Заборона служіння когена з тілесною вадою та його входу до Гейхалу
Стаття в розробці
| ||
| Стаття в розробці | |
Заборона служіння когена з вадою та його входу до Гейхала — це заповіді, що стосуються заборони служіння когена з вадою, наочно показують особливу святість, притаманну когенам у їхньому служінні вХрамі, з наголосом на духовних і фізичних вимогах до них. Усякому когену з вадою, чи то постійною вадою, чи тимчасовою, заборонено займатися храмовим служінням, як сказано в Торі: «Ніхто з потомства твого в усіх поколіннях, у кого буде вада, не повинен підходити, щоб приносити хліб своєму Б-гу» (Ваїкра 21, 17).
Заповідь 275 — заборона служіння когена з вадою (постійна вада)
Перша заборона перед нами — заборона когену з постійною вадою займатися храмовим служінням. Ідеться про абсолютну фізичну ваду, наприклад про коросту чи лишай, які не дозволяють когену приносити жертви або входити до Гейхала і служити в Храмі. Вада вважається зовнішнім дефектом, що показує відсутність фізичної досконалості когена, і тому йому заборонено брати участь у храмовому служінні. Як написано в Торі: «Ніхто з потомства твого в усіх поколіннях, у кого буде вада, не повинен підходити, щоб приносити хліб своєму Б-гу» (Ваїкра 21, 17). Глибоке розуміння, що стоїть за цією забороною, полягає в тому, що для того, щоб бути посланцем Б-га в Храмі, людина має бути досконалою як зовні, так і всередині. Тілесний дефект людини з вадою може ускладнити прийняття її служіння в очах народу і зрештою зашкодити духовній меті служіння — спокуті.
Заповідь 276 — заборона служіння когена з тимчасовою вадою
Друга заповідь стосується тимчасової вади, яка є розширенням постійної вади. Навіть якщо йдеться про тимчасову ваду, тобто ваду, яка не постійна або не завжди помітна, когену з тимчасовою вадою заборонено служити в Храмі, як роз'яснюється в Торі: «Ніхто з потомства Агарона-когена, у кого є вада, не повинен підходити» (Ваїкра 21, 21). На ділі ця заборона не дозволяє когену входити до Храму і служити в Храмі не лише через постійну ваду, а й якщо в нього є тимчасова вада, щоб не виникла помилкова думка, що коген із тимчасовою вадою може займатися храмовим служінням. Ідея, що стоїть за цією заповіддю, — щоб людина не подумала, що з легкою вадою можна служити в Храмі, і звідси побоювання, чи не виникне послаблення суворості щодо придатності когенів.
Заповідь 277 — щоб коген із тимчасовою вадою не служив умисно
Третя заповідь — заповідь про покарання бичуванням когена, який служить у Храмі з тимчасовою вадою умисно. Тобто, якщо коген із тимчасовою вадою служив у Храмі свідомо, його піддають бичуванню. Гемара в трактаті Кідушин (66б) установлює, що коген, який служив із тимчасовою вадою умисно, підлягає бичуванню. Це важлива постанова, бо слід покарати когена, який увійшов до Храму, знаючи, що в нього тимчасова вада, щоб берегти святість Храму й не дозволити жодній ваді, навіть якщо вона не постійна, зашкодити храмовому служінню.
У хасидуті
Заборона когену з вадою входити до Гейхала й до жертовника випливає з духовних причин, пов'язаних зі святістю місця й із розкриттям Б-жественності в ньому. Гейхал і жертовник — місця, де святість Всевишнього розкривається явно й на високому щаблі, і тому слід остерігатися вносити туди щось, у чому є дефект чи нестача, навіть якщо дефект лише зовнішній.
Когени у своїй ролі в Мішкані та в Храмі мали поставати перед Всевишнім у духовній і фізичній досконалості, бо вони займаються високими святинями. У Гейхалі, де слава Всевишнього розкривалася всім, було розкриття Б-жественності, доступне фізичному оку, і це зовнішня святість, видима всім, як описано в Писанні: «І з'явилася слава Г-спода всьому народові» (Ваїкра 9, 23), і «І вийшов вогонь від Г-спода» (Ваїкра 9, 24). Заборона когену з вадою входити до Гейхала чи до жертовника пов'язана з тим, щоб він не зашкодив зовнішньому бокові святості й розкриттю Б-жественності в цьому місці. Коген із вадою, навіть якщо його внутрішня суть досконала й свята, може являти зовнішній дефект і тим самим створювати ризик зашкодити і Б-жественному розкриттю в цьому місці.
Можливий гріх у такому разі — пошкодження зовнішнього боку Б-жественного розкриття, бо всяке Б-жественне розкриття, як те, що на жертовнику й у Гейхалі, є також і в зовнішньому його боці. Мета — зберегти досконалість Б-жественного розкриття й запобігти всякому дефекту, не дай Б-г, у зв'язку з Б-жественним світлом, що проявляється там. Тому коген із вадою не може входити туди, щоб не зашкодити розкриттю Б-жественності, що відбувається зовнішнім чином.
Натомість споживання хлібів показних і найсвятіших жертв когеном із вадою дозволене, оскільки це залежить від внутрішньої суті людини. Тут коген виражає свою внутрішню досконалість, і саме вона дозволяє йому їсти святині. Споживання святинь натякає на споживання вищого Всевишнього, що триває й пов'язане з внутрішньою духовністю людини, а не із зовнішнім боком, де потрібна тілесна придатність. Зовнішній дефект не впливає на споживання, бо коген діє із внутрішньої досконалості.
Ця відмінність між Гейхалом і жертовником та споживанням когенів полягає в тому, що жертовник і Гейхал перебувають на зовнішньому рівні, де може виникнути живлення зовнішніх сил (як ситра ахра), і тому потрібна зовнішня досконалість, щоб уникнути пошкодження. Натомість споживання — у внутрішній сфері, де немає побоювання зовнішнього дефекту, і внутрішні сили когена можуть вести святість.