Перейти до вмісту

Аспакларія

Матеріал з Хабадпедії

Аспакларія — це прозоре скло, яке іноді шліфують як лінзу для підзорної труби (або як збільшувальне скло), а іноді використовують як дзеркало. Обидва види аспакларії наводяться (у Гемарі, у рішонім, в ахронім і в хасидуті) як притча про два способи осягнення Б-жественності.

У Мішні

Поняття «аспакларія» вперше наводиться в Мішні[1] щодо законів чистоти й нечистоти: «Аспакларія — чиста. А блюдо, яке зробили аспакларією, — нечисте». Тобто кришка миски (= тамхуй), зроблена з прозорого скла, чиста, а сама миска, якщо її зробили зі скла, — нечиста.

У Гемарі

Гемара запитує[2], як може бути, що Єшаягу бачив Всевишнього (адже він сказав «і побачив я Г-спода[3]»), а про Моше-рабейну сказано «бо не побачить Мене людина і залишиться жива[4]», — хіба можливо, щоб Єшаягу був більшим за Моше? І відповідає, що Єшаягу бачив у несвітній аспакларії, а Моше — у світній аспакларії.

Тобто Гемара каже, що є два види скла, і вони — притча про відмінність між Моше-рабейну та іншими пророками. Слова Гемари зрозуміли одним чином у дослідницькій літературі та іншим — у вченні хасидуту:

У дослідницькій літературі

У дослідницькій літературі два види скла — це скло прозоре і чисте на противагу непрозорому і брудному. Рамбам і Рамбан[5] пояснюють відмінність між Моше та іншими пророками тим, що пророцтво залежить від досконалості розуму і якостей. Що більше пророк очищує свої якості й свій розум, то чистішою стає «аспакларія», крізь яку він бачить, і то вищими є його осягнення Б-жественності, але лише Моше, учитель усіх пророків, удостоївся досконало очистити весь свій розум і всі свої якості. Тому лише Моше бачив Б-жественність досконало, цілком ясно і чисто. А інші пророки бачили Всевишнього немовби крізь дещо «брудне» скло, тобто бачили не досконало, як Моше.

У хасидуті

Але в хасидуті два види скла — це лінза і дзеркало. Алтер Ребе пише[6], що є два види дзеркал: прозоре скло, відшліфоване як лінза (за допомогою якої можна бачити здалеку), і дзеркало (тобто таке, де на склі є заслін і покриття, але покриття це не товсте і не приховує, а є чимось тонким і слабким, а саме — відомим срібним покриттям). Перше — це світна аспакларія, а друге — несвітна, у якій не бачать сутності видимої речі та її самості, а лише сам тільки образ. Однак, з одного боку, у несвітній аспакларії є перевага: людина може побачити саму себе, а також побачити те, що позаду неї.

Світна аспакларія

Вона — притча про Тору і заповіді, які є «одягом», за допомогою якого душа може насолоджуватися в Ган Едені світлом Ейн Соф, що розкривається в ньому.

Несвітна аспакларія

Несвітна аспакларія — це притча про Кріат Шма і молитву: тваринна душа — це «тонке покриття»[7], яке покриває і приховує, але не затьмарює повністю, — і навпаки: через перетворення тваринної душі зі зла на добро в Б-жественній душі додається світло, що світить більше, ніж раніше, до її сходження в тіло. І як сказано в Зоарі[8], що через підкорення зла добру перебуває найвища святість Всевишнього[9] і світить не за порядком сходження. Тобто Тора і заповіді притягують Б-жественність із кореня еманованих — Аріх Анпіна, а тшува і молитва притягують із нижнього аспекту Того, Хто еманує, — Атік Йоміна.

Світна аспакларія — це служіння, головне в якому — розкриття згори, а в несвітній аспакларії головне — служіння людини знизу вгору, служіння тшуви[10] і молитви.

Час Храму і час вигнання

Відмінність між служінням за часів Храму (світна аспакларія) і служінням вигнання (несвітна) подібна до відмінності між Торою і заповідями та молитвою і тшувою[11]: служіння часу вигнання і другого дня свята в діаспорі — це служіння баалей тшува, яке, з одного боку, вище за служіння праведників, бо саме через нього досягають «покажи мені вигляд твій[12]», і подібне до переваги хайот і офаним (ангелів Єціри та Асії) над срафім (ангелами Брії): саме тому, що вони не осягають свого джерела і кореня, вони — у великому шумі[13]. Тобто офаним подібні до сільського жителя, який побачив царя, і шум — це їхня пристрасть і бажання в клот га-нефеш. А срафім перебувають в аспекті бітуля, і вони подібні до жителя великого міста, який побачив царя, як у притчі, — в очах якого велич царя не така вже й нова, але він насолоджується і втішається сяйвом дорогоцінної пишноти його величі.

Святий, благословенний Він, як дзеркало

В останню ніч свого життя Алтер Ребе побачив, що його онук Ребе Цемах Цедек, який виріс у нього як син, засмучений становищем, і, побачивши його в такому стані, сказав йому, що має прийняте від своїх учителів, що про Святого, благословенний Він, сказано «як вигляд людини на ньому згори», оскільки Святий, благословенний Він, подібний до «дзеркала»: як людина показує себе перед дзеркалом, таким і є образ, що відбивається до неї назад, — так і у стосунках між Святим, благословенний Він, і людиною внизу: коли людина тримається лінії суворостей, так само являється їй і Святий, благословенний Він, а коли вона показує себе в лінії радості та відкритості серця, Святий, благословенний Він, відповідає їй і являє їй обличчя радісне і усміхнене[14].

Додаткова література

Примітки

  1. ^ «Келім», розділ 30, мішна 2.
  2. ^ У «Євамот», 49б.
  3. ^ Єшаягу 6, 1.
  4. ^ Шмот 33, 20.
  5. ^ Рамбам у своєму коментарі до Мішни, у «Шмона праким», розділ 7, і Рамбан у своєму коментарі до Берешит 18, 1 — подібним чином.
  6. ^ «Тора ор», Мікец, маамар, що починається словами «Тану рабанан: міцват нер Ханука» тощо, 33а.
  7. ^ Тонке — адже вона з кліпат нога, а не з трьох цілком нечистих кліпот.
  8. ^ «Трума», 128б.
  9. ^ Коли підкоряється «ситра ахра», підноситься слава Святого, благословенний Він, в усіх світах більше, ніж від будь-якого іншого вихваляння, і це піднесення — понад усе.
  10. ^ Бо через плач і пробудження милосердя щодо своїх гріхів (як написано наприкінці маамару, що починається словами «Гар'іні ет мар'аїх», у друшім на «Шир га-шірім» у «Тора ор») він прийде до аспекту «всім єством твоїм», і буде притягнута вся життєвість зі світла Ейн Соф, благословенний Він, Совев коль алмін, щоб Б-жественність Його, благословенного, розкривалася весь рік — «Лікутей Тора», Ніцавім, 47в.
  11. ^ «Лікутей Тора», друшім до Шміні Ацерет, 92б.
  12. ^ Шир га-шірім 2, 14.
  13. ^ «Лікутей Тора», Шлах, 47а, і в багатьох місцях.
  14. ^ Лист Ребе Цемах Цедека, згаданий на фарбрейнгені в Шабат тижневої глави «Шмот» 5719.

Повідомити про помилку на цій сторінці