до нього, було гідним і містило в собі найвищу духовну сходинку. Жертва з вадою негідна входити до Храму, бо вона завдає шкоди цілісності місця і його пошані.

Крім цього, внутрішній сенс жертви стосується пробудження думок серця людей щодо Всевишнього. Як роз'яснюється, на людину впливає сила її дій, і жертва без вади пробуджує думку про цілісність і духовний ідеал. Жертва має бути цілою, бо її духовний вплив на того, хто приносить, і на тих, хто від неї страждає, буде сильнішим, коли жертва випромінює цілісність. Жертва з вадою, будучи ущербною, не може найкращим чином пробуджувати серця, оскільки людина схильна тягнутися за цілим і гідним, а не за ущербною річчю[3].

У хасидуті

Вада й нестача в душі людини

Внутрішнє розуміння заборони приносити в жертву Всевишньому тварину з вадою криється в глибокому зв'язку між тілом людини, її душею і святістю, що міститься в жертвопринесеннях. У хасидуті всі душі Ізраїлю сприймаються як одне тіло душі Адама га-Рішон. Кожен з Ізраїлю подібний до окремого органа у всезагальному тілі душі Адама га-Рішон, як сказано в «Сефер га-гілгулім» (гл. 1, 2). Згідно з цим розумінням, кожен орган у тілі, навіть якщо він здається окремим, є невід'ємною частиною і поєднаний з усіма іншими органами. Цей принцип випливає з душевного і духовного взаємовключення між усіма органами тіла і між усіма душами Ізраїлю.

Глибока основа тут у тому, що людина вважається «Адам адаме ле-ельйон» – тобто вона містить у собі вищу суть, що виходить зі сходинки «Вищий Адам». Душі Ізраїлю, як передано в хасидуті, по суті є однією кількістю цілого тіла, що охоплює всі органи душі Адама га-Рішон. Кожна душа належить до певного органа в цьому всезагальному тілі. І точно так само, як наше тіло відчуває біль кожного органа – навіть коли є удар по пальцю або поранення нігтя – так і кожен душевний орган відчуває вади чи нестачі в інших душах, оскільки кожна душа включена в сукупність душ Ізраїлю.

Згідно з цією ідеєю, кожна людина в Ізраїлі зобов'язана любити свого ближнього і ставитися до нього як до невід'ємної частини себе. Якщо людина ненавидить ближнього або відштовхує його у своєму серці, вона по суті відокремлює частини своєї душі й видаляє з них частину іншого. Цей вчинок спричиняє ваду в душі тієї людини, бо він завдає шкоди духовному взаємовключенню між усіма частинами душі, і це створює внутрішню нестачу. Такий стан виражає відсутність цілісності в її душі, і тим самим вона стає власником вади не лише на матеріальному рівні, а й на духовному і душевному рівні.

Зв'язок із забороною приносити в жертву тварин із вадами

Принесення Всевишньому жертви з вадою виражає той самий духовний принцип – коли приноситься жертва з вадою, вона не може бути принесена перед Всевишнім цілим і гідним чином, оскільки вона не без пороку. Жертва без пороку представляє цілісність і взаємовключення всіх 248 органів тіла душі Ізраїлю, подібно до цілісності тіла людини, у якому кожен орган цілий. Коли приноситься ущербна жертва або жертва з вадою, вона не представляє Б-жественну цілісність, і її не можна принести перед Всевишнім, оскільки в ній немає абсолютного й повного Б-жественного взаємовключення.

Точно так само, як у жертві без пороку є поєднання і сполучення всіх Б-жественних сил, що в душі того, хто приносить, і у всесвіті, так і в духовному житті людини взаємовключення любові й цілісності в душі і є тим, що робить її гідною стояти перед Всевишнім. Усяка вада в душі, усякий поділ між людиною та її ближнім завдає шкоди цьому приношенню і заважає людині бути цілою і духовно виправленою.

Тому заборона приносити в жертву Всевишньому тварин із вадами є не лише матеріальною галахою, а духовним процесом, що вимагає внутрішньої і душевної цілісності людини і жертви, яку вона приносить. Досконала жертва є суттю поєднання і єдності між усіма душами, і тому слід уникати принесення жертви з вадою, яка виражає нестачу і ваду в душі та в особистій цілісності[4].

Примітки

  1. ^ 7б.
  2. ^ «Сефер га-хінух» заповідь 494.
  3. ^ «Сефер га-хінух» заповідь 277 і заповідь 286.
  4. ^ «Дерех міцвотеха» заповідь агават Ісраель гл. 1.

Повідомити про помилку на цій сторінці