Не стій над кров'ю ближнього свого
Заповідь «Не стій над кров'ю ближнього твого» забороняє людині стояти осторонь, коли вона бачить свого ближнього в смертельній небезпеці, і зобов'язує її врятувати свого ближнього, якщо в неї є можливість для цього.
Джерело заповіді
Заповідь у Торі [1] «Не стій над кров'ю ближнього твого» вірш учить нас, що заборонено стояти осторонь, коли людина перебуває в смертельній небезпеці, і людина зобов'язана діяти, щоб урятувати її, якщо в її силах урятувати. У Гемарі[2] роз'яснюють, що ця заповідь містить обов'язок урятувати людину, яка тоне в річці, яку шматує звір або на яку нападають розбійники. І не тільки у випадку безпосередньої небезпеки є обов'язок урятувати, а й коли є побоювання майбутньої небезпеки (наприклад, приховування свідчення, яке може завдати економічної шкоди його ближньому).
Ребе пояснює (у сіхі про коментар Раші)[3], що повеління в Торі сказано в заперечній формі (не стій), бо буває ситуація, у якій є аргумент не наражати себе на ризик заради порятунку людини — наприклад, коли є побоювання, що сам рятівник потрапить у небезпеку. І тому Раші наводить приклади «тоне в річці», де зазвичай немає такої небезпеки для рятівника, а «звір або розбійники нападають на нього» становлять ризик для рятівника, але не настільки очевидний, бо звір або розбійники тільки наближаються й ще далеко, але якщо є реальний ризик для рятівника, немає обов'язку наражати себе на явну небезпеку.
Зі змістів заповіді
Ця заповідь — частина влаштування світу, бо як рятують твого ближнього, так твій ближній урятує тебе, і тим самим здійсниться влаштування світу. Святий, благословенний Він, бажає влаштування світу і спокою, і так ця заповідь — щоб берегти життя кожного. Підкреслюється тут те, що людина не може бути байдужою, коли бачить свого ближнього в небезпеці, а має активно діяти, щоб запобігти небезпеці й урятувати свого ближнього.
Із законів заповіді
Заповідь діє в будь-якому місці й у будь-який час, для чоловіків і для жінок. Той, хто порушує її й утримується від порятунку свого ближнього, коли в його силах урятувати його, порушив заборону. Однак за цю заборону не карають батогами, бо йдеться про заборону, у якій немає фізичної дії[4].
У хасидуті
Заповідь «Не стій над кров'ю ближнього твого» вказує кожній людині, що будь-яка ситуація, у якій вона бачить свого ближнього в небезпеці — навіть якщо йдеться про духовну або моральну небезпеку — це знак для неї діяти заради його порятунку. Бо все — за особливим провидінням, і якщо вона бачить свого ближнього в небезпеці, вона зобов'язана втрутитися й діяти заради блага і добробуту свого ближнього[3].