Приховані сфірот і сфірот без кінця
Десять прихованих сфірот і безмежні сфірот — це два види сфірот у світлі Ейн Соф до цімцуму, перший з яких розкриває саме світло Ейн Соф, а другий розкриває силу межі в ньому[1].
Ступені за ступенями у світлі Ейн Соф до цімцуму
Загалом
Хоча світло Ейн Соф до цімцуму включене в Його Сутність, у ньому є два загальні ступені: 1. яким воно є лише як «здатність» світити (тобто воно не є сущим, а справді включене в Ацмут), і 2. яким воно є справді як «світло», що приходить у поширенні й розкритті (але слід пам'ятати, що йдеться про світло Ейн Соф до цімцуму. Тобто і це «поширення» включене в Його Сутність, не виходить зі свого джерела і не є, не дай Б-г, відокремленим).
У подробицях
У другому аспекті (світло в поширенні й розкритті) є три окремі ступені: 1. суть світла, 2. розкриття світла для самого себе, 3. розкриття світла, що стосується світів.
Сфірот у світлі Ейн Соф до цімцуму
Сфірот у світлі Ейн Соф до цімцуму — це тема, додаткова до трьох ступенів у ньому, і є два їхні види:
Десять сфірот
Хоча й вони гранично прості (адже і вони «до цімцуму» і включені в Ацмут), разом із тим у них є певне визначення (тобто «Хохма» в них не є «Біною» і так далі). Ці десять сфірот і називаються «десятьма прихованими сфірот» — і вони походять з боку аспекту межі у світлі Ейн Соф.
Ці «сфірот» складаються з двох протилежностей: з одного боку, у них є визначення, але з другого боку, вони приховані у світлі до цімцуму. Тобто це «визначення» абстраговане від визначення десяти сфірот після цімцуму. Вони незрівнянно вищі за них — і є лише «здатністю» до сфірот, аж до того, що стосовно сфірот після цімцуму вони взагалі не називаються сфірот.
Безмежні сфірот
Ці «сфірот» — у граничній простоті цілковито — і походять із причини розкриття світла Ейн Соф. Вони взагалі не в аспекті визначення, і безмежність у них не лише в кількості (що їх безмежна множина), а й у якості. Тобто кожна сфіра сама по собі проста граничною простотою, і оскільки вони взагалі не в аспекті визначення, у них само собою немає жодної схожості зі сфірот після цімцуму (уся суть яких — визначення та обмеження).
Їхня причина та аспекти, що походять від них
Їхня причина
Причина безмежних сфірот — саме світло. Тобто їхня суть — розкривати його. І звідси зрозуміло, чому вони гранично прості: оскільки їхня суть — розкривати світло, яке гранично просте, виходить, що вся їхня суть — розкривати простоту в ньому.
Натомість причина прихованих сфірот — аспект межі у світлі Ейн Соф. Тобто, оскільки світло Ейн Соф містить у собі усі досконалості, необхідно сказати, що воно містить у собі й силу межі (світло межі), і ця сила розкривається в аспекті межі — саме як десять сфірот (десять, а не дев'ять, десять, а не одинадцять).
Аспекти, що походять від них
Від безмежних сфірот після цімцуму походить світло Совев коль алмін, а від десяти прихованих сфірот походить наповнювальне світло — розкриті сфірот.
І причина цього: оскільки сама суть безмежних сфірот — бути абстрагованими від визначення сфірот, тому й у того, що походить від них після цімцуму, немає жодного визначення і форми, але воно — «макіф» і оточує світи рівномірно[2].
Але десять прихованих сфірот, оскільки й до цімцуму вони належать до «визначення» (а те, що вони «прості», — лише тому, що вони включені у своє джерело, але не з боку суті їхнього власного змісту), то й те, що походить від них після цімцуму, також є аспектом «визначення» — десять розкритих сфірот[3].
Приклад у душі людини
Оскільки людина «складна» (а не «проста»), нам потрібні два приклади, щоб пояснити тему безмежних сфірот: один приклад, щоб пояснити їхню множинність, і другий приклад, щоб пояснити їхню простоту.
Приклад множинності до безмежності
Ми бачимо, що в силі розуму є три загальні ступені: 1. яким він є як окрема наука (як-от медицина чи астрономія тощо), 2. яким він є абстрагованим від окремої науки (і тому він — загальне джерело для осягнення всіх видів наук), але все ж він в обмеженні (тобто він не здатен зрозуміти глибокі речі), 3. сутнісна первинна сила розуму, насаджена й укорінена в суті душі, — з якої може бути розкриття осягнень справді до безмежності.
І оскільки розкриття від першого аспекту — лише в окремій науці, розкриття від другого аспекту — в усіх видах наук, а розкриття від третього аспекту — справді до безмежності, виходить, що чим простіша сила, тим більша множина розкриттів, що походять від неї. І оскільки світло, що передує постанню волі, цілковито просте, то й сфірот, що походять від нього, — у безмежній множині[4].
Приклад їхньої простоти
Оскільки й розкриття від сутнісної первинної сили розуму — зрештою «розуми» (а не щось інше, тобто розкриття від неї все ж обмежені й визначені в чомусь — у тому, що вони розум, а не щось інше), тому для теми простоти в сфірот слід навести інший приклад.
А приклад їхньої простоти — від сил, включених у душу: оскільки вони походять із суті душі (а суть душі ж гранично проста), то й сили, що походять від неї, — в аспекті простоти[5][6]
Див. також
Примітки
- ^ Цю статтю майже повністю написано за статтею «Світло Ейн Соф (3)» у «Сефер га-ерхім». Див. там велике й ґрунтовне розширення, а також багато додаткових подробиць.
- ^ Див. у «Танії», розділ 48, що «макіф» не означає, що воно не перебуває всередині них, а що воно не відчувається в них — тобто оскільки воно ними не осягається.
- ^ Див. маамар, що починається словами «Мі мана» 5672, друш «Три методи» ближче до кінця («Дерех міцвотеха», ч. 2, с. 315а), «Гемшех 5666», с. 185–189, і маамар, що починається словами «Насо» 5672.
- ^ «Гемшех 5666», маамар, що починається словами «Мі мадад».
- ^ Маамар, що починається словами «Ве-асіта хаг га-Шавуот» 5673, «Анохі Гашем Елокеха» 5703, розділ 2, та інші.
- ^ Але слід зазначити, що ця «простота» сил душі зовсім не порівнянна і не подібна до простоти безмежних сфірот, і приклад лише наочно показує, що з простої «суті» походить «світло», яке теж просте.