«Перед сліпим не клади перешкоди»
Заборона «І перед сліпим не клади перешкоди» — заповідь-заборона із 613 заповідей Тори, сказана в книзі Ваїкра[1]: «І перед сліпим не клади перешкоди». Ця заповідь покликана запобігти тому, щоб людину змушували спіткнутися в її слабкості або за обставин, що ускладнюють для неї розрізнення між добром і злом, і зобов'язати давати поради, що сприяють чесності й користі.
Зміст заповіді
У «Сефер га-хінух»[2] пояснюється, що заборона стосується того, щоб дати погану пораду або ввести в оману людину, яка не розрізняє ситуацію належним чином. Мідраш «Сіфра» підкреслює: «Перед сліпим у справі... не давай йому поради, яка йому не підходить.» Мудреці, благословенна їхня пам'ять, навіть навели цьому приклад, наприклад людина, яка пропонує своєму товаришеві продати своє поле й купити осла, із прихованим наміром самому купити це поле.
Ця заборона поширюється також на допомогу в скоєнні провини. Наприклад, позикодавець і позичальник під відсотки порушують «перед сліпим» через їхній взаємний вплив. Принцип заповіді — заохочувати чесність і виправлення світу за допомогою надання правильної й належної поради.
Зі змістів заповіді
Корінь заповіді, згідно із «Сефер га-хінух», криється в необхідності виправити світ і влаштувати його за допомогою настанови людей чинити чесно й давати корисні поради. Цей принцип виражає суспільну відповідальність, що вимагає від людини зважати на ближнього й утримуватися від дії, яка завдасть йому шкоди.
Із законів заповіді
- Мудреці, благословенна їхня пам'ять, установили відмінність між прямою допомогою в скоєнні провини і непрямою допомогою[3].
- Заборонено продавати зброю або предмети, що шкодять багатьом, якщо тільки вони не служать для захисту.
- Заборона поширюється також на продаж предметів, які можуть послужити для провини, чи то прямо, чи то опосередковано.
Подробиці й закони наводяться в талмудичних джерелах і в галахічній літературі.
Ця заповідь діє в будь-якому місці й у будь-який час, і вона поширюється як на чоловіків, так і на жінок. Людина, яка порушує заборону тим, що дає неналежну пораду або допомагає в скоєнні провини, порушує заповідь-заборону. Разом із тим за цю заборону немає бичування, оскільки в ній немає дії.
Даючи пораду, слід думати виключно про благо того, хто отримує пораду
Раші пояснює вірш «І перед сліпим не клади перешкоди» так: «Перед сліпим у справі не давай поради, яка йому не підходить. Не кажи йому продати своє поле й купити собі осла, коли ти хитруєш проти нього і забираєш його в нього».
Ребе пояснює, чому Раші вибрав саме цей приклад. Адже в Торі вже існують ясні заборони, що захищають людину від прямої і непрямої шкоди, як вони наводяться в законах про шкоду. Якщо так, можна було б запитати, що додає цей вірш.
Ребе пояснює, що цей вірш стосується не прямої шкоди, завданої тому, хто отримує пораду, а моральної шкоди або підриву чистого наміру того, хто дає пораду. Раші підкреслює, що йдеться про випадки, у яких сама порада не обов'язково шкідлива – наприклад, можливо, що продати поле й купити осла – це хороший економічний крок, заради заробітку тощо. Разом із тим заборона зосереджена на мотиві, що стоїть за порадою: повеління вимагає, щоб, коли людина дає пораду, вона робила це із чистим наміром і виходячи з міркування блага лише одного того, хто отримує пораду, не домішуючи особисте благо того, хто дає пораду.
Так можна зрозуміти пояснення Раші до слів «порада, яка йому не підходить» – ідеться про пораду, яка призначена не тільки для блага того, хто отримує пораду, а й служить також благу того, хто дає пораду. Тора тут велить уникати цього й забезпечувати, щоб кожна дана порада була відповідною виключно для людини, що стоїть перед нею, без того, щоб намір був заплямований сторонніми міркуваннями[4].