Визнання сторони в позові
Зізнання сторони — це ситуація, за якої людина свідчить у суді проти себе, хоча від неї цього не вимагали і її не примушували.
Цей термін уживають головним чином у випадку, коли людина свідчить про своє зобов'язання в грошових законах, де встановленням Писання її зізнання важливіше за тисячу свідків і є найяснішим свідченням того, що вона зобов'язана сплатити гроші. Натомість зізнання не має сили слугувати свідченням щодо покарання самої людини смертю або бичуванням.
У рішонім
Про причину цього: Рамбам[1] пише, що це встановлення Писання, але дає певне пояснення цьому, що, можливо, він із пригнічених душею, які бажають своєї смерті.
Радбаз[2] пише іншу причину, що душа людини не є її власністю, і тому вона не вважається «господарем справи» щодо неї.
Раші пише, що це тому, що людина близька сама собі, а якщо так, то коли вона свідчить про себе, вона вважається родичем і непридатна для свідчення[3].
У словах Ребе
Ребе звертається лише до аргументу Радбаза (оскільки Рамбам обмежує свої слова твердженням, що це «указ Царя») і ставить до нього запитання: адже не тільки тіло людини є власністю Святого, благословенний Він, а і її майно, адже Г-сподові належить земля і все, що її наповнює. І пояснює Ребе, що тіло людини дане їй не лише як власність, а як застава, і тому заборона шкодити своєму тілу — не тільки заборона, а й за законом володіння (за законами «Хошен мішпат») вона не має повноважень це робити, але майно людини вважається її за законом «Хошен мішпат» і не є лише заставою, хоча воно належить Святому, благословенний Він.
Це також причина того, що той, хто отримує насолоду від цього світу без благословення, чинить меїлу щодо святинь Небес, оскільки, як тіло людини не є її власністю, так і її насолоди не є її особистою власністю, і їй заборонено насолоджуватися, не проголосивши Святого, благословенний Він, Царем над своїми насолодами, тоді як про користування майном не сказано, що заборонено отримувати користь без благословення[4].
Зовнішні посилання
- Зізнання сторони лише в грошових законах, а не в законах про життя. «Лікутей сіхот» т. 34 с. 106 (с. 118).
Примітки
- ^ Закони Синедріону гл. 18
- ^ На Рамбама там само
- ^ Раші на «Ктубот», 18б, згідно зі словами Гемари «Сангедрін», 10б
- ^ «Лікутей сіхот», тижнева паршія «Шофтім».