Луїс Брандейс
Пан Луїс Дембіц Брандейс (англійською: Louis Dembitz Brandeis; 15 хешвана 5617 (13 листопада 1856) — 14 тішрея 5702 (5 жовтня 1941)) — американський єврейський суддя, один із керівників організації «Сіоністи Америки» і перший єврей, який служив суддею Верховного суду США.
Допоміг виїзду Ребе Раяца з Росії та в інших справах, пов'язаних із рухом Хабад.
Біографія
Народився 15 хешвана 5617 (13 листопада 1856) у Луїсвіллі, Кентуккі, в родині Адольфа Брандейса і Фредеріки Дембіц, нащадків заможних єврейських родин із міста Праги, наймолодшим із чотирьох дітей.
У його дитячі роки його батько потрапив у фінансові труднощі й жив певний час у Європі, і в цей період він навчався в Дрездені в Німеччині.
Його дядько, пан Луїс-Нафталі Дембіц, справив на нього великий вплив, що виявилося, серед іншого, у тому, що він називав себе «Дембіц» і змінив своє середнє ім'я (Давид) на Дембіц; під впливом дядька, який був адвокатом, він звернувся до вивчення права і навіть здобув єврейську освіту.
Будучи студентом Гарвардського університету, він вирізнявся своїми здібностями і відмінним навчанням і досяг середнього бала 97 — бала, безпрецедентного в історії юридичного факультету цього університету, і закінчив навчання на ступінь у віці всього 20 років, на рік молодшим за прийнятий вік.
Одразу після закінчення навчання він розпочав юридичну кар'єру, спершу як успішний адвокат у Луїсвіллі, а потім у Бостоні.
У віці 34 років одружився зі своєю троюрідною сестрою Еліс Голдмарк.
Протягом своєї кар'єри він виділився як захисник споживачів і робітничих організацій, значною мірою вплинув на відкриття ринку страхування життя і служив арбітром під час страйків. У багатьох важливих справах працював на добровільних засадах.
5674 року (1913/1914) Брандейса було призначено головою Сіоністського виконавчого комітету в Сполучених Штатах[1], і його близька дружба з президентом Вільсоном вплинула на підтримку Сполученими Штатами Декларації Бальфура.
5676 року (1915/1916) президент Вільсон оголосив про намір призначити його суддею Верховного суду, і він став першим євреєм, який служив у Верховному суді.
Вийшов на пенсію у віці 83 років 5699 року (1938/1939), і трохи більш ніж через два роки помер 14 тішрея 5702 (5 жовтня 1941).
Його вплив на американське і світове право відчутний донині, а його слова цитуються в багатьох судових рішеннях у західному світі.
Його пам'ять увічнено в багатьох місцях по всьому світу, серед них вулиці в багатьох містах по всій країні, названі його іменем, кібуц Ейн-га-Шофет, квартал у Хадері, ліс Брандейса між Кір'ят-Атою і Кір'ят-Бяліком, школи в кількох містах Держави Ізраїль, Університет Брандейса в Массачусетсі та різні інші установи в США тощо.
Зв'язки з хасидами Хабаду
Після звільнення Ребе Раяца з ув'язнення він оселився в Малахівці, і протягом півтора місяця хасиди Хабаду вели кампанію дипломатичного тиску, щоб домогтися дозволу на виїзд Ребе, його родини та його майна з Радянського Союзу.
Серед керівників діяльності в цій справі був адвокат пан Ашер Рабінович, якому вдалося переконати пана Брандейса приєднатися до зусиль із порятунку.
Брандейс, зі свого боку, звернувся до високопоставлених осіб в уряді, таких як сенатори Вагнер і Вільям Бора, і зрештою також до президента США пана Келвіна Куліджа[2].
Під час першого візиту Ребе Раяца до США 5690 року (1929/1930) він удостоївся особистої зустрічі з Ребе. Під час зустрічі Ребе Раяц вплинув на нього, щоб він узявся очолити діяльність із порятунку євреїв у Росії[3].
Після зустрічі, що глибоко вплинула на суддю, саме він влаштував зустріч Ребе з тодішнім президентом Сполучених Штатів паном Гербертом Гувером.
Під час Другої світової війни Ребе Раяц перебував в облозі у Варшаві, що зазнавала бомбардувань, і цього разу суддя Брандейс задіяв свої зв'язки, звернувся до радника президента Рузвельта пана Бенджаміна Когена, а також до керівника поштового відомства, і всі разом вони чинили тиск на державного секретаря Кордела Галла, щоб той допоміг у визволенні Ребе, і зрештою зусилля принесли плоди[4].
Коли Ребе прибув до США, він надіслав листа подяки головному судді панові Луїсу Брандейсу: «Цим я висловлюю — від свого імені та від імені всіх членів моєї родини — мою подяку і благословення його високоповажній милості за все добро і милість, які він зробив мені своєю доброю рекомендацією і своїми стараннями вивести нас за допомогою Б-га, благословенний Він, із тісноти на простір»[5].
Примітки
- ^ Це після того, як у попередні роки він висловлював політичні погляди, що не підтримували сіонізм; з роками його підхід змінився, зокрема завдяки його близькому другу Якобу де Гаасу.
- ^ «Врятувати Ребе», у виданні івритом, с. 40. Шнеур Бергер, Білий дім заради виїзду Ребе Раяца з Радянської Росії
- ^ Аврагам Райніц, Поїздка тмімім слідами Ребе Раяца і Ребе Мелех га-Мошіаха
- ^ «Ба-кегіла» про диво порятунку Ребе Раяца (хай перебуває душа його в раю).
- ^ 23 адара II 5700 (2 квітня 1940), частина 12, лист 4364*. Історія Хабаду в Польщі, Литві та Латвії, порятунок Ребе Раяца і його домашніх.