Незіфа
Незіфа — покарання, легше, ніж відлучення, сенс якого — віддалення від людини, яка отримала незіфу, покарання, що приходить як визнання негідного вчинку або хибної думки. Значення незіфи — осуд[1].
Існує три види незіфи: у Мішні[2] постановлено, що «немає відлучення менш ніж на тридцять днів і немає незіфи менш ніж на сім днів». У трактаті Моед катан[3] наводиться ця мішна, але Гемара доводить, що незіфа насі суворіша й вимагає віддалення на тридцять днів. На відміну від цього, незіфа за часів мудреців, благословенна їхня пам'ять, легша й вимагала віддалення лише на один день.
Роз'яснення Ребе
Ребе[4] пояснює, що є три види віддалень, що накладаються на людину:
- Херем, який, як відомо, не згадують цією назвою, а називають рамах, і звідси його велика суворість, але попри це в трактаті Санедрін[5] сказано «Ти скрушений у цьому світі й не скрушений у світі прийдешньому», і це легше, ніж карет.
- Відлучення менш суворе, ніж херем, але все ж людина має бути віддалена від людей.
- Незіфа навіть не вимагає віддалення.
Згідно з цим, Ребе ставить запитання, що в трактаті Санедрін[6] згадується вислів рабі Негорая про того, хто не займається Торою — «що слово Г-споднє зневажив він, знищена буде, знищена» — найтяжче покарання, а на відміну від цього в Авот, глава 6, мішна 2 наводиться визначення рабі Єгошуа бен Леві «називається відкинутим», і важко: чому він не згадав тяжчого покарання — «знищена буде, знищена».
Ребе пояснює, що ці два вислови відрізняються один від одного. Тоді як у Санедрін Гемара говорить про того, хто нехтує Торою і взагалі не вчиться, Мішна в Авот говорить про того, хто не «займається Торою», маючи на увазі «заняття», яке Гемара Бава меція[7] визначає як того, хто веде торгівлю, щоб заробити додаткову частку, і хто не займається тим, щоб увести Тору у справи світу й дати їй владу над світом, той не «займається» Торою, і тому називається відкинутим, а не суворе покарання «знищена буде, знищена». І тому сказано про нього «Горе людям від образи Тори», адже йому самому добре, щасливий він у цьому світі й у світі прийдешньому, хоча тут є образа Тори, горе тому, хто вчить Тору і не визнає її величезної сили підкорити світ.
Цим розуміють його покарання — незіфа. У трактаті Моед катан[8] згадується це покарання щодо якогось мудреця, який не зрозумів суворості певного закону, і тому прийняв на себе незіфу. Так і цей, хто не визнає величезної сили Тори підкорити світ.