Перейти до вмісту

Заповідь, щоб жертва була від восьми днів і старша

Матеріал з Хабадпедії
Ця стаття потребує хабадського контексту: на цій сторінці бракує інформації, що прояснює зв'язок або погляд хасидуту Хабад щодо теми чи предмета статті
Ви можете допомогти, додавши відповідні енциклопедичні відомості. Будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Якщо ви вважаєте, що зі сторінкою все гаразд, можна зазначити це на сторінці обговорення.
Ця стаття потребує хабадського контексту: на цій сторінці бракує інформації, що прояснює зв'язок або погляд хасидуту Хабад щодо теми чи предмета статті
Ви можете допомогти, додавши відповідні енциклопедичні відомості. Будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Якщо ви вважаєте, що зі сторінкою все гаразд, можна зазначити це на сторінці обговорення.

Заповідь, щоб жертва була віком від восьми днів і старша — це заповідь[1], щоб кожна жертва з худоби, яку ми приносимо, була від восьмого дня після її народження і старша, а не молодша. Цей закон називається «заповіддю про нестачу часу в самому тілі» («мехусар зман бе-гуфо»).

Джерело заповіді

Вірш, що вказує на це: «Бик, або вівця, або коза, коли народиться, то нехай буде сім днів при матері своїй, а з восьмого дня і далі буде бажаним для вогняної жертви Г-споду» (Ваїкра 22, 27).

Мудреці вивели з цього вірша, що жертву не буде прийнято раніше ніж через вісім днів, і цей закон вважається «забороною, що виводиться із заповіді-повеління», а тому за нього не карають бичуванням.

Зі змістів заповіді

На рівні простого змісту жертва символізує досконалість, і її годиться приносити в найкращому стані. Тварина, молодша за вісім днів, фізично не дозріла і вважається неповноцінною за своїми якостями. Крім того, людина не побажає такої тварини для повсякденного використання, наприклад для їжі, торгівлі чи подарунка.

Отже, коли жертва досконала в усіх відношеннях, у серці людини пробуджується розуміння того, що вона має виправити й удосконалити також свої вчинки.

Із законів заповіді

  • Тварина або птах, чий час не настав: як горлиці, чий час не настав, і надто дорослі молоді голуби непридатні для жертви, так і тварини, що не досягли віку восьми днів, не годяться для жертвопринесення. Наприклад, на етапі, коли в молодих голубів починає жовтіти пір'я, вони непридатні — бо це вважається надто юним віком для горлиць і надто дорослим для голубів.
  • Інші непридатні для жертви:
    • Йоце дофен: той, що народився шляхом операції (а не звичайними пологами), непридатний для жертви.
    • Сирота: тварина, що народилася після смерті своєї матері, не годиться для жертвопринесення.
    • Усі непридатні відображають потребу в природній досконалості й народженні «природним порядком».
  • Принесення в жертву того, хто не досяг строку: на думку Рамбама, якщо було принесено в жертву або присвячено того, хто не досяг строку, людина тим самим порушує заповідь-повеління, але не підлягає бичуванню, оскільки йдеться про заборону, що виводиться із заповіді-повеління[1].

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ 1 2 «Сефер га-хінух», заповідь 293.

Повідомити про помилку на цій сторінці