Ахав бен Омрі
Ахав був сьомим царем Царства Ізраїль, сином царя Омрі. За його днів царство Ізраїлю дуже піднеслося, так що він став одним із трьох царів, які «панували над світом»[1].
Вважається одним із найгрішніших царів, який установив ідолопоклонство по всьому Царству Ізраїль.
Образ Ахава
Мудреці розповідають, що Ахав установив ідола на кожній борозні в Землі Ізраїлю і поклонявся йому, і написав на воротах столиці Шомрона «Ахав зрікається Б-га Ізраїлю». За його часів було також заново відбудовано місто Єрихон Хіелем Бейт га-Елі, попри прокляття, яке наклав Єгошуа бін Нун на того, хто відбудує його, після того як його було завойовано на початку завоювання Країни.
Ахав узяв за дружину Ізевель, дочку Етбаала, сидонську царівну, яка просувала будівництво ідолопоклонства в Землі Ізраїлю і переслідувала пророків Всевишнього.
Його численні гріхи навели на Царство Ізраїль тяжку посуху, що тривала три роки, і наприкінці її Святий, благословенний Він, послав до нього пророка Еліягу, щоб той дорікнув йому за його гріхи, а потім той зібрав увесь народ на горі Кармель, щоб дорікнути народові, щоб вони перестали служити Баалові й служили лише Всевишньому.
Попри свої численні гріхи, Ахав шанував тих, хто вивчає Тору[2]. Коли цар Араму зажадав від нього віддати йому сувій Тори, Ахав рішуче відмовився, із самопожертвою[3]. Завдяки цьому вчинкові удостоївся царювати 22 роки, бо шанував Тору, яку було дано двадцятьма двома літерами[4].
Виноградник Навота
Ахав зажадав виноградника Навота-ізреелітянина, що був близько до його палацу, але Навот не погодився продати йому виноградник. Ізевель почула про відмову Навота й звела на нього наклеп, що він прокляв Всевишнього і царя. Після суду, проведеного над ним, Навота було страчено, а його виноградник конфісковано на користь царя.
Після вбивства Навота пророк Еліягу дорікнув йому суворими словами і сказав йому «Убив ти і ще успадковуєш». Еліягу сповістив Ахаву, що він і його дружина помруть, а його царський дім буде зруйновано через убивство Навота й ідолопоклонство, яким він наповнив країну.
Почувши пророцтво, Ахав почав постити й чинити тшуву за свої діяння, і внаслідок цього руйнування його царського дому було відкладено на його сина. Пророцтво про його смерть справдилося, коли його було вбито в битві проти Араму в Рамот-Гіладі. За днів царювання його сина Єгорама повстав проти нього Єгу бен Німші й убив увесь дім Ахава, і так пророцтво Еліягу справдилося повністю.
Після його смерті сини Ізраїлю влаштували великий плач, бо після того, як його було поранено в бою, він продовжував стояти у своїй колісниці, щоб не спричинити втечі синів Ізраїлю під час битви[5].
Про покоління Ахава сказано, що, хоча вони були ідолопоклонниками, вони перемагали в битвах, бо серед них не було донощиків і вони були в єдності[6]. Його поразка від Араму сталася тому, що він не спробував здолати Арам, коли той був побитий і зранений, а переслідував його, щоб показати йому, що прагне миру, і уклав із ним союз. Після цього Арам посилився, і звідси прийшли всі біди, аж до смерті Ахава[7]
У вченні хасидизму
За днів Ахава служили Баалові й Ашері, які є сонцем і місяцем, бо сонце — у категорії чоловічого начала, а місяць — у категорії жіночого начала, і таким шляхом приходить достаток у світ. Це ідолопоклонство було у вигляді «Елока де-елокая», тобто вони вірили у Святого, благословенний Він, але помилялися, думаючи, що достаток від Нього проходить через ідолопоклонство, і оскільки вони прагнули матеріального впливу, служили сонцю й місяцю[8].
У майбутньому світі
Мудреці включають Ахава до списку трьох царів, які не мають уділу у світі прийдешньому[9]. Однак в Єрушалмі наведено[10], що, попри сказане, що він не має уділу у світі прийдешньому, після того як минуло багато років після його смерті, над ним було здійснено міру суду і його тіло було спалено, і в поєднанні із заслугою Країни він теж воскресне. Ребе пояснює[11], що немає розбіжності між Бавлі та Єрушалмі, а намір Бавлі — тіло Ахава, а в Єрушалмі йдеться про його душу, яка постане в іншому тілі.
Примітки
- ^ Мегіла 11, а. «Естер раба», гл. 1.
- ^ Санедрін 103, б.
- ^ Сіха Шабату глави «Бемідбар» 5730.
- ^ Там 102, б.
- ^ Моед катан 28, б.
- ^ «Ваїкра раба», гл. 26, 2.
- ^ «Лікутей сіхот», частина 21, с. 406; сіха 13 тамуза 5729 (29 червня 1969); Шабат глави «Матот-Масей» 5729.
- ^ «Ор га-Тора», Бемідбар 1, с. 110 і далі.
- ^ Сангедрін, 90а.
- ^ Кілаїм, гл. 9, закон 3.
- ^ «Ігрот кодеш», т. 1, лист 85, примітка 5.